Як і минулого року, на абітурієнтів чекає чергова зміна правил вступної кампанії. Цього літа в Міністерстві освіти та науки на чолі з Лілією Гриневич пообіцяли зробити умови вступу до вишів більш справедливими, а процедуру – спростити. Дійсно, вступна кампанія-2016 може вперше отримати титул найбільш прогресивної за всі роки незалежної України.
Перш за все були внесені 3 основні зміни, які дійсно урівнюють можливості кожного абітурієнта та визначають єдиний критерій для вступу – рівень знань. По-перше, були скасовані всі пільгові категорії. Це стосується і квот для бажаючих поступити з Криму та Донбасу. Додаткові умови для вступу зберегли для учасників АТО та їхніх дітей: наприклад, вступні іспити та співбесіди для тих учасників АТО, які зареєструвалися на ЗНО, однак не змогли його пройти, тому що не встигли демобілізуватися.
По-друге, цього року абітурієнтам та їхнім батькам не доведеться змагатися в спринтерських забігах між прийомними комісіями та штовхатися в чергах. Прийом вступних документів здійснюється лише в електронному вигляді.
По-третє, Міносвіти запроваджує зміни в системі державного замовлення на конкретні спеціальності. Цього року його формуватиме попит на конкретні спеціальності та сам імідж вишу: бюджетні місця розподілятимуться в тому чи іншому навчальному закладі залежно від кількості абітурієнтів із високим балом ЗНО, які подали туди свої документи.
Ще кілька змін дозволять майбутнім студентам розширити свої можливості для вступу. Головне нововведення – створення «єдиного переліку» галузей та спеціальностей. Тепер у абітурієнта є можливість подавати документи одразу до 15 різних вишів, однак не більш ніж на 5 спеціальностей. Знову ж таки, визначатися студент може за допомогою електронної системи подачі заявок, завдяки якій до 1 серпня й будуть сформовані списки зарахованих. Крім того, на 2 роки був збільшений термін дії цьогорічних сертифікатів ЗНО, тобто випускник 2016 року зможе спробувати свої сили у вступних кампаніях і в 2017-му, і в 2018-му.
Поки що єдина серйозна перепона, яка може створити проблеми і Міносвіти, і абітурієнтам, – робота електронної системи подачі заяв на вступ до вишів. Поки що система не завжди справляється із кількістю відвідувачів і працює нестабільно. Втім, IT-спеціалістам вдається вирішувати поточні проблеми, які виникають в її роботі.
На стежині до успіху
Але вступити до вишу – це ще не все. І батьки, і потенційні студенти розраховують обрати такий фах та напрямок навчання, який би в майбутньому дозволив не тлише заробити собі на життя, але й гарантував би успіх та просування в кар’єрі.
Кілька українських вишів мають не надто високі позиції в міжнародних рейтингах найкращих університетів світу. Так, до рейтингу QS World University, до якого включено понад 800 університетів світу, в 2015 році було включено й шість українських вищих навчальних закладів. Два з них – Київський національний університет ім. Т. Шевченка та Харківський національний університет ім. В. Каразіна – посіли місця в топ-500 цього списку (відповідно, 421 та 491 позиції).
В 2016 році лідером рейтингу вишів «ТОП-200 України» став Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». Друге місце посів Київський національний університет ім. Т. Шевченка, третє – Національний університет ім. В. Каразіна, а четверте та п’яте місця розділили ще 2 провідних технічних ВНЗ – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» та Національний університет «Львівська політехніка».
В контексті змін у державі багато хто з молодих громадян мріє стати професійними державними службовцями та управлінцями. Аналізуючи біографії нинішніх державних діячів, міністрів та парламентарів, важко віднайти єдиний алгоритм шляху до успіху. Більшість нинішніх можновладців мають дипломи колишніх провідних радянських вишів. Багато хто з покоління 70-80-х років отримував освіту в незалежній Україні, а дехто має кілька дипломів. На жаль, менша частина вітчизняних політиків та державних службовців мають дипломи провідних західних ВНЗ.
Так, нинішній Президент України Петро Порошенко у 1982-1989 рр. навчався на факультеті міжнародної економіки в Київському університеті ім. Т. Шевченка, а після служби в армії – ще й в аспірантурі цього ж вишу. Втім, наукову дисертацію захистив лише в 2002 році, отримавши ступінь кандидата юридичних наук. До слова, саме в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка навчаються або навчалися більшість дітей нинішніх українських державних діячів та політиків. Як правило, це їхня перша освіта, після чого батьки, на відміну від свого професійного становлення, намагаються будь-що забезпечити своїх нащадків дипломами провідних вишів світу.
Цікавою особливістю є те, що більшість членів нинішнього Кабінету міністрів мають саме вищу технічну освіту. В основному нинішні очільники міністерств закінчували навчання у вітчизняних вишах. Так, віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «інженер». Втім, вже всередині 2000-х років активно навчався управлінській справі на курсі «інноваційний менеджмент» у Північно-Західному університеті Чикаго. Пізніше отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування (МВА) в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков також закінчував ВНЗ за технічною спеціальністю: у 1988 році він отримав диплом інженера-системотехніка в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Його колега, міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик, закінчив фізичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Так само в двох провідних вишах Львова здобув спеціальність «фінанси, міжнародні відносини, економіка і підприємництво» нинішній очільник міністерства інфраструктури Володимир Омелян: у 2000 році він закінчив Львівський національний університет ім. І. Франка, а у 2001 році – Національний університет «Львівська політехніка». Свою першу освіту в Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут» здобув чинний міністр фінансів Олександр Данилюк. Надалі він навчався в Київському інституті інвестиційного менеджменту, а також здобув ступінь МВА в бізнес-школі Індіанського Університету.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман має юридичну освіту й закінчував 3 виші за цим напрямком. Першу юридичну освіту він отримав у Вінницькому інституті регіональної економіки та управління. Пізніше навчався юриспруденції в Міжрегіональній академії управління персоналом, після якої вже в 2007-2010 роках отримав класичну освіту державного службовця в Національній академії державного управління при Президентові України, де здобув кваліфікацію магістра управління суспільним розвитком.
Саме Національній академії державного управління при Президентові належить чільне місце серед вишів, які готують професійних державних службовців найвищого рівня. Однак слід пам’ятати, що вступити до цього вищого навчального закладу можна лише на магістратуру або для здобуття іншого, вищого наукового ступеню.
Шлях навпростець
Проте в новітній українській політичній історії вистачає ганебних, а подекуди й відверто комічних випадків того, як деякі можновладці намагалися просто придбати собі «корочку». Викриття та скандали з фальшивими дипломами супроводжують українські політичні реалії мало не щодня.
Так, найбільш сумнозвісною є історія зі здобуттям освіти екс-президентом Віктором Януковичем, який у своїй біографії під час президентської виборчої кампанії не без зайвої скромності визначав свій науковий ступінь як «проффесор». Гучним виявився й скандал довкола справжності диплома про вищу освіту екс-міністра юстиції Романа Зварича. А в 2009 році тоді ще заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль заявив про фальшивий диплом про вищу освіту в тодішнього заступника голови СБУ Андрія Кислинського.
Останній схожий випадок цими днями стався на Закарпатті. Журналісти одного з видань виявили факти того, що диплом заступника голови Закарпатської облради від партії «Відродження» Петра Грицика має ознаки фіктивності.
На жаль, такі випадки не можна вважати поодинокими: в Україні існує можливість придбати диплом, наукову ступінь чи навіть атестат про закінчення середньої освіти. Заради експерименту ми спробували «замовити» диплом на одному із сайтів, який вже достатньо тривалий час пропонує подібні послуги. Так, за легендою, нам потрібен був диплом одного з професійно-технічних училищ зразка 1999 року, який би дозволив працювати за кордоном за спеціальністю «автомеханік». Контактування з «агентом» здійснювалася виключно через електрону пошту. Таким чином, отримати подібний диплом не складе жодних складнощів, якщо ви маєте «зайвих» 300 доларів та кілька тижнів часу. Так, за інформацією анонімного «менеджера», бланки диплома та додатка з оцінками зроблені за всіма стандартами Міносвіти та мають усі ступені захисту. Однак такий «диплом» не буде внесено до бази даних Міносвіти. За деякою інформацію, раніше й це можливо було зробити, втім, за таку «послугу» довелося б викласти від 3 тисяч до 10 тисяч доларів США.
За інформацією правоохоронних органів за минулі роки, близько 5% від усієї кількості державних службовців так чи інакше мали проблеми з документами про освіту. Тож поки що проблема з фальшивими дипломами залишається актуальною.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»