Посада голови Адміністрації Президента не завжди мала серйозну політичну вагу в новітній історії України. Ніхто одразу й не пригадає прізвище очільника Адміністрації Леоніда Кравчука.
Все змінилося з 1994 року, коли другий президент України Леонід Кучма почав вибудовувати сильну президентську вертикаль. Для цього йому потрібні були вірні соратники, які здатні були б побудувати ефективну модель впливу президентської влади на всі процеси в державі.
Офіційно повноваження голови та робота нинішньої Адміністрації Президента були унормовані 2010 року відповідним указом Віктора Януковича. З формальної точки зору, діяльність голови АП регулюється всього 11 пунктами статті 9 указу «Про положення про Адміністрацію Президента».
Права рука Президента
Серед найбільш впливових повноважень очільника президентської Адміністрації є представницька функція у відносинах з іншими гілками влади, визначення кадрової політики підконтрольного йому відомства, подання на підпис Президенту проектів указів, розпоряджень та доручень, законів України, що надійшли на підпис Главі держави, та контроль за їхнім виконанням.
Експерт пояснив, хто й чому лобіював Райніна в АППолітичний консультант прокоментував призначення Ігоря Райніна новим головою Адміністрації Президента.
Насправді ж, вплив голови АП на політичні процеси в державі очевидно не обмежується лише формальними приписами та посадовими інструкціями. Фактично, він виконує всю роботу з організації діяльності Глави держави, яка згодом формує імідж Президента та його вплив у суспільстві.
Очільник АП визначає кадрову політику Президента, може сприяти кар’єрі того чи іншого чиновника, наблизивши його до першої особи держави. Згідно з українськими політичними традиціями, очільник АП має вплив і на судову гілку влади, і забезпечує ефективність комунікації з парламентом. Особливо, якщо йдеться про ухвалення важливих для Президента рішень.
Ера «сірих кардиналів»
Найбільш одіозними та «демонізованими» в суспільстві та вітчизняному політикумі стали троє очільників Адміністрації президента Леоніда Кучми: Дмитро Табачник (1994-1996 рр.), Володимир Литвин (1999-2002 рр.), та Віктор Медведчук (2002-2005 рр.).
Для всіх трьох посада очільника АП стала своєрідним трампліном у велику політику. Втім, найкраще політична кар’єра склалася у Володимира Литвина, який протягом 2007-2014 років мав власну фракцію в парламенті, двічі обирався спікером.
Кар’єра Дмитра Табачника пішла вгору після того, як він долучився до команди Віктора Януковича. Щоправда, наразі він, як і його колишній шеф, перебуває в розшуку.
Що ж стосується Віктора Медведчука, то навіть після буремних подій 2004-2005 та 2013-2014 років і тривалого політичного «затишшя» він зумів стати в нагоді нинішній політичній верхівці. Його близькість до Володимира Путіна допомагає вести перемовини щодо обміну полоненими в рамках роботи Тристоронньої контактної групи в Мінську.
Рік на посаді: успіхи та провали глави Харківської ОДА Ігоря РайнінаЩо обіцяє та як дотримує свого слова керівник Харківської обласної державної адміністрації Ігор Райнін.
Подейкують, що наразі він також має вплив на переговорну позицію Президента Петра Порошенка в рамках Мінського процесу. Після того, як РФ відкликала з Києва власного посла, а українського посла в Москві немає з березня 2014 року, саме Медведчук отримав статус фактично головного переговірника між Україною та Росією.
Скандальні держсекретарі
Після подій Помаранчевої революції новому президенту потрібно було якось позбавитися негативу, з яким асоціювалася посада голови його Адміністрації. Було ухвалено рішення оновити президентську канцелярію та створити Секретаріат Президента, який спочатку очолював державний секретар.
Втім, перший держсекретар Олександр Зінченко запам’ятався гучним політичним скандалом, звинувативши найближче оточення Віктора Ющенка в корупції. Після скандалу з «любими друзями» він подав у відставку. Посада держсекретаря проіснувала ще трохи більше 3 тижнів: другим і останнім держсекретарем був Олег Рибачук, який після ліквідації посади ще більше року очолював Секретаріат Президента вже на посаді його голови.
«Балога – це я»
Найвпливовішим очільником Секретаріату часів президентства Віктора Ющенка став його багаторічний соратник Віктора Балога. Він не лише дбав про політичний імідж свого шефа, але й міг дати гідну відсіч його ворогам.
Порошенку в АП потрібні технічні фігури – експертПолітолог поділився міркуваннями щодо відставки Бориса Ложкіна та того, хто може стати новим главою АП.
Балога зміг організувати «з нуля» технократичну за своєю суттю партію «Єдиний центр», яка могла стати потужною пропрезидентською силою, якби Віктор Ющенко наважився залишити корабель, що тонув, із клаптиків «Нашої України». Втім, цього не сталося, однак Віктор Балога користувався величезним авторитетом та довірою у свого ж безпосереднього керівника. На одній із непублічних робочих зустрічей із депутатами «Народної самооборони» Віктор Ющенко зажадав від них неухильно дотримуватися команд глави Секретаріату, підсиливши свій меседж відомою фразою «Балога – це я».
В інтересах олігархів
Президенту Віктору Януковичу потрібен був універсальний глава Адміністрації, який міг би чудово комунікувати із парламентом, досягаючи всіх необхідних голосувань, та водночас вміти вести перемовини з олігархами, дбаючи про інтереси свого шефа. Такою людиною спершу став Сергій Льовочкін.
Однак апетити «сім’ї» стримувати було все складніше, особливо коли зайшлося про серйозні репутаційні наслідки, пов’язані з початком Революції Гідності. Саме в найбільш визначальний період для режиму Януковича його Адміністрацію очолив чи не найближчий його соратник на той момент – Андрій Клюєв.
Соратники по бізнесу
Борис Ложкін – перший очільник Адміністрації Президента, який до цього не мав досвіду роботи в державних структурах та прийшов з бізнесу. Таке рішення Президента Петра Порошенка в червні 2014 року було зумовлене браком необхідних кадрів у його політичній команді та особливостями характеру Глави держави. Не секрет, що Порошенко сам починав свою кар’єру з бізнесу й, до того ж, не надто звик довіряти свої справи навіть найбільш відданим політичним соратникам. Ще одна особливість – нинішній Глава держави не звик повністю делегувати певні управлінські функції, тому завжди тримає руку на пульсі всіх процесів у своїй Адміністрації.
Як працює Петро Порошенко? Дайджест обіцянок АПУПрезидент України протягом останніх двох тижнів не виконав жодної обіцянки, а одну – про притягнення до відповідальності винних у побитті Владислава Загоровка – взагалі провалив.
Наразі відставку Бориса Ложкіна та призначення Ігоря Райніна можна розглядати як послаблення ролі голови Адміністрації Президента саме в політичному житті держави. Скоріш за все, Порошенку потрібен безвідмовний та налагоджений механізм із відновлення його політичного іміджу, а не черговий центр владних повноважень.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»