У серпні українських студентів чекала шокуюча новина: в Міністерстві фінансів висловили намір суттєво зменшити витрати на стипендії вже з 2017 року, залишивши їх тільки для окремих пільгових категорій. Відповідний лист із інструкціями від Мінфіну був направлений на адресу Міністерства освіти та науки. В ньому пропонується залишити стипендії тільки для учнів та студентів з числа дітей-сиріт, дітей-інвалідів I-III групи, дітей, позбавлених батьківського опіки, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», а також аспірантам і докторантам.
Відповідний намір урядовців викликав хвилю обурення як серед самих студентів, так і їхніх батьків. Крім того, в самому Кабміні немає спільної позиції щодо намірів Мінфіну. Зокрема, в Міносвіти позицію скасувати виплати стипендії вже з 1 січня 2017 року для більшості студентів гостро розкритикували й збираються оскаржити на найближчих засіданнях уряду.
Тим часом очільник Мінфіну не збирається поступатися. Олександр Данилюк вважає, що нинішня система виплати стипендій – це «розмазування грошей тонким шаром». Тому, на його думку, варто змінити підхід до її виплати: адресно забезпечити найбільш уразливі соціальні категорії студентів та залишити академічні стипендії, які буде отримувати обмежена кількість людей у вишах. Тобто розділити стипендії на академічні та соціальні.
В зашморгу економії
Саме заходами жорсткої економії пояснюють свої наміри в Мінфіні. Сама структура видатків на вищу освіту є дуже складною. В 2016 році на підготовку кадрів та підвищення кваліфікації саме під Міносвіти було виділено близько 11,9 млрд грн. З них 5 млрд передбачені на виплати стипендій студентам усіх форм навчання. Тож якщо пропозиції Мінфіну стануть реальністю, Державний бюджет наступного року зможе заощадити від 2,5 до 3 млрд грн на студентах.
Стипендії-2016: у Міносвіти пояснили новий порядок виплатМіністерство освіти України готує законопроект, який змінить модель фінансування вищої освіти.
Однак економія такої суми виглядає вкрай сумнівною, якщо порівняти видатки Держбюджету на інші сфери. Наприклад, на реформу Національної поліції цьогоріч було закладено суму в 13 млрд грнь. На наступний рік урядовці планують збільшення цієї статті видатків: звучить навіть цифра у 25 млрд грн. Звичайно, в умовах війни до Держбюджету була закладена рекордна сума на фінансування армії та оборони – 55,6 млрд грн або 2,46% від ВВП. Експерти вважають цей рівень фінансування ЗСУ недостатнім, а фінансування освіти – взагалі мізерним. У високорозвинених країнах видатки на освіту та науку коливаються в межах від 3 до 7%. І враховуючи розміри ВВП цих країн, такі витрати є дійсно фантастичними для українських реалій.
Наприклад, у США працює трирівнева система забезпечення освіти: це витрати федерального бюджету, кошти приватних компаній (так, вони зацікавлені у фінансуванні освіти і науки, адже саме це в подальшому забезпечує їхню конкурентоздатність та є перевагою на світових ринках) та фінансування з місцевих бюджетів. Загальна сума витрат на освіту протягом останніх кілька років коливалася в межах від 250 до 400 млрд дол. Та навіть якщо говорити про вітчизняні реалії, то зекономлені 3 млрд грн на студентських стипендіях – це лише 1/18 частина загального бюджету витрат на армію.
Інвестиція чи соціальна допомога?
Однак у питанні відмови від виплат стипендій є зворотний бік медалі: чи є взагалі ця сума достатньою для забезпечення мінімальних потреб студента? Нині бакалаври, магістри та спеціалісти денної форми навчання у вишах отримують 825 гривень на місяць. Ця сума, попри численні обіцянки політиків, навіть «не дотягує» до розміру мінімального прожиткового рівня (загальний показник – 1544 грн).
Безкоштовна освіта в Європі: що потрібно знати?«Слово і Діло» вирішило показати на інфографіці, що потрібно знати щодо можливого навчання в Європі.
Та навіть соціальні стипендії для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становлять лише 1989 гривень. Тобто держава пропонує дорослій людина, яка навчається, в якої немає батьків і яка змушена утримувати себе самотужки, витрачати трохи більше 66 грн на добу. Чи можливо це в сучасних умовах? Мабуть, риторичне запитання.
Тож наразі, попри складну ситуацію в економіці, стипендії потрібно розглядати радше не як соціальну допомогу, а як інвестицію у майбутнє конкурентоздатної економіки, в інтелектуальний потенціал України. Дійсно, потрібно розробляти нові механізми стимулювання молоді до навчання саме в Україні. Адже одна з ключових загроз рішення про скасування стипендій – ще більший відтік талановитої молоді на навчання за кордон.
За останні два роки лише на навчання до Польщі виїхало понад 50 тис. українських студентів. У Міносвіти вже переймаються тим, що лише 30% студентів, які вчилися за кордоном, після навчання повертаються працювати в Україну. Крім того, польські урядовці ще й пропонують безкоштовне навчання для тих абітурієнтів, які хочуть отримати професійно-технічну спеціальність. Адже українська професійно-технічна освіта переживає не найкращі часи: держзамовлення значно скоротилося, а на початку 2016 року в Держбюджеті взагалі було передбачено передати фінансування ПТУ на плечі місцевих бюджетів. До слова, уряд Польщі дозволяє обирати студентам з України близько двох десятків програм забезпечення стипендіями, а з «картою поляка» (документ, який підтверджує польське походження) взагалі можна навчатися безкоштовно.
Мінфін погодився профінансувати українські ПТУМіністерство фінансів України виділить кошти на покриття дефіциту місцевих бюджетів щодо фінансування професійно-технічних училищ України.
Є ще один шлях, яким могла б піти Україна, – перейти на повністю платне навчання у вишах, але зробити його максимально доступним. За схожою системою працює вища освіта в Канаді: студент може навчатися скільки забажає, змінювати напрямки, спеціальності, брати академічні відпустки, працювати, займатися волонтерством. Немає ніякого держзамовлення, а є потреби економіки та бізнесу, який бере активну участь у залученні найбільш активних та здібних студентів до своїх компаній та в їхньому працевлаштуванні. Спочатку це може бути часткова чи неповна зайнятість, а згодом – повноцінна робота. А витрати на навчання можна повернути вже в наступні 2-3 роки роботи. Наприклад, середня вартість навчання в коледжах стартує з 8-10 тис. канадських доларів на рік, а в університетах – 18-20. Тоді як зарплата молодшого спеціаліста в ІТ-компанії може складати вже 35-40 тис. на рік.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»