Вчора після службового дня був цікавий вечір: разом з блогерами був у глави Адміністрації Президента Бориса Ложкіна. Шоколадом не годували, хоча ми вимагали; грошей не давали навіть найбільш заслуженим «порохоботам». Просто поговорили.
За великої кількості спільних знайомих раніше якось не доводилося з ним спілкуватися. Загальне враження – розумний дядько одного з нами вигляду, живий і без зайвого пафосу. Це дійсно нечасте поєднання в цих колах. При спілкуванні починаєш краще розуміти, чому саме він отримав цю посаду – у нього приблизно одна комунікаційна модель із шефом плюс схожий рівень ерудиції. Мабуть, з усіх наших «групових інтерв'ю» це була чи не перша людина, з якою могло б бути приємно просто потеревенити.
Але часу не те що на потеревенити – і на серйозно поговорити не особливо вистачало. Питали, в основному, про реформи.
Антикорупційна реформа
Є антикорупційний прокурор – вже є. І це нейтральна кандидатура, умовно схвалена всіма сторонами – як, власне, свого часу було й з главою Національного антикорупційного бюро. Це ок. Фактично, Ложкін прогнозує, що НАБУ почне активну роботу протягом цього місяця. Там вже є приблизно сімдесят людей детективів, тобто є з чим стартувати. Зараз починається передача проваджень відповідного профілю з прокуратури до НАБ, яка складатиме до кількох тижнів.
Реформа держслужби
Загальні тенденції: скорочення та нормальні зарплати. А також законодавча можливість пов'язати їх воєдино. Тому що в низці випадків закон стверджує, що навіть скоротивши низку співробітників, ти не маєш права розкидати їх зарплати на тих, хто залишився. Це буде виправлено. Ну й чіткий контроль антикорупційними органами не лише претендентів на посади, але й їніх близьких родичів. За якого необхідність пояснювати походження того чи іншого майна свідомо покладається на самого претендента.
Взагалі, реформа держмашини, за словами Ложкіна, впирається у формулу «дерегуляція плюс приватизація (збираються приватизувати або вивести з підпорядкування міністерств абсолютну більшість нинішніх держпідприємств), плюс ринкові зарплати держслужбовцям, плюс децентралізація (розкидання функцій на місця, як уже зробив, наприклад, Мін'юст), плюс реструктуризація цілих органів.
Судова реформа
Ключовий посил: перетрусити ретельно основних 500-600 суддів, починаючи з ключових (наприклад, апеляційні суди), час на це – близько року. Далі – перетрушувати всіх інших за принципом переатестації (не звільнення – Венеціанська комісія не наказує та є великий шанс того, що відновляться через європейські суди). Час на це – десь три роки. Зрозуміло, що повільно, але тут інакше ніяк. Це, в принципі, проміжна версія між консервативною і радикальною версією реформ. Але якщо вже присутній Карл Волох не забракував – є надія.
Податкова реформа
Спільне бачення – Банковій потрібен компроміс між проектами Южаніної та Яресько. Ось тут був конфуз, бо Ложкіну яскраво описали, як Яресько і Ко приховують всі подробиці доопрацювання законопроекту, щоб подати його разом з Бюджетом. Це дискредитувало версію про компроміс – про що йдеться, якщо Мінфін навіть не намагається йти назустріч? Було видно, що Борис не очікував такої відповіді й трохи «поплив». Мені все ж здалося, що це було щире незнання, а не спроба зіграти хорошу міну при поганій грі.
Переформатування Кабміну?
За загальними підсумками розмови мені здалося, що серйозна зміна – малоймовірна. У кожному разі, вона не потрібна Адміністрації: пов'язана із занадто багатьма ризиками. Ані Ложкіну, ані будь-кому з присутніх вже точно не хотілося формування «політичного» Кабміну: на спільну думку, якщо розділити нинішній Кабмін на дві абстрактні групи «політиків» і «технократів», ефективність роботи у них відрізняється в рази. Наш співрозмовник визнав, що... особливості темпераменту влади України викликають скепсис у закордонних партнерів, але стверджує, що переформатування і їм поки що не дуже цікаве. Я уточнив: це «самі впораєтеся» чи «кішка кинула кошенят»? Каже, що десь посередині.
Ще одним питанням Ложкіну було: яким цензурним дієсловом можна описати ситуацію в комунікаціях між владою і суспільством і як ми дійшли до такого життя. Простіше кажучи, чому влада взагалі q президентська адміністрація зокрема не те що не воює в інформаційному полі з постійними «вкиданнями» внутрішніх і зовнішніх опонентів – вона звідти мало не самоусунулася.
Тут слід розуміти, що це вже не питання збереження чиєїсь політичної кар'єри. Це питання національної безпеки. Тому що сам же Борис до цього розповідав про небезпечні спроби «струснути» країну, за підсумками яких вона і розвалитися може – а ось саме в інформполі її ж, власне, і трясуть. А Банкової там, всупереч міфам і легендам вітчизняних соцмереж, майже немає. У кращому випадку там «гасить зраду» третій сектор, волонтери та інші блогери у вільний від роботи час. Громадськість загула, зажадала шоколадок і молока за шкідливість. Ось тут вже я не стримався і вклинився. Борис, кажу, а хочете парадокс? Так вийшло, що влада в прагненні не опускатися до «темників» настільки прогавила комунікації, що з подачі опонентів усі тепер щиро впевнені, що «темники» є.
Загалом, зійшлися на тому, що з комунікаціями потрібно щось вирішувати. Мовляв, проблема відома, будемо працювати. Подивимося. Дуже хотілося б. За підсумками спілкування з Ложкіним почав розуміти, в чому ще одна проблема в комунікаціях у Порошенка. Низка персонажів впали йому на вуха з темою «Президент повинен тримати дистанцію». Це правда, але не тут і не зараз. Можливо, він не хоче виправдовуватися – це зрозуміло. Але він досить талановитий, щоб спілкуватися з народом без шкоди для себе (чого, до слова, не можна було сказати про жодного з попередніх президентів, окрім Кравчука). Але але.
Резюме в цілому: так, але ні, але так
З одного боку, це все класно б звучало року півтора тому. З іншого боку, правий і Ложкін, коли киває на те, що вибудувана в країні система стримувань і противаг в цілому не налаштована на будь-які реформи, бо стоп-кран в кожному купе й ворог в туалеті з титановим ломом. Загалом, як я зрозумів, саме те, що нам змалювали, і було анонсованими радикальними реформами, які, власне, почалися з фактичного запуску АКБ вчора-сьогодні й триватимуть ще кілька років, або поки не перервуть. Подивимося. З моїх скромних позицій окреслене виглядає непоганим відмиванням держсистеми (у всякому разі, у сфері компетенції Адміністрації і навіть за її межами). Реалізоване повністю, воно б врятувало – принаймні, у середньостроковій перспективі. Але стільки можливостей злити по ходу... загалом, треба впрягатися, щоб це таки стало реальністю, а не презентаційною картинкою.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слово і Діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»