Народні депутати та державні посадовці найвищих щаблів не соромляться публічно обговорювати рівень своїх заробітних плат. Мовляв, проблема у тому, що винагорода за працю – аж надто низька, тому й ідуть у політику або заможні люди, або з чіткою корупційною метою для власного збагачення.
Утім, інколи журналістам вдається випадково стати свідками справжніх масштабів фінансових справ народних обранців. Так, днями журналіст Влад Содель на своїй сторінці у Facebook виклав цікаву світлину, на якій користувачі соцмереж можуть спостерігати за смс-сповіщенням про баланс банківського рахунку одного з народних обранців. Так, за кілька хвилин нардепу з невідомих джерел було нараховано суму в 2 мільйони гривень.
Таких прикладів безліч. Спосіб життя, який ведуть народні обранці та державні чиновники, не відповідає цифрам, зафіксованим у деклараціях про доходи. Брехня у вічі громадянам на найвищому державному рівні триває усі 23 роки незалежності і навіть зараз – після Революції Гідності та в умовах війни на Донбасі.
Згідно з законом «Про основи запобігання корупції», заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру є обов’язковим для тих громадян, які обійматимуть державні посади у виконавчій владі, судах та представницьких органах. Спікер нового парламенту Володимир Гройсман на початку цього року зобов’язав усіх нардепів не просто заповнити декларації в обов’язковому порядку, але й оприлюднити їх на офіційному сайті ВР. Народні депутати дослухалися до слів спікера, проте перевірити правдивість цих даних наразі ніхто не уповноважений.
Сам спікер у своїй декларації за 2014 рік вказав сукупний дохід в 1 мільйон 571 тисячу гривень, а членів його родини – 1 мільйон 447 тисяч гривень. Взагалі усі перші особи держави є людьми небідними: вони отримують пристойні зарплати, які, втім, тьмяніють на тлі їхніх пасивних доходів від дивідендів, депозитів, акцій. Також у їхній власності та у власності членів їхніх родин є як мінімум декілька об’єктів нерухомості, коштовні автівки та інше майно. На його утримання також ідуть суттєві кошти.
Наприклад, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк у своїй декларації за минулий рік вказав дохід у 1 мільйон 147 тисяч гривень. Президент Петро Порошенко вказав дохід у 368 мільйонів 943 тисячі гривень. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков задекларував 1 мільйон 280 тисяч гривень, генеральний прокурор Віктор Шокін за 2014 рік отримав 950 тисяч 786 гривень доходу, а голова Нацбанку Валерія Гонтарєва – більше 26 мільйонів гривень.
Не пасуть задніх і народні депутати, причому навіть з числа колишніх журналістів і громадських діячів. Так, лідер фракції «Радикальної партії» Олег Ляшко задекларував 1 мільйон 14 тисяч гривень, народний депутат від «Самопомочі» Ганна Гопко задекларувала 269 тисяч гривень доходів у 2013 році, а також земельну ділянку і 4 квартири, колишній журналіст Сергій Лещенко вказав, що за минулий рік отримав 391 тисячу гривень доходів в Україні та 873 тисячі гривень з-за кордону.
Не бракує справжніх багатіїв в жодній з депутатських фракцій та груп. Так, нардеп від «Блоку Петра Порошенка» Ярослав Дубневич задекларував 1 мільйон 147 тисяч гривень, 9 земельних ділянок, 8 будинків, 3 квартири, один гараж та іншу нерухомість, а керівник депутатської групи «Економічний розвиток» Віталій Хомутиннік вказав більше 64 мільйонів гривень доходів. Не слід забувати і про задекларовані скарби суддів: так, «Слово і діло» вже писало про те, що загальна вартість автопарку суддів ВАСУ за даними на 2013 рік становить $ 1,468 млн, майже стільки ж припадає на вартість авто їх сімей – $ 1,466 млн.
Найцікавіше й те, що незважаючи на економічну кризу, майже усі представники чинної влади торік зуміли поліпшити своє матеріальне становище. До прикладу, Петро Порошенко у 2013 році декларував близько 52 мільйонів гривень доходів, а в 2014-му – у 7 разів збільшив свій дохід. Голова Адміністрації Президента Борис Ложкін у 2013 році вказав 9,2 мільйонів гривень, а в 2014-му сукупний дохід його сім’ї склав уже 94 мільйони гривень, нардеп від «Народного фронту» Тетяна Чорновол у 2013 році вказала свій дохід на рівні всього 10 тисяч гривень, тоді як у 2014 році загальний сімейний дохід колишньої журналістки та громадської діячки склав 1,3 мільйони гривень. Звичайно, у всіх декларантів є цілком логічне пояснення походження цих коштів і, звісно, чесне звітування перед суспільством викликає лише повагу. Однак, як це не парадоксально, виходить, що прихід до влади тільки збільшив матеріальні статки учорашніх політиків-революціонерів та борців проти режиму екс-президента Віктора Януковича.
Для порівняння, мінімальна зарплата в Україні станом на 2015 рік становить 1218 гривень, а прожитковий мінімум – 1776 гривень.
Уся історія з декларуванням доходів не має на меті гучного піару або банального з’ясування фінансового стану тих громадян, що йдуть до влади. Вона переслідує значно практичнішу мету – моніторинг та контроль за фінансовими справами високопосадовців, який унеможливить їхні корупційні дії. На жаль, нинішні декларації не мають нічого спільного з даними зобов’язаннями. За подання у декларації недостовірних відомостей передбачена лише адміністративна відповідальність. Самі декларації піддаються арифметичному аналізу задля порівняння результатів, проте жодних конкретних санкцій за будь-яку невідповідність даних не передбачено.
Надії на зміни пов’язують із діяльністю Національного антикорупційного бюро. Крім того, експерти вже неодноразово зазначали, що необхідно розробити нову процедуру моніторингу витрат високопосадовців. Адже задекларувати можна одну суму, а витратити – значно більшу. І хоча нинішні декларації для заповнення передбачають перелік майна, доходів, витрат і зобов’язань фінансового характеру, саме витрати – найбільш важливий пункт цього переліку – не декларуються можновладцями. Як відомо, ще у травні 2014 року прем’єр-міністр Арсеній Яценюк та президент Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу уклали угоду про фінансування так званого контракту для України з розбудови держави. Один з пунктів виконання цієї угоди, а саме про рівень доброчесності держслужбовців, передбачає й виконання зобов’язаннь щодо обов’язкового впровадження ефективної системи перевірки декларацій про активи, доходи та видатки державних службовців.
У Європі, США, Канаді, Японії, Китаї та інших розвинених країнах декларування доходів та кореляція із рівнем життя того чи іншого високопосадовця є темою не тільки для публічного оьговорення, але й для прискіпливого контролю для спеціальних фіскальних органів. Але для запровадження такої традиції і відповідної системи потрібен не тільки час, але й політична воля на найвищому рівні. Поки що залишається констатувати, що декларація про доходи для вітчизняних політиків та чиновників залишається формальним документом, який вони неохоче заповнюють, аби не почувати себе «білими воронами» та не викликати занадто скандальних згадок у ЗМІ.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»