В останню неділю жовтня чернівчани, як і решта громадян України, використають право на участь в управлінні державними справами. Вони зможуть вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. І цей процес, як ніколи раніше, є дуже важливим, адже обрані депутати й чиновники стануть тимчасовою кадровою ланкою у процесі децентралізації влади. Ланкою, яка може з одного боку бути локомотивом децентралізації, а з іншого – тримати у вузді конституційну реформу, що передбачає зміну системи розподілу повноважень.
Причиною другому може стати розуміння того, що вона фактично позбавляє новообрані ради влади й відправляє на місцеві вибори в 2017 році, які відбудуться вже в об'єднаних громадах. Відтак, ці два роки будуть випробуванням на егоїстичність місцевих еліт. І хоча поки згадана тема перебуває на узбіччі суспільного резонансу, її актуалізація уже не за горами.
Але нині, само собою, увага більшості прикута до самого процесу виборів, що уже запам'ятався не лише черговим політичним різнобарв'ям партійних брендів і передвиборчих гасел, але й багаторазовими фактами порушення виборчого законодавства. Хтось це пояснює звичайним незнанням закону, але, за правилом Уолтона, дурість та гроші дають найбільші шанси на перемогу у виборах.
Що ж до кандидатів у мери та депутати, то політична еліта Чернівців тут консервативна у своїх підходах. І хоча чинний міський голова Олексій Каспрук, за результатами останнього дослідження Інституту місцевого самоврядування, і був визнаний найбільш впізнаваним політиком Чернівців, усе ж, розуміючи важливість конкурентного середовища, він робить усе для того, щоб зберегти обійману посаду: виконує обов'язки, записує відеозвернення, дає актуальні обіцянки.
Серед останніх – його декларація про забезпечення до кінця 2015 року всіх учасників АТО земельними ділянками, обіцянка збільшити видатки на ремонт доріг, забезпечення повноцінної роботи мобільного зв'язку третього покоління в Чернівцях та багато іншого.
Однак не відстає у своєму прагненні зайняти кабінет градоначальника Чернівців й інший, не менш рейтинговий кандидат від провладної партії – Наталія Якимчук. Її принципова позиція – відсутність у лавах команди членів традиційних чернівецьких кланів, колишніх «регіоналів», комуністів. Серед решти обіцянок, які озвучує в ході зустрічей із потенційними виборцями Якимчук – ремонт доріг у місті, поліпшення якості водопостачання та інших комунальних послуг.
Особливість передвиборчих меседжів Каспрука у тому, що він намагається привернути увагу містян за допомогою наболілого та необхідного. Натомість Якимчук, знаючи всі недоліки та промахи в діяльності міського голови, прагне взяти на себе відповідальність за їх усунення. До того ж, безперечною перевагою для неї є те, що рівень її підтримки на поточних виборах свідчитиме не лише про безпосередню підтримку Якимчук, але й про підтримку партії Президента – а відтак остання зробить все для того, щоб відсоток підтримки виборців був як мінімум пристойним.
Але й це не головне. Оскільки у Чернівцях два конкуруючих кандидати представляють інтереси пари найбільших коаліційних гравців, перемога жодного з них не гарантує формування в місті головного – конкурентного щодо чинної влади дискурсу, альтернативного змісту в розвитку міста, ключовим пріоритетом якого має стати робота в системі стримування й противаг. І це головна проблема, адже хто б із них не переміг, існує загроза, що програє місто. А реванш буде можливий лише в 2017 році.
Віктор Гаврилюк, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»