8 років, 3 президенти, купа міністрів економіки, генпрокурорів та голів СБУ і навіть ціла Революція Гідності, а Віктор Бондік і нині там. Дивно, але ніхто не в силах посунути з дуже теплого місця директора держпідприємства «Укртрансхімаміак» («УХТА»). Але ж не один рік в пресі докладно описуються схеми вимивання сотень мільйонів гривень державних коштів. Вони настільки гарні, що припали до смаку і нинішньому керівництву Мінекономіки?
Не бачити очевидне: сліпота чи бізнес?
«УХТА» входить до переліку стратегічних об'єктів, які не підлягають приватизації. Але на початку цього місяця глава Фонду держмайна України Ігор Білоус раптом заявив, що виступає за приватизацію ДП «Укрхімтрансаміак». Що це: наївність чи бажання скуштувати від пирога, яким охоче годувалися не тільки члени «сім'ї» на чолі з Януковичем, але й інші сильні світу цього з часів Ющенко і по сьогоднішній день включно?
«Якщо у нас, наприклад, буде хороший західний інвестор, американці чи араби, які будуть грамотно управляти ОПЗ (Одеський припортовий завод – найбільший виробник аміаку і карбаміду – ред.), то чому б їм не передати в управління «Укрхімтрансаміак», – сказав глава ФДМУ. Красиві слова, та хто ж дозволить зарізати курку, яка несе золоті яйця? За підрахунками багатьох депутатів і журналістів, які цікавилися темою стратегічного підприємства, «наліво», тобто повз касу держскарбниці, з «УХТА» пішло більше мільярда гривень. Хіба це жарти! І всі схеми виведення грошей найдокладнішим чином не раз були описані, і запити, один за іншим, надсилаються в усі правоохоронні органи і народними депутатами, і різними активістами, і журналістами, а Бондіку все дарма. Що ж, поставимо і ми кілька запитань міністрові економічного розвитку і торгівлі Айварасу Абромавічусу.
Звідки «ноги ростуть»
Чи то племінник (по лінії дружини), чи то хрещеник самого Віктора Януковича (а може і те й інше разом), але точно друг його синів та «регіонал» зі стажем. Не найкраща характеристика, здавалося б, але Віктор Бондік як очолив держпідприємство «Укрхімтрансаміак» після Помаранчевої революції, в 2007 році, так і керує ним досі, і через півтора роки після Революції Гідності. До речі, обізнані джерела стверджують, що, як і багато членів «сім'ї», брати Бондіки фінансували Антимайдан, а значить – і вбивць героїв Небесної сотні. Зате відразу після кривавих подій лютого 2014 офіс «УХТА» у Києві взяла під охорону якась «Чорна сотня», яка до Самооборони Майдану не мала жодного стосунку. Ось вже де дійсно цинізм вищої міри.
У хімічну промисловість Віктор Бондік прийшов зі скромної посади заступника голови Держспоживстандарту. Тобто «з вулиці». До цього стратегічне підприємство «Укрхімтрансаміак» очолював Олександр Андріанов, для якого звільнення без пояснення причин стало громом посеред ясного неба. Та просто при ньому держпідприємство, що заробляло сотні мільйонів гривень, непристойно мало витрачало на утримання самого себе, а максимум прибутку перераховувало до бюджету. Для уряду Януковича це недозволене марнотратство грошей, які можна красиво вивести в тінь. Почалося все зі скромних 30% відкатів, як стверджують автори численних досліджень діяльності Віктора Бондіка в «УХТА», а дійшло до 60-70%. Кажуть, у вузьких колах Бондіка так і прозвали – «Вітя-70 відсотків». Пан Абромавічус, чи це є тим господарюванням, що так життєво необхідне Україні, яка перебуває в глибокій економічній кризі? Чи не парадокс: після підняття ціни на транзит російського аміаку державне підприємство ще швидше стало із прибуткового перетворюватися на збиткове! Це за якими законами економіки можливе? І якими законами України (окрім КПК) такі варіанти передбачені?
Диво-тендери: у кого дорожче – той і виграв
Отже, до пришестя пана Бондіка «УХТА» проїдала всього лише 200 мільйонів гривень на рік. У 2009-2010 це вже 300 мільйонів (30% – стандартний відкат часів раннього Януковича). Підприємству поки, як і раніше, на все вистачає – апетити нового керівництва зростають поступово. Але от коли Янукович запанував на Банковій, витрати почали рости як на дріжджах: 2011 рік – 400 млн, 2012 – 600, 2013 – 700. А щоб обікрасти на кілька років вперед досі прибуткове ДП «Укрхімтрансаміак», його керівництво бере дуже невигідні кредити в Amsterdam Trade Bank NV і «Альфа-Банк» на 42 мільйони доларів. Тільки в наступному, 2011 році, обслуговування цих кредитів (чи треба говорити, що вони безвісти розчинилися, пішовши на підставні фірми?) обійшлося майже в 109 мільйонів гривень. Неважко уявити, скільки коштує обслуговування після подорожчання «американця» втричі.
Головний «секрет» зубожіння стратегічного держпідприємства і збагачення тих, хто рулить його фінансовими потоками (і прикриває це з високих кабінетів на Печерських пагорбах) – тендери. Офіційно звертаємося до міністра Абромавічуса: шановний Айварас, можливо, за 7 років життя в Україні Ваше око й замилилося, але поясніть нам вигоду для держави від результатів декількох наступних «конкурсів» (ми взяли це слово в лапки з причин, які будуть очевидними для всіх, хто прочитає наступні абзаци).
Фірми «Охорона та безпека», «Форпост-Оберіг» і одеське ТОВ «Укртехспецсервіс» захотіли в 2012 році позмагатися за підряд на охорону «УХТА». Одесити запропонували свої послуги на 2 мільйони гривень дешевше, ніж дві донецькі фірми і... програли. А ось фірму-переможця «Охорона і безпека» (і перемагала вона з року в рік) свого часу заснував все той же Бондік через власні фірми. Правда, на момент початку грошових потоків з «УХТА» до «Охорони і безпеки» фірми Бондіка вийшли зі складу засновників. Яка зворушлива порядність, чи не правда, пане Абромавічус?
Прилетить раптом чарівник у дорогому вертольоті
Втім, 2 мільйони – це дійсно дрібниця, тут показовим було те, за яким принципом перемагають у тендерах фірми із завищеними фінансовими запитами. А ось приклад набагато яскравіший. У 2013 році ДП «Укрхімтрансаміак» уклало угоду з ТОВ «Авіакомпанія «МАРС РК» на використання літальних апаратів для спостереження з повітря за технічним станом української ділянки магістрального аміакопроводу «Тольятті-Горлівка-Одеса». Вартість послуг – майже 30 з половиною мільйонів гривень. Конкурент – ВАТ «АС» (обласний авіаційний центр) – пропонував ці ж послуги за суму, що вдвічі менше! А програв «АС» тому, що... в пакеті документів з пропозицією від фірми була копія паспорта, що не завірена особистим підписом керівника. Пане Абромавічус, у Вашій рідній Литві або у Швеції, де Ви працювали, діють такі самі правила вибору переможця тендеру?
Маленька деталь від народного депутата, а до того – відомої журналістки Тетяни Чорновол: «ця фірма («Марс» – ред.) нишком експлуатувала віп-вертоліт Белл, який свого часу для «Укрзалізниці» за державні кошти купив Кирпа. Під час виборчої кампанії 2007 року ця компанія на вертольоті Кирпи возила країною Януковича». Вже у статусі депутата Тетяна зробила запит до МВС про те, як же були витрачені «Марсом» більше трьох десятків мільйонів гривень і отримала відповідь: «10 млн грн. були перераховані на рахунок фіктивного підприємства ТОВ «Арадон», а 6,5 млн – на рахунок іншого фіктивно підприємства ТОВ «СЛ-12». Тобто половина суми, яку державне підприємство заплатило за послуги з оренди вертольота, пішла на «відкати».
Може пан міністр економічного розвитку не знає про ще одну скандальну угоду, так ми і про неї згадаємо, якщо вже хочемо отримати від нього ґрунтовну відповідь. Мова про закупівлю насосів для рідин та підйомників рідин, які ДП «УХТА» закупляло в 2010 році по 15,2 млн грн., а вже в 2013 році це ж обладнання в тій самій комплектації (але тільки під іншою назвою) «УХТА» під керівництвом Бондіка закупила за ціною 55,4 млн грн. Оце так ринковий підхід, нічого сказати!
Сірі рейдерські будні
Неважко припустити, що нам може відповісти на всі незручні запитання, викладені вище, міністр-«реформатор» Абромавічус: це все, мовляв, було до мене. Але ми припасли й питання про події, які відбуваються саме в ці самі дні. Процитуємо матеріал видання «Головне»: «рейдери під управлінням Віктора Бондіка поставили ультиматум одному з найбільших у Східній Європі підприємств з виробництва бентонітової продукції – ПАТ «Дашуківські бентоніти», розташованому в Черкаській області. За словами керівництва «Дашуківські бентоніти», підприємство повинно або погасити штучно створений рейдерами величезний борг, або фактично поховати виробництво, віддавши його рейдерам».
У схемі, за відомостями автора матеріалу, беруть участь лояльні судді і три російські банки, серед яких все той же «Альфа-банк». Що стосується суддів, то Віктору знайти лояльних не складно, адже його брат Валерій – колишній член Вищої Ради юстиції і колишній глава підкомітету комітету ВР з питань правосуддя (цей підкомітет затверджував кандидатів на посади суддів). Між іншим, це підприємство активно допомагало Майдану в той час, як Бондіки фінансували Антимайдан, а до останнього часу колектив ПАТ «Дашуківські бентоніти», як міг, підтримував учасників АТО. Шановний Айварасе, а кого в цій історії підтримуєте Ви?
М. і Б. сиділи на трубі
«Труба завжди давала можливість Бондіку і його господарям із «сім'» заробляти «кеш». У мене є інформація, що за домовленостями з російським олігархом Сергієм Махлаєм, власником ВАТ «Тольяттіазот» майже 150 000 тонн аміаку щорічно прокачується без укладених договорів, за кеш», – це ми знову цитуємо Тетяну Чорновол.
Згаданий російський бізнесмен – справжнісінький «малиновий піджак». Навіть у російській пресі про нього пишуть як про людину з «лихих 90-х». Питання з партнерами в Україні він вирішує такими ж методами. Шановний міністре, оцініть «красу гри», описану депутатом Тетяною Чорновол. Вона до Вас уже зверталася з цим питанням – відповіді не було. Ми запитаємо знову: як за Вас можливо наступне (цитуємо депутата Чорновол): «при прокачуванні аміаку на суму 2,5 мільярди доларів сума доходу російського підприємства становить 1 млрд доларів, а Україна отримує за транзит тільки 88 млн доларів». До речі, цікавилися діяльністю панів Бондіка та Махлая й активісти Антикорупційного Комітету Майдану. У результаті на заступника голови цієї організації Руслана Калашникова скоєно замах (він дивом вижив), а іншого заступника голови правління Антикорупційного комітету Майдану Олександра Костренка знайшли зарізаним у власній квартирі. Айварасе, Ви просто боїтеся?
Безліч кримінальних справ за мотивами економічної діяльності ДП «УХТА», замахам на життя і вбивствам активістів правоохоронні органи то порушували, то незабаром закривали. До речі, до Бондіка привели деякі ниточки зі справи про «вишки Бойка», але перспектива і цієї справи туманна. Але ми хочемо запитати членів уряду і конкретно міністра економіки Айварас Абромавічус, що курирує ДП «УХТА»: чим Вам так цінний Віктор Бондік? А може Ви його ще й до нагород представите (адже нагороджував же його Янукович двічі орденами «За заслуги»)? Віктора Бондіка вже намагалися люструвати активісти – пікетували офіс «УХТА», навіть сміттєвий бак приготували. Бондік тоді уникнув перформансу і продовжує «сидіти на трубі». Так може просто люди не за тією адресою приходили? Якщо раптом у когось зламався Гугл, просто повідомимо адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі: Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2.
Борис Бобров, спеціально для «Слово і Діло»
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»