Мало не кожен український водій щодня вступає в нерівний бій із підступними ямами на дорогах, жертвуючи дорогоцінним часом, станом власного авто та купою нервів. Пересування деякими «дорогами» в Україні ще кілька років тому нагадувало такий собі гостросюжетний пригодницький фільм, у якому кожен учасник дорожнього руху намагався майстерно обійти смугу перешкод, не злим тихим словом «дякуючи» за таку можливість «Укравтодору» та всім іншим причетним до цього можновладцям.
Зараз же ситуація стала просто критичною. Українські дороги – це вже не просто втрачені нерви та розбиті автівки, це реальна загроза людським життям.
Рейтинг областей України з найгіршими дорогами«Слово і Діло» вирішило проаналізувати, як змінився стан доріг у регіонах України за останні місяці.
Їздити вітчизняними просторами потрібно підготовленим: завчасно подбати про «запаску», мати в багажнику весь ремкомплект, кілька контактів служб евакуаторів та передбачити додаткові фінансові кошти. Адже навіть нове авто з надпотужними прохідними властивостями часом не здатне подолати те, що в наших краях за старою звичкою називають дорогами.
У нещодавньому звіті про безпеку руху транспорту Європи, опублікованому в німецькій газеті Die Welt, дороги в Україні визнано найнебезпечнішими. За показниками смертності на дорогах (у співвідношенні кількості смертей на 1 млн громадян країни) Україна отримала останнє місце з показником 99 осіб/на 1 млн громадян у 2015 році. Схоже, проблема доріг вже набула ознак загальнонаціональної катастрофи. І найцікавіше те, що в уряді добре знають про такий стан речей, адже самі публічно розповідають про незадовільний стан дорожнього покриття, традиційно вказуючи на брак фінансування.
Багаторічна проблема
У «БПП» розповіли, куди зникають гроші на дорогиВадатурський заявив, що на прикладі Миколаївської області, де розкрили схеми розкрадання держкоштів обласним «Укравтодором», можна уявити ситуацію по всій Україні.
Фінансування ремонту доріг за всі роки незалежної України було недостатнім. Проблема переходила з року в рік, а якісний ремонт нечисленних, але дійсно значущих за своєю логістикою об’єктів, як Одеська траса чи дорога «Київ-Чоп», супроводжувалися гучним піаром тодішньої влади. Наприклад, певне пожвавлення із фінансуванням ремонту доріг відбулося у 2009-2012 роках, коли Україна приймала футбольний чемпіонат «Євро-2012».
Проте нинішня ситуація – плід багаторічного залишкового принципу розподілу коштів на ремонт дорожнього покриття. Крім цього фактору, значно погіршує ситуацію й системне розкрадання коштів: не секрет, що значна частина грошей на ремонт доріг розкрадалася як самими чиновниками, так і прорабами, які мали доступ до розподілу матеріалів, палива й приймали рішення щодо проведених ремонтних робіт безпосередньо на місцях.
Так, за підрахунками Міністерства інфраструктури, 97% українських доріг потребують якісного ремонту. Для цього потрібен або 1 трильйон гривень одразу, або 70-100 млрд грн протягом 10-12 років. Для порівняння: загалом у 2015 році на ремонт доріг Кабмін виділив 3,3 млрд грн. На 2016 рік ситуація дещо краща, але за таких темпів фінансування на ремонт усіх доріг України піде близько 100 років. Мабуть, український уряд розраховує, що до того часу людство почне користуватися спеціальними транспортними засобами, які не потребуватимуть наявності дорожнього покриття.
Стало відомо, скільки грошей виділять на ремонт доріг у 2016 роціМіністр інфраструктури Андрій Пивоварський анонсував виведення на дороги України великої кількості техніки для суттєвого ремонту доріг.
А якщо серйозно, то сума, виділена Кабміном на фінансування всього дорожнього господарства, становить близько 31,4 млрд грн: з них майже 12 мільярдів піде на покриття попередніх боргів «Укравтодору» за кредитами, взятими на покращення доріг. Цікаво, що решта коштів, які залишаються на ремонт доріг, це сукупні витрати міських бюджетів, залишки коштів на рахунках «Украавтодору» за минулий рік, гроші міжнародних донорів. І лише 6,6 млрд грн уряд виділив безпосередньо з Держбюджету на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування. Цих коштів явно недостатньо і передбачають вони лише ямковий ремонт доріг, тобто кардинальних змін у покращенні їх якості очікувати не слід.
Так, на ямковий ремонт буде виділено 2,5 млрд гривень, а на так званий «середній» - 3,5 млрд гривень. Останній відрізняється від ямкового тим, що створить лише додаткові незручності автомобілістам, адже на дорогах працюватиме важка техніка, яка «латками» зрізатиме верхні найбільш непридатні шари дороги, після чого їх частково лататимуть асфальтоукладними машинами. Такого ремонту вистачить максимум на рік-два.
Грошей насправді вистачає?
Кабмін визначився з дорогами, які будуть відремонтовані в цьому роціНа ремонт 1700 кілометрів автомобільних доріг по всій країні в цьому році планується витратити 14 млрд грн.
Цікаво й те, що уряд не просто планує залучити додаткові кошти від міжнародних донорів. Частина з виділених на ремонт доріг ресурсів піде на фінансування інвестиційних проектів. Згідно із розпорядженням Кабміну №154-р від 14 березня цього року щодо розподілу коштів, виділених на покращення дорожнього господарства, близько 500 мільйонів гривень (а це не багато, ні мало – майже 10% від загальної суми на ремонт усіх доріг в Україні) буде виділено «на витрати, пов’язані з презентацією інвестиційних проектів під час проведення міжнародних заходів, підготовкою угод щодо виконання робіт за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, інших кредиторів та інвесторів, співфінансування таких робіт, нагляд за їх виконанням».
Великі кошти виділяють і міжнародні донори. Цього року від Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на розбудову транспортної інфраструктури надійде близько 4,5 млрд грн. Основним донором є Світовий банк, який наприкінці 2015 року виділив на ремонт українських доріг 560 млн доларів.
І нарешті, про вклад самих автомобілістів. Потрібно визнати: водії обурюються не даремно, адже минулого року від сплати акцизів з імпорту пального загальний фонд Держбюджету поповнився майже на 40 млрд грн. Ще близько 10 млрд отримали місцеві бюджети від 5%-го податку від продажу підакцизних товарів на АЗС. Тож розповіді чиновників про хронічну нестачу коштів на ремонт доріг можна з упевненістю додавати до популярної антології української усної народної творчості.
Автомобілістам на замітку: 10 найгірших доріг у КиєвіПокриття українських доріг залишає бажати кращого. В Києві ситуація не сильно відрізняється від решти України.
Чому ж ці кошти не залучаються безпосередньо на ремонт доріг? Річ у ручному перерозподілі надходжень до Держбюджету. Для того, щоб більша частина із сплати акцизів імпортних нафтопродуктів йшла саме на ремонт доріг, народні депутати мають ухвалити окремий закон, який би передбачав подібне цільове призначення цих коштів. Йдеться про законопроект «Про дорожній фонд» та ще один документ – про запровадження системи вагового контролю вантажного автотранспорту. Саме маніпуляції з вантажами під час перевезень є одним із суттєвих факторів, що впливають на якість дорожнього покриття.
Поки триває процес переформатування коаліції та визначення формату нового уряду, відповідальних за стан доріг знову слід шукати серед начальників служб доріг у кожній окремій області. Однак їхня діяльність - це лише наслідки загальної ситуації з урядовою політикою з наведенням ладу на дорогах. Поки що міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, який наприкінці 2015 року подав у відставку, а вже за кілька місяців відкликав свою заяву, залишається найбільш вірогідним кандидатом на цю ж посаду в новому переформатованому уряді. Своєю чергою, директор департаменту стратегічного розвитку дорожнього ринку та автомобільних перевезень Мінінфраструктури Роман Хміль в одному зі своїх коментарів у ЗМІ зізнався, що перерозподіл коштів на ремонт автодоріг з Держбюджету відбувається в ручному режимі за політичними домовленостями.
А поки залишається лише дивуватися терпінню українців. Щоправда, терпець уривається, а враховуючи нинішню ситуацію з дорогами, соціальний вибух може трапитися будь-якої миті. Так, восени минулого року мешканці міста Новий Буг на Миколаївщині вже перекривали трасу «Миколаїв-Кривий Ріг» через розбиті дороги. Те саме сталося вже в лютому цього року, коли жителі села Водяно-Лорино на Миколаївщині влаштували пікет із перекриттям єдиної дороги державного значення Н-14, що з’єднує Кіровоград і Миколаїв. Раніше до таких методів вдавалися мешканці Прикарпаття та багатьох інших регіонах. Аби не поглиблювати цю вкрай вибухонебезпечну ситуацію, новому уряду потрібно в рекордні терміни ухвалювати кардинально нові рішення щодо реформування всієї дорожньо-транспортної сфери.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»