У третьому випуску спецпроекту «Відповідальні» секретами відповідальності зі «Словом і Ділом» поділився народний депутат, лідер політичної партії «Народний контроль» Дмитро Добродомов.
У парламенті Добродомов посідає крісло секретаря комітету з питань запобігання корупції, що, вочевидь, належить до сфери його професійних інтересів як колишнього журналіста. Проте, як показує моніторинг «Слова і Діла», працювати нардеп уміє не лише зі словом. З початку своєї депутатської кар’єри він виконав 25 обіцянок із 38, що дозволило йому очолити рейтинг відповідальності українських парламентарів, обійшовши навіть такого «зубра» української політики як спікер Володимир Гройсман.
Ви вже тривалий час очолюєте рейтинг відповідальних депутатів, складений «Словом і Ділом». Зізнайтеся, Вас це тішить?
Як будь-яку нормальну амбітну людину. Вона потребує певної сатисфакції за будь-яку роботу. Коли я працював журналістом, одним із найвизначніших моментів був, коли я стояв на сцені та отримав як телеведучий (премію – Ред.) «Телетріумф». Безперечно, це тішить. Коли ти отримуєш від громадських організацій, які моніторять – і абсолютно правильно роблять, я завжди за це виступаю – за відповідальність своїм словам, коли тебе відзначають і кажуть: «Ти молодець». Мене найбільше втішила інша реакція – реакція моїх дітей. Мені старша дочка сказала: «Тато, ти крутий!». Це була найбільша втіха. Тому що я їх виховую в поняттях того, що за свої дії, за свої слова потрібно відповідати, потрібно бути чесними. Краще, ніж власним прикладом, ти ніколи дітей не навчиш.
Ви відповідальний батько? Завжди виконуєте обіцяне дітям, родині?
Те, що обіцяю, – так. Тому що мене так виховував мій тато, мені завжди казали, що слово чоловіка не коштує ніколи жодних грошей – воно безцінне. Якщо ти даєш слово, ти мусиш його виконувати. У мене були часто ситуації в житті, коли там, де люди укладають угоди, я укладав угоди словом і всі вони на 100 відсотків були виконані. Якщо ви вважаєте, що ваше слово вартує невиконання – будь ласка.
Як гадаєте, чому так виходить, що депутати, які працюють у Раді не перше скликання, виявляються менш відповідальними, ніж новачки?
Вони за іншими правилами життя живуть. Вони звикли до того, що прийдуть вкотре перед виборами й скажуть своїм виборцям, що вони вчергове поширять, поглиблять, подовжать. Питання безвідповідальності – модне слово, знак української політики загалом. Я – депутат-мажоритарник, самовисуванець зі Львова. В мене є округ, там, де я й живу. Я вже провів за півтора року три публічних звіти. У нас є великий кінотеатр ім. Довженка, він вміщує тисячу людей, мені дуже приємно, що весь зал приходить. З чого я починаю свій звіт? Я виймаю свою передвиборчу програму й кажу: «Я буду читати, що я обіцяв, і говорити про те, що я виконав, що в мене є в процесі, а що, можливо, я не виконав і чому». Будуть позачергові вибори, чи наступні вибори й це буде головним моїм або козирем, або – навпаки. Мені опоненти або люди скажуть: мовляв, почекайте, ви ж нам обіцяли, а нічого не зробили. Я вважаю, що так має робити абсолютно кожен депутат.
Чи часто трапляються розбіжності між місцевою владою та депутатами? Це Вам не заважає виконувати свої обіцянки?
Попри те, що я йшов проти мера Львова на вибори і в мене є до нього дуже багато запитань, коли я був журналістом, він був часто об’єктом у тому числі й моїх розслідувань, тому що він уже третю каденцію є мером. У нас не все так гладко в місті і з корупційними скандалами, і земельними (питаннями – Ред.), і майновими, і бюджетними. Я навіть отримав нещодавно подяку від міського голови за активну депутатську діяльність у підтримці рідного міста, нам вдалося збільшити бюджет надходження до району на 30%, і від районної адміністрації також отримав подяку. Є консультативна робота, хтось заважає, хтось – ні. Ти сильніший, тобі важче заважати.
Також «Народний контроль» у Львові має свою фракцію як у міській, так і в обласній раді. Ми вже реалізовуємо свої принципи, і через органи місцевого самоврядування ми відстоюємо принципи відкритості діяльності міської ради. І нам це вдалося зробити. У парламенті ми ухвалили закон про поіменне голосування в місцевих радах, чого раніше не було, зараз боремося за відкриття в публічну площину всіх ухвал органів місцевого самоврядування до їхнього ухвалення, щоб громада могла ознайомитись, яку чергову ділянку, кому віддають і за якими принципами. Боремося за те, щоб люди розуміли, де витрачаються всі їхні гроші, тобто, щоб бюджет міста чи області був відкритий. А які проблеми в тому, щоби щодня дивитися,як витрачаються бюджетні кошти в режимі онлайн? Ми зараз у Львівській області реалізували перші публічні відкриті конкурси на всі важливі посади в регіоні.
Які визначні досягнення «Народного контролю», крім збору підписів про відставку Яценюка? Чи не забагато у нас сьогодні антикорупційних об’єднань і організацій?
Це добре, коли люди організовуються, головне щоб був конструктив, щоб було об’єднання певної ідеї. Як депутат я звітую на Vox Ukraine, щомісяця у мене на Facebook є звіт про мною роботу. Що зробив депутат протягом місяця. «Народний контроль» має одну особливість: будучи громадською організацією, у нас є гаряча лінія «Народного контролю», маленькі трихвилинні програми, де люди звертаються з будь-якими проблемами. Як правило там, де є несправедливість, де є корупція, суди, правоохоронні органи, й ми допомагаємо всім тим чиновникам, правоохоронцям усе робити за правилами... Тому що закони в нас хороші, а тепер стали ще кращими завдяки нам. Тепер питання їхнього виконання. З цим у нашій країні величезні проблеми, от ми їм і допомагаємо. Вони просто не справляються зі своєю роботою, їм потрібно допомагати, іноді й застосовуючи мандат народного депутата. Якщо вони не приймають цю допомогу, то потрібно позбавлятися. І зараз дуже потрібне громадянське суспільство, яке може абсолютно правильно тиснути.
Якщо в Україні відбудуться позачергові парламентські вибори, «Народний контроль» піде на них самостійно? Чи ви до когось приєднаєтесь? Якщо так, кого бачите своїм союзником?
«Народний контроль» як партія оформився лише рік тому і вже за півроку взяв участь у місцевих виборах, ми отримали майже 500 мандатів депутатів різних рівнів у органах місцевого самоврядування в 7 областях. Це фракції в міській, обласній радах, і трьох міських голів. І це при тому, що ми йшли лише в 13 областях України. На сьогоднішній день у нас є осередки в усіх областях. Останнє опитування – це понад 2% (підтримки – Ред.) по всій Україні. Дуже хороший результат при наших скромних можливостях.
«БПП», «Народний Фронт», навіть «Самопоміч» – це партії, які були створені напередодні виборів... Яка в них ідеологія? Це просто зібрання, чистий політичний маркетинг: вклали гроші, прийшли, партії гроші повертають різними корупційними шляхами, тому в нас так багато корупції. Схема, на жаль, в українській політиці дуже проста: гроші роблять політику, політика робить гроші. Цю систему потрібно ламати. А чого не піти самостійно? Звичайно, що підемо, відчуваємо в цьому сили, в мене чудові люди. Я спочатку переживав, як ці 500 депутатів поведуть себе в органах місцевого самоврядування, дякувати Богові, що все нормально, проявили себе, конструктивні речі роблять. У нас зростає рейтинг. Але не можна відкидати варіантів об’єднання. Ми не приховуємо своїх союзників, ми тісно співпрацювали та співпрацюємо з рухом, який називають «рухом Саакашвілі». Сьогодні в парламенті є 50-60 адекватних, дієвих депутатів. Припустимо, перевибори відбудуться, ну нехай зайдуть на 20-30 депутатів більше й буде 80, а потрібно 226.
Ви давно виступаєте за зняття Яценюка з посади. Чи відповідально це в умовах політичної кризи та невизначеності?
Звичайно, тому що він є джерелом походження цієї кризи. Я це порівнюю з медичною термінологією. Якщо в тебе на нозі гангрена, то її відрізають, інакше загине весь організм. Яценюк – це гангрена, її потрібно відрізати. Це раз. А потім віддати до Генеральної прокуратури на розслідування на предмет корупції та десятків мільярдів украдених грошей через систему держпідприємств, тендерів і решту схем. Це якраз дуже відповідально, в першу чергу – перед виборцями.
У мене питання до «Опозиційного блоку»: ви цілий рік критикували Яценюка. Але під час голосування ви залишили залу й не голосували. Що ви своїм виборцям говорите? Ваші всі виборці вимагають відставки цього прем'єр-міністра.
У вас є виконана обіцянка щодо розслідування корупції в Кабміні. Яка ситуація зараз, чи передані кудись документи?
Я поцікавився й отримав відповідь, яка мене дуже збентежила. Виявляється, Генеральна прокуратура ще в серпні закрила справу за заявами Гордієнка (колишнього голови Державної фінансової інспекції, що звинуватив уряд у корупції – Ред.) щодо міністрів і прем’єр-міністра за частиною другою, тобто за відсутністю складу злочину. Що таке Держфінінспекція? Це організація, яка проводить роботу виключно з паперами, це державний аудит державних коштів. Вони лише бухгалтерськими документами займаються. Зайшли вам 7,5 млрд. Ви закриваєте справу за відсутністю складу злочину, а де гроші, де 7,5 млрд? А де ті, хто ці гроші вкрав?
Тобто ані грошей, ані винних. Це ж абсурдно. Ми будемо порушувати це питання, повернення його. Потім нам кажуть: мовляв, ми ж не позакривали справи проти керівників держпідприємств. А хто ставить цих керівників? У складі робочої групи я спілкувався з керівниками. Вони прямо вказують на тих депутатів, нині чинних, які мають прямий вплив на те, щоб стати цими керівниками, на те, що там проводяться різні схеми. Це все є, всі ці стенограми є у правоохоронних органах. Які вам ще потрібні докази? На якій підставі ви закриваєте кримінальну справу щодо міністрів, які мають безпосередній вплив на призначення цих директорів, які відповідають за їхню роботу. В тому числі відповідають і за їхні зловживання.
Ви казали, що блокуватимете парламентську трибуну, поки не буде винесений до залу для голосування законопроект про ТСК, однак свого слова не дотримали. Що змінилось у Ваших поглядах?
Я пам’ятаю цю обіцянку. Вона була радше емоційною, тому що я вважаю, коли нам, депутатам, кажуть, що ми малоефективно працюємо, це неправильно. Нас часто плутають із суддями, зі слідчими, з прокурорами... Наше головне завдання – займатися законотворчою діяльністю, і тут я би відзначив, що ми ефективно працюємо, особливо в частині антикорупційного законодавства та створення НАБУ, відкриття реєстрів прав власності, законів про держслужбу та державне фінансування партій... Питання в тому, що дуже багато з них не працюють. Що зараз робити з тим, що взяла собі Генпрокуратура й закрила справу. Ні семи мільярдів, ні справи, ні винних. Якщо б у нас був закон про тимчасові слідчі комісії, ми би зараз абсолютно спокійно склали тимчасову слідчу комісію, там розписані дуже серйозні повноваження, з’являються в тому числі й слідчі повноваження, які з’являються у народних депутатів. Саме тому це й блокується основними партіями. Вони бояться цього. Їхня велика частина є учасниками цих корупційних схем. Вони розуміють, що народний депутат – це людина з більшими повноваженнями, з більшими можливостями, а якщо група народних депутатів візьметься за ці справи, це не будуть слідчі десь у прокуратурі, на яких можна тиснути, звільнити, чи ще щось, якщо він не туди повернув, чи якщо він конструктивно розслідує справу. Дивіться, як знищили Каська, як зараз нищать Сакварелідзе, Тріпака, які посміли протистояти системі. Та ж сама справа «діамантових прокурорів». А тепер уявіть, якби цією справою займалася ТСК, що б вони могли зробити? Тому тоді це було емоційно, але лише щодо блокування трибуни. Ми це робили кілька разів, тому що це вже були абсурдні речі. Я не вважаю це конструктивною позицією. Я за те, щоб парламент був майданчиком, де все відбувається за регламентом. Блокування трибуни – це останній такий крик душі.
У Вашому досьє на сайті «Слова і Діла» є обіцянки, що зафіксовані як невиконані лише через те, що Ви не вклались у визначені терміни. Вам не прикро через це?
Я пригадую «Єралаш». Там була серія, де хлопець вчив іншого грати у футбол за бразильською системою. Ставить його на ворота, а позаду велика вітрина. Не зловиш м’яч – сам розумієш, що буде. От і я працюю за бразильською системою. Ти завжди себе стимулюєш тим, що ставиш максимальнуе завдання.
Пам’ятаєте всі свої обіцянки?
Якщо я їх не пам’ятаю, в мене їх фіксують помічники. В мене є прес-служба, яка мені надсилає.
Ваші обіцянки стосуються здебільшого державної політики, а от обіцянок щодо округу дуже мало. Ви нічого не обіцяєте своїм виборцям?
...Або ви не знаєте про ці обіцянки. Ви ж не були жодного разу на моєму звіті, який починається з того, що я зробив, а завершується тим, що я обіцяю зробити до наступного звіту. У мене працюють дві приймальні й там є дуже багато обіцянок.
Кому складніше виконувати обіцянки: позафракційним депутатам, які залежать від волі виборців, чи все ж таки членам фракції, які мусять дотримуватися партійної дисципліни?
Безперечно позафракційному важче. Але це все залежить від індивідуальних характеристик. Ми працюємо в системі міжфракційних об’єднань і я вважаю наше МФО найефективнішим у цьому парламенті. Ми об’єднали нових депутатів, ми нещодавно звітували за рік діяльності, я сам не повірив, що ми стільки змогли виконати за рік. Ми ухвалили ключовий законопроект про Держслужбу, там є норма про набори поза конкурсом, ми забрали корупційну складову.
Як Ви вчините, якщо інтереси вашого округу суперечитимуть Вашим особистим поглядам?
З виборцями потрібно спілкуватися. Я більш ніж переконаний, що деякі мої погляди не співпадають з окремими виборцями. Якщо не помиляюсь, за мене проголосувало понад 40 тисяч людей.
Чому питання депутатської недоторканності знову забуте? Це був черговий піар парламентарів?
У тій ситуації, яка зараз є, звичайно, що пропонована схема зняття недоторканності є не дуже доброю для суспільства, але суспільство це не до кінця розуміє. В будь-якій країні парламентарі мають або повну, або обмежену недоторканність... Але! Це питання мені поставили на останній зустрічі з виборцями: майже всі політичні сили, кандидати в депутати, які стали депутатами, обіцяли зняти недоторканність. І я в тому числі. Я можу в деяких моментах виступати проти, тому що розумію, що зараз відбувається. Я просто вам нагадаю приклад, як виручала недоторканність під час Майдану. Але якщо я обіцяв, я буду голосувати. Незважаючи на те, що я десь і не поділяю такого повного зняття.
Що означає бути відповідальним політиком?
Нормальний стан душі. Мені майже 40 років, я вважаю, що я як людина склався. Я є достатньо успішним, достатньо відомим. Але настає такий час, коли тобі важливі не лише маркери твоєї успішності, а важливо, що про тебе думають люди. Що ти корисного залишиш по собі. Якщо ти не відповідальний, до тебе й колеги-депутати так ставляться. Є таке поняття, коли тебе поважають навіть вороги. Мене дивує, коли людина обіцяє, а потім зраджує...
Головний принцип, якого дотримуєтеся в житті?
Якщо бути, то бути кращим.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»