Надвечір 16 грудня помічник генерального секретаря НАТО з оборонних інвестицій Патрік Оруа та перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський у Брюсселі підписали документ під назвою «Дорожня карта НАТО-Україна у сфері оборонно-технічного співробітництва». Документ передбачатиме ключові дії та затвердить перелік пріоритетних напрямків співпраці України та Північноатлантичного Альянсу в 2016 році. Зокрема, ці пріоритети включатимуть заходи з поліпшення оборонних можливостей Збройних сил України; співпрацю в галузі стандартизації та кодифікації; трансформації оборонної промисловості України; участь України в оборонній ініціативі НАТО Smart Defence; поглиблення співпраці між НАТО та Україною в оборонних наукових і технічних розробках; професійний розвиток українського персоналу, який бере участь в оборонно-технічній кооперації з Альянсом.
А вже наступного дня відбулася зустріч Президента України Петра Порошенка з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. Вочевидь, Україна все активніше демонструє свої наміри долучитися до безпекових програм НАТО, адже іншого шляху реформувати свою армію за кращими світовими зразками та протистояти агресивним випадам Росії поки що немає. Звичайно, дипломатичні потуги в напрямку продовження переговорів у форматі Мінських мирних домовленостей продовжаться. Крім того, санкції проти високопосадовців та політики нинішнього Кремля тривають, а США вже кілька разів наголошували на чіткій позиції з приводу неприпустимості визнання анексії Криму.
Україна домовилася з НАТО про співпрацюДоговір визначає заходи співробітництва в інтересах розвитку потенціалу України у сфері озброєння.
Останні соціологічні опитування засвідчують усе більшу прихильність українців до ідеї інтеграції до Альянсу. Так, згідно із соціологічним опитуванням, проведеним наприкінці листопада фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, КМІС та «Центром Разумкова», 46% опитаних вважають, що приєднання до НАТО – це найкращий спосіб гарантувати національну безпеку України. Також соціологи зафіксували неухильне зростання частки прихильників інтеграції до НАТО серед українців: у 2012 році на НАТО як джерело безпеки покладалися лише 13% українців, у травні 2014 року – вже 33%, у грудні 2014 року – 44%. Крім того, в разі проведення референдуму щодо членства в НАТО 75% учасників голосування готові були б підтримати приєднання України до Альянсу. Незважаючи на активну пропаганду Росії на непідконтрольних територіях Донбасу та в анексованому Криму, все-таки більшість українців зрозуміли джерело небезпеки й пов’язують майбутню стабілізацію ситуації на сході України з розвиненою, сучасною, сильною армією, яка може такою стати лише завдяки співпраці з країнами-членами НАТО.
Обережне пожвавлення
Останні місяці керівництво НАТО пожвавило перемовини про можливий вступ до Альянсу з європейськими країнами. Передусім йдеться про заяву генсека з пропозицією до влади Чорногорії приєднатися до безпекового Альянсу. І це при тому, що країна оголосила про свою незалежність лише у 2006 році. Слід зазначити, що це перша пропозиція розширення, яка лунає від керівництва НАТО за останні 6 років. На Балканах союзниками Альянсу вже є Албанія, Хорватія та Греція. Крім того, перемовини щодо приєднання до програми індивідуального плану партнерства веде Сербія.
Цього року влада України вперше єдина у своїй позиції щодо інтеграції в НАТО. Однак, попри значну підтримку (передусім із боку США), в Україні не надто публічно розвивають цю тему. Саме тому більшість кроків та заяв щодо інтеграції до структур Альянсу залишаються непоміченими в публічній площині. Так, днями, під час візиту президента Польщі Анджея Дуди до Києва сторони узгодили подальші спільні кроки у військо-промисловому співробітництві. Варто зазначити, що Польща, яка є членом Альянсу з 1999 року, буде приймати наступного року саміт НАТО, і Дуда офіційно запросив Україну взяти участь у заході. «Польща буде господарем саміту НАТО у 2016 році у Варшаві. Я б дуже хотів, щоб Україна була присутня на цьому форумі, щоб присутність України на цьому заході була повноцінною», – зазначив польський президент.
Важливість військової та оборонної співпраці з Польщею для України полягає в тому, що саме на базі цієї європейської країни у вересні 2014 року було ухвалено рішення сформувати пункт командування й управління нових сил надшвидкого реагування НАТО. Тоді ж було ухвалено рішення про продовження співпраці між Литвою, Польщею та Україною у створенні багатонаціональної польсько-литовсько-української бригади, яка братиме участь у різних місях під егідою НАТО, ООН та ЄС. Загальна чисельність бригади становитиме близько 4,5 тисяч солдатів. Не виключено, що саме на базі неї буде сформований миротворчий корпус ООН на Донбасі у разі затвердження такого рішення.
Цей тиждень також ознаменувався початком роботи перших двох (із загалом п’яти) трастових фондів НАТО, які допомагатимуть Україні покращувати обороноздатність своїх Збройних сил. Перший фонд опікуватиметься питаннями допомоги з логістики та стандартизації української армії до вимог НАТО, другий буде призначений для покращення в галузі медичної реабілітації військових, які отримали поранення в зоні проведення АТО. Початок роботи решти трастових фондів планується у 2016 році. Фінансування фондів заплановано терміном у 2-3 роки: загалом Україна має пройти шлях модернізації своїх Збройних сил до 2020 року. Фінансування наступних трастових фондів буде пов’язане із модернізацією систем зв’язку та посилення кібербезпеки.
Ще у вересні Петро Порошенко під час обговорення нової військової доктрини поставив завдання перед Міноборони та урядом – до 2020 року повністю підготувати українську армію до стандартів НАТО. Міністр оборони Степан Полторак повідомив, що у ЗС вже запроваджені 115 нормативів Альянсу, крім того розроблений перелік із 402 стандартів, які будуть упроваджені найближчим часом. Сама військова доктрина передбачає не лише досягнення відповідності всім критеріям військових сил Альянсу, але й вступ до НАТО.
У грудні плани Президента офіційно підтримали і в Кабміні: уряд затвердив річну програму співпраці з НАТО, пріоритетним завданням якої є досягнення стандартів Альянсу, що «має забезпечити можливість набуття у майбутньому членства України в Північноатлантичному альянсі з метою отримання дієвих гарантій державного суверенітету та територіальної цілісності України».
Відповідь Росії
Співпраця між РФ та НАТО була припинена ще в 2014 році. Міністр закордонних справ Сергій Лавров на початку цього року висловлював позицію, що Росія готова повернутися до співробітництва з НАТО, коли до цього будуть готові в самому Альянсі. Втім, керівництво міжнародної безпекової організації не поспішає налагоджувати будь-які зв’язки із РФ. Причина – події в Україні, зокрема ситуація на Донбасі та анексія Криму. Під час саміту в Уельсі у вересні 2014 року лідери країн НАТО засудили військове вторгнення Росії в Україну, виступили з вимогою припинення незаконної окупації Криму, а також подальшого утримання від агресивних дій проти України, включно з виведенням російських військ.
За 5 років Україна реформує армію до стандартів НАТО – ПорошенкоПрезидент України Петро Порошенко заявив, що ЗСУ мають на меті досягти повної сумісності зі стандартами Північноатлантичного альянсу.
Цікаво, що ще рік тому президент Росії Володимир Путін під час спілкування зі ЗМІ говорив про відсутність будь-яких російських збройних формувань на території Донбасу. Те саме було і з анексією Криму, яка здійснювалася зусиллями регулярної російської армії без розпізнавальних знаків (так званих «зелених чоловічків»). Згодом Путін визнав присутність російських військ у Криму. А вже цими днями, під час своєї прес-конференції, відповідаючи на запитання українського журналіста про подальші плани РФ на Донбасі, визнав і присутність «окремих спеціалістів» з російської армії на території України. «Але там немає частин регулярної російської армії. Відчуйте різницю», – зазначив російський президент.
Приховувати присутність військ РФ на території Донбасу стає дедалі важче. Оголошена мобілізація у лави сепаратистів, яка має відбутися навесні 2016 року на території квазідержавних утворень «ДНР/ЛНР», буде провальною. Тому російській владі потрібно або йти на компроміси, або нашпиговувати територію «республік» своїми військовими з перспективою подальших наступальних дій. Враховуючи поступовий спад російської економіки та залученість до інших конфліктів, такий сценарій стратегічно виглядає вкрай безглуздо. Однак схоже, що зупинятися російська влада не має наміру.
в РФ і надалі посилюють пропагандистську істерію проти України, влада припиняє торгові відносини, в заручниках незаконно перебувають українські громадяни. Тоді як Крим продовжують посилювати військами, перетворюючи півострів на фортецю. Відтепер Крим у військовому значенні має подвійну роль: це і плацдарм для наступу з півдня на територію України, і своєрідний форпост у Чорному морі на противагу інтересам НАТО й безпосереднього нового ворога Росії – Туреччини. Так, один із лідерів кримських татар, народний депутат України Мустафа Джемілєв повідомляє, що на півострів уже завезена ядерна зброя. «Достеменно відомо, що вони майже повністю реставрували ядерне сховище в урочищі Кизилташ поблизу Ялти, яке було закритим і спустошеним після підписання Будапештського меморандуму в 1994. Завезено в Крим і ракети, здатні нести ядерну зброю», – зазначив Джемілєв.
Тож на близьке завершення протистояння РФ із Заходом як на території України, так і у світі сподіватися не варто. Саме тому швидка інтеграція до структур НАТО та модернізація українських Збройних сил, нехай ця тема і не є надто публічною, поки що – єдина можливість у найближчому майбутньому забезпечити суверенітет України.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»