В Україні знову підняли тему запровадження контрактної армії: за останні 10 років заклики скасувати обов'язкову військову службу звучали від представників чи не всіх політичних партій. Менше з тим, досы створити добре оплачувану контрактну оборонну структуру не вдалося. Перманентна причина – відсутність фінансових засобів.
Роки обіцянок Тимошенко
Змінити ситуацію в українській армії мали намір ще на зламі століть – уперше мова пішла про створення професійної армії в 2002 році. Але тоді владі не вдалося ані розробити конкретної концепції, ані знайти коштів на реалізацію ідеї – поки цю тему не «воскресила» тодішній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Ініціатива про перехід на контрактне військо була внесена нею ще в 2007 році, але документи так і не ухвалили. 16 вересня 2008 року вона заявила, що уряд України має намір з 1 січня 2009 року перевести українську армію на контрактну основу. Але в результаті, станом на 2010 рік, тільки 52% складу Збройних сил України комплектувалися контрактниками. «Я вам можу сказати, контрактної армії не буде ні за рік, ні за два, ні за три, ні за чотири», – прокоментував популістську обіцянку Тимошенко екс-президент Віктор Ющенко. Втім, про те, що ніякого переходу на контракт не буде, «леді Ю» чудово знала – адже фінансування армії в 2009 році склало тільки 0,85% від ВВП.
Не погребувала Тимошенко пообіцяти перехід на професійну армію і ще раз – трохи пізніше, якраз перед президентськими виборами 2010 року. «Контрактна армія буде, і строкова служба припиниться після того, як ми з вами завершимо президентські вибори», – сказала екс-прем'єр. Однак вибори були програні, а обіцянка – не виконана, хоч спекулювати на цій темі намагались чи не всі, хто тільки міг.
Більше слів, менше справи
Пізніше були розмови про переведення військових на контрактну службу до 2015 року, потім – про те, що потрібно прискоритися й вирішити питання до 2011-го. Але в підсумку проект усе ж таки був заморожений до 2012 року. Саме тоді Віктор Янукович затвердив програму переходу на контрактну армію. 14 жовтня 2013 року навіть був підписаний його указ, відповідно до якого з 1 січня 2014 року призов на строкову службу у Збройні сили країни був припинений, а подальше комплектування мало здійснюватися виключно на контрактній основі. Проте, як відомо, 1 травня 2014 року призов було відновлено.
Ну а з початком військових дій у країні тема армії стала в принципі номером один для спекуляцій перед парламентськими виборами. Тому й серед нинішніх парламентаріїв є ті, хто обіцяв професійну військову структуру. Наприклад, нардеп Антон Іванович Кіссе у своїй передвиборчій програмі запевняв, що доб'ється реформування армії й переведення її на контрактну основу. Але активних дій політика в цій сфері чомусь не видно. Виступав за переведення армії на контрактну основу й інший народній обранець – Анатолій Денисенко. У своїй програмі додаткових зобов'язань він заявив, що призов восени 2014 року стане останнім. Про те, чому не склалося з цією обіцянкою, зайвий раз нагадувати не варто.
Все заново?
Перед новими виборами українці знову чують обіцянки скасувати обов'язкову військову повинність на користь набору в армію професіоналів. Щоправда, цього разу, на тлі чергової хвилі мобілізації, бажання реформувати військових виглядає більш ніж логічним.
Почалося все з міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який 30 липня заявив про намір ініціювати перехід української армії на контрактну основу. «Армію потрібно зараз і негайно переводити на професійну контрактну основу, знизивши чисельність військ і збільшивши зарплати реальним кваліфікованим військовим і їх забезпечення. Порядок, підготовленість і мотивація – б'є будь-яку кількість. Такий підхід має майбутнє, відловлювання призовників на вулицях і в трамваях – ні», – написав у Facebook глава Міністерства внутрішніх справ.
Про початок процесу підготовки до створення контрактної армії заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Глава уряду доручив керівнику Міноборони Степану Полтораку почати розрахунки для переходу на контрактну армію і моделювання нових систем навчання і мобілізації військовослужбовців. «У нас нова політика в правоохоронній системі – ми йдемо шляхом винятково професійного набору нових якісних поліцейських. Це навчання, тренування, обмундирування, це нові підходи. Вважаю, що такі ж зміни мають відбутися і в системі Міноборони», – повідомляє прес-служба.
Спробувала отримати важелі впливу на реалізацію ідеї реформування армії і Юлія Тимошенко, яка всіляко намагається повернутися у велику політику. 12 серпня лідер «Батьківщини» заявила, що її фракція готує до наступної сесії парламенту законопроект про перехід на професійну (контрактну) армію.
Надто дорого?
Як би там не було, створити контрактну армію в Україні раніше не могли в основному через відсутність потужної фінансової бази. Немає цих грошей і зараз. Нещодавно в ефірі «Громадського» радник міністра оборони Юрій Бірюков повідомив, що на утримання професійних військових необхідно понад 100 млрд гривень на рік. За його словами, контрактна армія потребує зовсім іншого матеріального забезпечення, у тому числі й житлом.
Сума, погодьтеся, безпрецедентна, при тому, що армійський бюджет на 2015 рік склав трохи більше 50 млрд гривень. Але в цю суму включено не тільки утримання армії, а й фінансування розвитку озброєння і військової техніки! І хоча в 2016 році Держбюджетом буде передбачено збільшення фінансування оборони до 5% ВВП, ця сума складе приблизно 80-90 млрд грн. Тобто, все одно недостатньо.
Досвід інших країн
Варто відзначити, що різкого переходу з призовної на контрактну армію в країнах Заходу не було. «Польща, Франція, Німеччина переходили на контракт поступово, і таким чином формували професійну армію. Були розроблені державні програми, спрямовані на те, щоб переводити армію на контракт протягом 5-6 років, у кожній країні це було по-різному, і на це щороку виділялася певна сума грошей. Тобто одні люди звільнялися, інші підписували контракт, і це був поступовий, тривалий процес. Якщо говорити про фінансове забезпечення, то, наприклад, Польща в 2010 році перейшла на контрактну армію, при цьому бюджетне фінансування там на 120 тисяч осіб становить близько 10,5 мільярдів доларів. Грубо кажучи, на армію в 100 тисяч осіб потрібно мінімум 9,5 мільярдів, це оптимальний варіант. А якщо ми говоримо про українську армію, яка зараз, за певними оцінками, налічує 250 тисяч осіб, то ми повинні мати близько 18,5-20 мільярдів доларів», – говорить експерт Антон Міхненко.
Тобто для створення професійної армії в Україні потрібно навіть не 100 млрд гривень, а більше 400 млрд – щоб відповідати рівню країн-сусідів.
Інші експерти відзначають, що поспішати переводити всю армію на контракт не варто, адже в умовах війни таке рішення не було б оптимальним. «Фактично у нас армія, за винятком солдатів строкової служби, і так контрактна. Є офіцери, 5 років і 3 роки, і зараз очікуються піврічні контракти. Якщо ми говоримо про переведення всіх, то можемо перевести – назвавши всіх контрактниками, і платити ту суму, яка є сьогодні. Потрібно розуміти, що на сьогоднішній день в умовах військової агресії Генштаб і парламент цілком свідомо прийняли рішення про збільшення чисельності армії і наявність призову. Нам потрібно мати великий мобілізаційний ресурс, щоб мати можливість захистити країну. Якщо говорити про професійну армію, яка має кращий рівень навчання, ніж мобілізовані люди, то потрібно створювати армію в армії. Ми можемо взяти певну кількість частин, наприклад, сили спеціальних операцій і створювати в них бригади з великим рівнем оплати праці та вимогами до професійної підготовки. І таким чином – відпрацьовувати процедуру створення професійної армії на окремих напрямках, які нам потрібні, зокрема, на силах спецоперацій. Тобто на сьогодні оптимально створювати армію в армії – на професійних засадах із збереженням строкового призову», – розповів у коментарі «Слову і Ділу» експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергій Згурець.
Безумовно, професійна контрактна армія, особливо на тлі військової агресії з боку Росії, Україні зараз потрібна як ніколи. Але фінансових ресурсів на її створення просто немає. На цьому тлі підняття наболілої теми виглядає радше якимось популізмом перед виборами. Військові дії на Донбасі просто не залишають вибору, так що скасування призову в українську армію може мати місце тільки після появи гарантій стійкого миру на Сході. Але коли це станеться – невідомо.
Анастасія Оратовська, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»