Передвиборча кампанія-2015 вже практично завершена, за два дні до закінчення агітації кандидати та їхні політтехнологи можуть зітхнути з полегшенням: іміджі сформовані, «качки» запущені, білборди заклеєні, поштові скриньки забиті. Загалом, порядок. Тепер прийшла черга виборця оцінити їхні праці.
«Слово і Діло» спробувало уявити, якими побачили учасників виборчих перегонів-2015 звичайні українці. І вийшла вельми цікава компанія.
Стабільні
Світочі української нації, які несуть на своїх плечах весь тягар буття українського народу. З однаковою стійкістю і гідністю приймають удари долі на кшталт росту курсу долара або отримання чергового багатомільярдного кредиту МВФ.
Відмітна особливість: цнотливість і далекоглядність. Вони спокійні і впевнені, адже у них завжди на все є План (не плутати з планом, це для «гасконців» і «молодих дарувань», див. нижче). І звичайно ж вони завжди знають хто, коли і як їм завадить цей план реалізувати. Але що поробиш – така вона, нелегка доля «Моїсеїв» вітчизняної політики. Якщо дуже уважно придивитися, в променистому світлі їх передвиборних білбордів легко розгледіти не тільки світле майбутнє, а й прекрасне сьогодення. Настільки прекрасне, що можна померти від заздрощів до себе самого, що живеш в такий чудовий час.
Противсіхи
Вічні революціонери, незадоволені будь-якою владою, але які так і не відзначилися нічим видатним, окрім повсюдної критики.
Відмітна особливість: знаходять «зрадників» у владі навіть тоді, коли вони самі – влада. Натискаючи кнопку «за» в сесійній залі парламенту або будь-якої з місцевих рад, «противсіх» все одно протестує. Сам факт протесту для такого кандидата важливіше будь-якого рішення, навіть свого власного. Передвиборчу кампанію, звісно, будують на твердженні: хто не з нами – той проти нас. І роблять це так страхітливо, що багатьом реально простіше бути «з ними» (або «з нею»). Спокійніше й від гріха подалі.
Гасконці
Затійники, трюкачі і каскадери вітчизняної політики родом з дев'яностих.
Відмітні особливості: загострене почуття справедливості, лексикон рівня старших курсів ПТУ. Втім, коли хочуть – можуть бути вельми переконливими, сипати жартами, вражати і навіть демонструвати знання філософських праць. Загалом, акторська майстерність на рівні – правда ще не на такому, щоб переконати оточуючих, що вони реально користуються всім цим у повсякденному житті. У «гасконця» щодня – нова дуель, з якої він вийде або переможцем або... переможцем. Бо натура «гасконця» просто не визнає поразки. Адже якщо суперника не можна вбити за допомогою шпаги або клинка – в хід піде кастет, заточка або, в гіршому разі, розпечена праска. Тому що в боротьбі за справедливість всі засоби хороші. А про те, які у «гасконців» відносини зі справедливістю, ми вже знаємо (чит. вище).
Комбати
Відмінно виглядають на білбордах і в рекламних роликах. Хтось отримав підтримку виборців реальними бойовими заслугами, хтось – уявними. В українській політиці взагалі всі, хто надів камуфляж на роботу – вже стовідсотково герої, і неважливо, де, ким і коли командував цей вояка, головне, що в очах народу він – захисник.
Відмітна особливість: дисципліна. Справно ходять на всі засідання, зачитують потрібні доповіді й промови, голосують практично за все, за що накаже партія. Ну або не ходять взагалі – звичайно ж, через поважні причини. У такому разі дисципліна замінюється стабільністю. Навіть при найкращих намірах, швидко губляться на тлі акул, піраній та інших хижаків української політики (особливо «гасконців» і «противсіхів»). На будь-якому засіданні (верховної чи місцевої ради) їх легко відшукати за камуфляжним одягом і обличчам, що нудьгують . Бо тримати в руках зброю вони все ж вміють набагато краще, ніж плести політичні інтриги. За що їм, звичайно ж, шана і повага.
Поверненці
Це ті, хто вже був у владі, але їм здалося мало. Часи політичних бенефісів цих кандидатів давноминули, але на тлі розчарування постмайданівською владою вони вирішили, що прийшла пора їхньої другої (третьої, п'ятої) молодості. І ось, скриплячи ціпком, виблискуючи товстими лінзами окулярів, вся ця стара гвардія помчала на штурм тервиборчкомів.
Відмітна особливість: риторика у стилі «совок апгрейд». Тобто ковбасу по три копійки і хліб – по одній вони вже не обіцяють, а от метро по півгривні – цілком. Безумовно, на тлі відсутності в передвиборчій гонці комуністів, свою аудиторію ці політичні пенсіонери знайдуть. До речі, не варто дивуватися, якщо за пару-трійку років про повернення в політику заявлять і Кучма з Кравчуком. Адже вони ще ого-го! (кахи-кахи).
Вічно перспективні
Повна протилежність поверненців. Ніколи не мали реальної влади (і навряд чи коли-небудь отримають, а навіть якщо отримають – моментально перейдуть у розряд стабільних). В особливо клінічних випадках стають противсіхами, ну а ті, у кого таланту поменше – так і залишаться перспективними до кінця своїх днів. Міркують і діють в однаковій мірі правильно та безглуздо. До речі, в процесі політичного дорослішання перша риса може відсіятися.
Відмітна особливість: гарна освіта і зразкова сім'я. При цьому можуть поєднувати в собі кращі риси гасконців і комбатів: дуже справедливі і дуже дисципліновані. Словом, політичні відмінники на першому курсі Гарварду. Або Могилянки, не так важливо.
Молоді дарування
Незрозуміло звідки (і головне – навіщо) взялися вчорашні школярі, переможниці конкурсів краси, захисники прав тварин, колекціонери м'яких іграшок і шанувальники вегетаріанської кухні. Часто прокладають собі шлях у велику політику гарними очима, ногами та іншими частинами тіла.
Відмітна особливість: елементарні гасла на кшталт «землю – селянам, заводи – робітникам». Про те, що вони, м'яко кажучи, запозичені, у політичних діячів іншої епохи, вони не здогадуються. Адже вони вчилися в школі не так добре, як вічно перспективні... Чим займатимуться у владних кабінетах – як правило, уявлення не мають, але діють за принципом лотереї: був би квиток, а що зробити з джек-потом – можна і потім придумати. Тим часом заробляють на життя манікюром вдома, продажем екологічно чистого мила або іншими важливими ремеслами, що дають шанс на безбідне існування під крилом татусів.
P. S. У жодну з категорій не потрапив Думчев. Куди помістити цей виборчий феномен – поки що незрозуміло, але цілком можливо, що в майбутньому він стане засновником власного напряму в політичній соціології: вдумливих громадян, безсоромно клонуючих себе на будь-якій вільній рекламній площі.
Аліна Костюченко, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»