Остаточні підсумки місцевих виборів-2015 можна буде підбивати лише після 15 листопада. Саме цього дня у великих містах, за рішенням ЦВК, відбудеться переголосування на посаду мерів. Другий тур виборів відбудеться в більшості обласних центрів, в тому числі й у столиці.
Менше з тим, виборці двох міст-мільйонників зуміли обрати мерів у першому турі. Для цього кандидатам у міські голови потрібно було набрати більше 50% голосів. Більше того, харків’яни та одесити надали ще один шанс продемонструвати свої вміння чинним міським головам. Так, в Одесі переміг висуванець від партії «Довіряй ділам» Геннадій Труханов (51,33% голосів), а в Харкові – кандидат від партії «Відродження» Геннадій Кернес (65,8%).
В обох повторно обраних мерів залишився чималий багаж обіцянок, які вони так і не виконали під час минулої каденції. Втім, як у випадку з Харковом, так і з Одесою, посада мера останнім часом все більше розглядається як політична. Натомість, безліч проблем міста у сферах ЖКГ, благоустрою, транспортного сполучення, соціальної сфери та ін. залишаються невирішеними. Тож, які найбільші виклики очікують переобраних мерів у новій каденції?
Прифронтовий Харків
Із особливо значним відривом від усіх своїх конкурентів в Харкові вже вдруге переміг чинний мер Геннадій Кернес.
Скласти йому суттєву конкуренцію міг або сильний кандидат від влади, або потужний – від «Опозиційного блоку». Обидва варіанти за дивним збігом обставин не спрацювали. Друге місце на мерських виборах посів кандидат від «Самопомочі» Тарас Сітенко, набравши майже у 5,5 разів менше голосів від загального результату переможця (12,3%).
Сам Кернес, який колись був активним членом «Партії регіонів», на цих виборах йшов висуванцем від близької до орбіти інтересів Ігоря Коломойського партії «Відродження». Його колишній соратник, а нині член «Опозиційного блоку» Михайло Добкін, який міг бути чи не єдиним реальним конкурентом Кернеса, так і не став кандидатом через рішення ЦВК. Геннадій Адольфович має за собою низку кримінальних проваджень, які в будь-який момент можуть призвести до неоднозначних політичних наслідків. Експерти ж натякають на те, що обрання мером Харкова Кернеса – це своєрідний компроміс між пропрезидентською командою та інтересами Ігоря Коломойського. Мовляв, прифронтове місто перебуває в зоні особливої небезпеки можливого реваншу проросійськи налаштованих сил та у небезпеці можливого сепаратистського впливу.
Кернес викинув 52 мільйони гривень на вітерХарківське КП «Міськелектротранс» має передати 57 тролейбусів і 10 трамваїв, за які Харківська міськрада заплатила 52 млн грн, фінансовій компанії «Приватні інвестиції».
Під час своєї передвиборчої кампанії, яку Геннадій Кернес проводив у інвалідному візку (на початку року на нього було скоєно невдалий замах), кандидат обіцяв активізувати дії місцевої влади із благоустрою – ремонту дитячих майданчиків, упорядкування парків та скверів. Крім цього, кандидат у звичній для нього популістській риториці обіцяв «соціальний рай» для мешканців міста-мільйонника: збереження цін на проїзд у метро, зменшення норм споживання холодної води, «замороження» комірного на нинішньому рівні. Також кандидат пообіцяв добудувати станцію метро «Перемога» і здійснити масштабний благоустрій довкола неї. Гасло кампанії «Любити Харків, працювати для людей» ні про що конкретно жителям міста не говорить.
Як і у решті регіонів країни, кандидати в мери на місцевих виборах у Харкові говорили про загальнонаціональні проблеми, тоді як місцеві – залишалися на узбіччі політичної риторики. За даними моніторингу обіцянок, за яким пильно слідкує «Слово і Діло», за свою попередню каденцію (з 2010 року) Геннадій Кернес не виконав майже половину з обіцяного (43%). Щоправда, 39% своїх обіцянок він таки виконав, ще 18% – перебувають у процесі виконання. Більшість з них стосуються покращення роботи міського метрополітену (закупівля нових вагонів, непідвищення плати за проїзд, добудова та благоустрій станцій метро), реконструкції парків, скверів, ремонт окремих будинків та вулиць. Ще одну обіцянку – не підвищувати плати за комірне – Кернес дав ще влітку, заборонивши своїм підлеглим виносити на розгляд виконкому Харківської міської ради питання про підвищення тарифів. Чи зможе він дотримати слова й виконати цю вкрай непросту обіцянку – харків’яни пересвідчаться вже найближчим часом. Незважаючи на вкрай напружену політичну ситуацію, загалом позитивні зміни в благоустрої міста за попередньої каденції новообраного мера таки відбувалися.
Багатообіцяюча Одеса
Геннадій Труханов вперше очолив Одесу у травні 2014 року, а до цього кілька разів був депутатом міської ради.
Колишній нардеп від «Партії регіонів» у 7-му скликанні, на цих мерських виборах висувався від партії «Довіряй ділам», яка також матиме найбільшу фракцію у міськраді. Як і у випадку з очільником Харкова, Геннадій Труханов має більше політичних зв’язків із командою Ігоря Коломойського в своєму регіоні.
За 1,5 роки чинному меру вдалося досягти цілком пристойних результатів із благоустрою в місті. Саме на цей фактор слід зважати, оцінюючи електоральний результат новообраного мера: одесити вирішили вдруге надати шанс Геннадію Труханову, незважаючи на потужну підтримку очільником Одещини Міхеілом Саакашвілі кандидата в мери Олександра Боровика. Останній посів друге місце, отримавши вдвічі менше голосів за переможця – 24,5%.
Зважаючи на термін попередньої каденції Геннадія Труханова, не дивно, що більшість його обіцянок ще перебувають у процесі виконання (44%). Втім, за 1,5 року йому таки вдалося виконати близько 40% обіцяного, що є одним із найкращих результатів серед інших очільників міст.
Найкраще меру Одеси вдалося виконати ті обіцянки, які мали безпосередню прив’язку до повноважень очільника міста. Так, мер Одеси домігся виділення з бюджету 38 млн гривень на реалізацію програми «Безпечне місто». Ще понад 78 млн грн були передбачені в якості бюджетних видатків на фінансування місцевих цільових і соціальних програм, жодна з яких, як і обіцяв Геннадій Труханов, не була скорочена. «Труханов показав себе як непоганий міський голова. Термін був, звичайно, не дуже великий, але сказати, що він був найгіршим, не можна. При цьому він не соромиться наступати на хвіст магнатам, депутатам ВРУ чи депутатам місцевого самоврядування. Крім того, дуже багато почало робитись для дітей. Зокрема, збудовано новий дитячий садок із сучасним обладнанням та ергономічними меблями в спальному районі Одеси», – вважає одеська громадська активістка Тетяна Чубіна. Мер зумів добудувати нову дитячу поліклініку, сприяв появі муніципальної поліції в Одесі, запровадив сучасну систему управління містом – «електронне місто».
Як мер Одеси Геннадій Труханов виконував свої програмні обіцянки«Слово і Діло» в рамках спецпроекта «ОБРАНІ» вирішило показати, які з програмних обіцянок міського голови Одеси Геннадія Труханова були втілені в життя, а які так і залишились на папері.
Попри свої перші здобутки, Геннадію Труханову поки що не вдалося реорганізувати неефективні житлово-комунальні союзи та створити конкуренцію на ринку комунальних послуг в Одесі. «Не вдалося ліквідувати монополію ЖКСів на ринку комунальних послуг, забезпечити доступність міських пляжів (безкоштовний прохід на пляжі й до моря), ліквідувати стихійну забудову узбережжя, істотно збільшити оновлення рухомого складу міського електротранспорту. Крім того, вкрай низькою є якість виконання обіцянок Труханова в таких сферах, як екологія та охорони здоров'я. Також низькими є темпи роботи з викорінення корупції в підвідомчих органах», – оцінив критичні недоліки в роботі мера політолог Геннадій Чижов. Також новообраному меру не вдалося вирішити проблеми з міським звалищем та запровадити переробку сміття. Він не реалізував інфраструктурні об’єкти, не запровадив нової системи із очистки води, частково реалізував обіцянки із оновлення рухомого складу муніципального електротранспорту. Загалом у процесі виконання у Геннадія Труханова залишається 43 обіцянки, які автоматично переносяться на нову мерську каденцію. Більшість з них стосуються благоустрою міста – упорядкування скверів, будівництва нових спортивних майданчиків, ремонту доріг, встановлення велопарковок, капітального ремонту харчоблоків у міських школах тощо.
Позитивом у роботі мера Одеси слід відзначити його високу комунікаційну відкритість – ефективно працює «гаряча лінія», інтернет-приймальня, а на сайті мера та партії «Довіряй ділам» представлена уся довідкова інформація та звіти про діяльність.
Останні місцеві вибори, особливо у великих містах, засвідчили позитивну тенденцію: виборці все частіше звертають увагу на спроможність кандидатів успішно вести комплексну діяльність з розвитку міста, меншою мірою зважаючи на політичну складову. На думку експертів, те, що за результатами першого туру голосування втратили будь-які шанси на переобрання чотири чинних міських голови достатньо великих обласних центрів, є свідченням того, що українці готові не просто перезавантажувати регіональні еліти, а ставлять вимогу до останніх наповнювати місцеву політику відповідальним змістом. «Мер Запоріжжя Олександр Сін провалив 43% своїх поточних та передвиборчих обіцянок. Віктор Анушкевичус з Івано-Франківська – 48%, Віктор Погорєлов з Ужгорода – 47%. Всі вони були кандидатами на посади мерів і на цих виборах, проте виборці відповідних міст абсолютно зважено показали «червоне світло» безвідповідальній політиці очільників своїх громад. Чи можна це вважати загальнонаціональним трендом? Очевидно, що ні. Але, скоріш за все, ця тенденція, яка в умовах зміни чинного законодавства, зокрема в частині запровадження механізму відкликання неефективних та безвідповідальних депутатів місцевих рад і міських голів, що стане можливим уже за рік, однозначно набиратиме ваги», – відзначив глава громадської організації «Слово і Діло» Євген Заїка.
Вочевидь, у випадку із Харковом та Одесою велику роль зіграла не лише оцінка попередньої діяльності переобраних мерів, але й серйозна політична складова. Втім, політикам та регіональним елітам доведеться зважати на сам факт підтримки містянами далеко не найоднозначніших кандидатів у мери, адже вони вибороли свою перемогу зі значним відривом від конкурентів уже в 1-му турі. Цей факт – додаткова відповідальність, яка тиснутиме на новообраних мерів і серйозно впливатиме на прийняття ними рішень. І політичних – в першу чергу.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»