Військове протистояння на Донбасі набирає нових обертів. Щодня в Генштабі фіксують порушення виконання комплексу заходів з досягнення миру, які не без зусиль були вдруге підписані в Мінську в лютому 2015 року в форматі «нормандської четвірки» (Німеччина, Франція, Україна та Росія). Бойовики квазідержавних утворень ДНР та ЛНР нарощують військову присутність в регіоні, регулярно порушуючи домовленості щодо відведення важкого озброєння із зони конфлікту. Більше того, позиції української армії регулярно обстрілюють ся з боку територій, які підконтрольні бойовикам.
Зрозуміло, що в такій ситуації українська влада намагається діяти цивілізованими методами й робить спроби будь-що стабілізувати ситуацію на Донбасі. За традицією, що склалася після Другої Світової війни, у випадку, коли усі можливості домовитися між двома сторонами конфлікту вичерпано, учасники можуть вдатися до допомоги світового співтовариства, яка надійде у вигляді миротворчого контингенту. Мирний план Президента України Петра Порошенка із врегулювання конфлікту на Донбасі із початку 2015 року передбачав декілька фаз: спочатку припинення вогню, потім – відведення важкого озброєння, і нарешті – введення миротворчого контингенту на визначені за домовленістю між ворогуючими сторонами території. Можливість введення миротворчого контингенту на територію Донбасу стане однією із основних тем обговорення між Петром Порошенком та канцлером Німеччини Ангелою Меркель під час офіційного візиту українського Президента до ФРН 13-14 травня. «Я порушував це питання під час візиту Генерального секретаря ООН в Україну. Ми будемо говорити і під час наших зустрічей в Європі про заснування миротворчої операції під егідою Ради безпеки ООН, європейських сил безпеки, які дозволять нам забезпечити виконання Мінських домовленостей», – уточнив деталі візиту Петро Порошенко під час зустрічі із військовослужбовцями напередодні своєї поїздки до Німеччини.
Втім, домовитися про введення миротворчого контингенту на територію Донбасу буде нелегко. До недавнього часу до цієї ідеї негативно ставилося керівництво Росії, вважаючи, що миротворчий контингент якщо і має бути введений, то тільки на базі російських миротворців. Така позиція – неприйнятна для офіційного Києва. За інформацією Адміністрації Президента, нещодавно під час телефонної розмови у контексті обговорення «нормандською четвіркою» шляхів мирного врегулювання Президент РФ Володимир Путін погодився із можливістю розміщення миротворчого контингенту на Донбасі. Щоправда, прес-секретар Президента Росії Дмитро Пєсков дещо уточнив позицію, заявивши, що Росія «ніколи не заперечувала проти ідеї введення миротворців на Донбас, але її потрібно обговорювати з самопроголошеними «ДНР» і «ЛНР».
Самі очільники так званих ДНР та ЛНР висловлюються проти будь-якого розміщення миротворчих контингентів без участі в місії російських представників. Ця позиція є серйозним ускладнюючим фактором для успішного проведення миротворчої операції, адже в наявності у бойовиків великої кількості зброї та потужної армії найманців. «Для чого миротворці будуть сюди заходити? Для того, щоб розбороняти протиборчі сторони? Ну якщо зайде Російська Федерація – то я скажу «так». А якщо зайде ООН, я подивлюся, як у них це вийде. Таких армії в Європі немає, як у нас. За чисельністю людей, що пройшли не один десяток боїв, в Європі просто таких підрозділів навіть немає. А тут вже кілька десятків тисяч. Тому ніяких миротворців ми сюди не пустимо», – заявляв раніше лідер бойовиків ДНР Олександр Захарченко. В Генштабі частково підтверджують військові потужності бойовиків. «Особистого складу Збройних Сил РФ – близько 9 тисяч, всього, з урахуванням російських військових у складі НВФ – 43 тисячі», – розповів про кількість особового складу армії бойовиків заступник командувача АТО Валентин Федичев.
Станом на 2015 рік, загалом в різних куточках планети працюють 16 миротворчих місій. Мандат на проведення миротворчої операції має дати Рада безпеки ООН. Загалом, Росія, як член Радбезу ООН, може заветувати рішення щодо введення миротворчого контингенту на Донбас. Слід також зважати і на історичні обставини функціонування миротворчих місій: як правило, вони не передбачають вирішення конфлікту, а лише «заморожують» його на певний час. У березні Верховна Рада підтримала звернення Президента й РНБО до ООН та ЄС з проханням ввести миротворчий контингент в зону бойових дій на Донбас.
Ще двома серйозними викликами на шляху до проведення миротворчої операції на Донбасі є необхідність у великій кількості миротворців та коштів. Поки МЗС очікує прибуття в Україну спеціальної місії для оцінки необхідної кількості і обсягу миротворчого контингенту для відправки на Донбас, експерти підрахували, що для успішного функціонування місії потрібно не менше 21 тисячі чоловік та 1,2 мільярди доларів на річне утримання місії. До слова, офіційна позиція України передбачає, що миротворча місія має бути багатонаціональною (окрім представників Росії, як «держави-агресора»), а бажаний формат – це поліцейська місія ЄС. «Це буде найбільш ефективним гарантом безпеки в ситуації, що склалася, коли слово миру не дотримується ні Росією, ні тими, кого вона підтримує», – зазначив Петро Порошенко на одному з засідань РНБО під час обговорення теми введення миротворців на Донбас.
Вирішення військового протистояння на Донбасі шляхом введення миротворчого контингенту – не найкраще рішення для України з позиції захисту національних інтересів. Проте наразі воно ситуації виглядатиме найбільш вдалим із точки зору економічного розвитку нашої держави (адже введення миротворців дещо знизить рівень витрат на утримання постійної бойової готовності української армії в майбутньому), а також дозволить сторонам конфлікту вийти на інший рівень розв'язання суперечок шляхом проведення дипломатичних переговорів.
З іншого боку, думки експертів з приводу введення миротворчого контингенту на Донбас розділилися: перші вважають, що «тліючий» конфлікт буде вигідний Росії та її сателітам ДНР/ЛНР, другі – що формат миротворчої місії також вигідний ЄС, бо європейські лідери не бажають вирішувати «українське питання» іншим способом, треті – що введення миротворчої місії на терени України – однозначно стане перемогою України на нинішньому етапі конфлікту з квазідержавними утвореннями ДНР/ЛНР та їхнім стратегічним партнером – Росією. «Рішення про введення миротворців буде прийнято тоді, коли Росія побачить безперспективність спроб прорвати українську оборону силами озброєних нею найманців. Тоді більша ймовірність того, що доведеться шукати самим росіянам якийсь вихід. Зараз в їх голові крутиться силове розв'язання цього питання», – вважає керівник головного департаменту Адміністрації Президента з питань гуманітарної політики Юрій Рубан. «Судячи з останніх заяв міністра закордонних справ Німеччини Штайнмайера, Берлін і вся Європа (принаймні, більша її частина) перебувають у полоні ілюзій, видаючи бажане за дійсне. Їх мало цікавить реальний стан України, вони готові задовольнятися формальним перемир'ям в Донбасі – і в цьому їх позиція, на жаль, збігається з бажаннями Кремля. Києву ні в якому разі не можна миритися з такою позицією Європи», – притримується іншої думки політолог Володимир Фесенко.
Вочевидь, РФ разом із бойовиками продовжать тиск на офіційний Київ та на позиції європейського співтовариства включити у склад миротворчого контингенту представників Росії. У випадку реалізації такого сценарію, Петро Порошенко збереже примарну надію на мир та власні перспективи на подальше президентство. Проте в стратегічному плані введення миротворчого контингенту без подальшого вирішення конфлікту на користь України – безумовна постійна загроза майбутній територіальній цілісності нашої держави. Єдиний вихід – разом із введенням миротворчого контингенту, продовжувати нарощувати власні військові та дипломатичні сили з метою у вдалий момент відновити законну українську владу на території Донбасу та повернути контроль за кордоном України до моменту конфлікту з сепаратистами..
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»