Нещодавно в Міністерстві економіки заявили: у державній власності має залишитися до 15 стратегічних підприємств, решту ж необхідно приватизувати. А вчора, 12 травня, Кабінет міністрів України оприлюднив постанову №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації в 2015 році». Чи насправді такою прозорою та конкурентною, як сказано в назві документа, — вирішило розібратися «Слово і Діло».
Згідно з документом, Україна має намір у 2015 році приватизувати 13 українських державних операторів морських портів. Крім того, документом передбачається приватизація «Одеського припортового заводу», «Сумихімпрому», «Центренерго» та всіх інших держчасток, що залишилися у держави в підприємствах теплової генерації та обленерго, державні вугільні підприємства та шахти, концерн «Укрторф», «Електронмаш» і «Президент-готель». У переліку також є ряд підприємств, підпорядкованих Міністерству аграрної політики та продовольства. Всього у списку на приватизацію 286 об'єктів, при цьому ще 43 об'єкти внесені до переліку заборонених до приватизації, для продажу яких необхідне рішення українського парламенту.
Екс-нардеп Анатолій Гриценко уже назвав постанову про приватизацію державних підприємств «злочином проти українського народу». Таку заяву політик аргументує невідповідністю реальної ціни підприємств і доходів, що закладені від приватизації у Держбюджет-2015.
«До списку включено підприємства, загальна вартість яких за нинішнього курсу валют складає сотні мільярдів гривень. При тому, що законом про Державний бюджет-2015 зафіксовано на порядок менші доходи від приватизації – 17 млрд грн. Лише Одеський припортовий завод вдвічі дорожчий. А в урядовому продажному списку, крім Одеського припортового, виставлено на вибір цілий «шведський стіл»: «Сумихімпром», «Свема», купа обленерго, купа міськгазів, купа вугільних шахт, «Укрторф», «Укрбуд», купа елітно-селекційних аграрних підприємств з десятками тисяч гектарів найродючішої землі, купа нерухомості в центрі столиці та в обласних центрах, теплоелектростанції, гідроелектростанції, включили на продаж навіть стратегічні морські порти!!! І от цей клондайк із 300 підприємств ваш уряд швиденько, за півроку, хоче продати, причому лише за 17 мільярдів гривень?! Це злочин проти України», – написав у блозі на «Українській правді» Анатолій Гриценко.
На його думку, «прозорої та конкурентної» приватизації очікувати не слід. «Чому не буде? Бо дотепер не призначено керівника Фонду державного майна і сам ФДМ не вичищено від торгашів попередньої влади. Дотепер не призначено керівника Антимонопольного комітету і АМК так само не очищено від тих, хто там роками захищав монопольні інтереси олігархів. Головне – за 15 місяців після Майдану не зроблено жодного дієвого кроку, аби здійснити демонополізацію, аби дійсно запровадити прозорість і конкурентність в економіці. За таких умов, продаж сотень крупних підприємств перетвориться на їх скупку все тими ж, відомими із списку «Форбс» кількома родинами, включно з президентською», – підкреслює колишній міністр оборони.
Експерти також поділяють такі побоювання. На думку експерта антикорупційної групи «Реанімаційного пакету реформ» Олександра Лємєнова, приватизація відбудеться за політичними уподобаннями.
«Усе, що може не регулюватися державою, повинно бути продане. Але зараз для приватизації не кращий час. Через війну та жорсткий економічний спад українських Бюджет недоотримає мільярди від продажу об’єктів. Крім того, ми можемо побачити розпродаж підприємств на основі політичних, а не економічних уподобань. Тобто пріоритет на купівлю держоб’єктів отримають наближені та лояльні до влади особи», – розповів юрист у коментарі «Слову і Ділу».
Підтримує таку думку і політолог Олександра Решмеділова. Вона вважає, що в основі цієї приватизації лежить політика, але надважливо, чия «людина» сяде у крісло очільника Фонду державного майна.
«Дуже важливо в процесі приватизації – хто ж усе-таки очолить Фонд держмайна. Зараз йде обговорення дуже гучних фігур, таких як Ігор Білоус, він розглядається на посаду голови ФДМУ поряд з нинішнім в.о. керівника Фонду Дмитром Парфененко. Як відомо, Білоус – креатура команди Президента, так само, як і пан Насіров, якого з Білоусом пов’язують давні відносини», – слушно зазначає експерт.
У Кабміні обіцяють: до участі у приватизації російські структури і підприємства, що пов'язані будь-яким чином з фінансуванням тероризму і сепаратизму, не допустять. Але як бути з питанням деолігархізації – поки що незрозуміло. Так в експертних кулуарах вже поговорюють, що більша частина обленерго та підприємств теплової генерації скоріш за все відійде до олігарха Костянтина Григоришина – старого бізнес-партнера Президента України Петра Порошенка, який не так давно отримав 50% «Вінниціобленерго» всього за 176,2 млн грн.
Використовувати в питаннях приватизації хочуть досвід Франції. Для цього міністр Абромавичус спрямував до Парижу прохання про надання консультації експерта від Бюро експертизи Франції. Щоправда, в умовах фактичного технічного дефолту жодна країна не влаштовувала «гаражний розпродаж». Тож, чи варто очікувати реальних економічних вигод від такого кроку – питання риторичне.
Анастасія Соснова, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»