Мораторій на купівлю-продаж землі в Україні діє до 1 січня 2016 року. Суспільство, а особливо сільських жителів, хвилює питання: що буде опісля? Чи продовжить влада мораторій на землю і на який період? Чи все ж таки земельна реформа в країні, нарешті, закінчиться і буде створений вільний ринок землі? «Слово і Діло» вирішило розібратися, чи готова Україна до скасування мораторію на продаж землі.
В чому справа
Земля – один з найцінніших ресурсів України. За весь час незалежності держава так і не змогла по совісті вирішити, чи варто розпродавати землю в приватні руки. З тих пір і тягнеться найдовша земельна реформа у світі: починаючи з 1992 року, і ось вже 23 роки, в Україні проходить процес формування ринку землі. Правда, поки все ще без самого ринку.
З одного боку, проблема створення вільного ринку землі полягає в побоюванні монополізації. З іншого – в потребі інвестицій в економіку. У будь-якому разі, зараз вже мало хто сперечається щодо необхідності створення ринку землі, щоправда, мова йде про чесний і конкурентний ринок. Такі умови можливо створити тільки шляхом докладного прописування законодавчої бази, яка регулювала б найдрібніші питання.
Базові нюанси
Експерти не перестають сперечатися щодо термінів, форматів, умов та інших нюансів, пов'язаних із земельною реформою. Але, в принципі, всі питання, пов'язані з формуванням вільного ринку землі можна об'єднати в декілька.
Хто має право купувати українську землю. Пункт, щодо якого роками ведуться суперечки. Одні кажуть, що українська земля повинна залишатися тільки в українських руках, інші – за повну лібералізацію ринку: нехай купує, хто хоче. І все ж, «чеська» модель земельної реформи переважає – Україна українцям. В цілому, пропонується наступне: продавати землю всім, але в перспективі. А поки зберегти мораторій на торгівлю землями сільськогосподарського призначення для іноземців мінімум на 10 років, тобто пріоритетність покупки все ж залишити за українськими інвесторами.
Адміністрування реформи. Експертне суспільство, як і звичайні громадяни, боїться монополізації ринку землі кількома гравцями. А якщо по-серйозному, то олігархізації ринку землі. Таку картину вітчизняні фахівці спостерігали вже з приватизацією металургійної, хімічної та вугільної галузей. В результаті, маємо таких промислових «монстрів», як Коломойський і Ахметов, які й зовсім можуть впливати на економіку і політику в країні. Інше питання – проблема корупції, яку поки не вдалося перемогти в жодній сфері життя держави. Адміністрування реформи зводиться до одного – менше держави, більше громадськості.
Коли продавати. В умовах тотального спаду української економіки розпродавати головне багатство країни дійсно недоцільно. Принаймні, це питання можна підняти через 5 років, коли політична та економічна криза залишиться позаду, а ВВП не буде лякати мізерними цифрами. Збільшиться ВВП країни, покращиться інвестиційний клімат – інвестори дорожче платитимуть за землю. Схема далеко не нова.
Законодавчі рамки. Ще одна проблема, яку необхідно вирішити перед запуском продажу землі – розробка кордонів. Поки не будуть встановлені чіткі правила гри, інвестори не стануть кидатися на українську землю: людина, що вкладає мільйони доларів повинна чітко розуміти, в яких межах і як вона може обробляти землю. Наслідком вирішення цього питання має стати реформування статусу паїв або ж якась альтернатива.
Уряд вичікує
Обговорення питання про створення ринку землі почалося ще в березні і було ініційовано Президентом України Петром Порошенком. Тоді Глава держави наголосив: «Ми нарешті повинні дати відповідь на питання: що ми робимо з ринком землі, оскільки це політичне питання і має бути вирішене, особливо враховуючи необхідність залучення додаткових інвестиційних ресурсів».
І хоча Президент називає земельну реформу ключовим питанням реформування всього агропромислового комплексу, дії на цьому терені поки не вражають. Більш того, в Міністерстві аграрної політики стверджують, що Україна на сьогоднішній день не готова до створення ринку землі через недосконале законодавство, недовіру і брак правової грамотності сільського населення. Менше з тим, готувати і сільських жителів, і законодавчу базу поки не поспішають. А значить, ймовірно, мораторію на продаж землі поки що бути.
Анастасія Оратовська (Соснова), спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»