В неділю, 4 вересня, орієнтовно о 16:30 я проїжджав вулицею Щусєва повз будівлю, в якій розташовується так званий НІС (аби не заглиблюватися в мережива юридичних хитросплетінь – інформаційний продакшн «Інтера»).
Ще від метро «Сирець» було видно чорний дим. Коли я під’їхав до самої будівлі, нічого особливого не побачив. Горіли підпалені під НІСом шини. Стояли щільно пліч-о-пліч кремезні парубки у військовому камуфляжі. Ставилися намети.
Це мене не здивувало, позаяк цьому дійству передувало викриття листування товаріща Маріни Столяровой, яка до своєї депортації з України, працювала на, власне «Інтері». В програмах «Чорне дзеркало» та «Подробиці тижня».
Та й уся попередня історія «Інтера», м’яко кажучи, є провокативною. Канал просто «виріс» із російського «Первого канала». В прямому сенсі. Цим опікувався вже покійний Олександр Зінченко. Свого часу соратник Петра Порошенка, потім політичний опонент із табору СДПУ(о), потім знову соратник й урешті-решт запеклий ворог через скандал про «любих друзів» .
І ось тут варто згадати про дійових осіб.
Ледь не як у п’єсах класика Леся Подерв’янського. Можете обрати на свій смак будь-яку.
Нашу ми назвемо:
«Актори погорілого театру»
Отже, дійові особи та виконавці:
Власники: Дмитро Фірташ та Сергій Льовочкін. Перший – мажоритарний. Другий – міноритарний.
Керівник медіа-групи: Ганна Безлюдна
Головний редактор «Інтера»: Антон Нікітін (двоюрідний брат Ганни Безлюдної)
Керівник НІС (нагадаю, «продакшн» , який виробляє інформаційні програми для «Інтера»): Олександр Пилипець. Остання діюча особа, втім, не принципова. Бо хто керує НІС – справа другорядна. Чому – зрозумієте згодом.
Політтехнолог: Ігор Шувалов.
Ще можна згадати пана Валерія Хорошковського. Просто згадати. Бо він хизувався цією медіавласністю. Зараз Хорошковського навіть на обрії не спостерігається. Кажуть, у Монако.
Тож, давайте по порядку.
Дмитро Фірташ мав прямий стосунок до загальновідомої компанії «РосУкрЕнерго», яка почала працювати в Україні за згоди президента Віктора Ющенка. Газ – це не просто газ. Це «Газпром» – державна російська монополія. Спрощую, «Газпром» – це Кремль. Тобто Путін. Путін просто так нікому газ не дає. А Фірташу давав. Аж поки 7 липня 2014 року компанію «РосУкрЕнерго» не було ліквідовано.
Фірташ – це хімічна промисловість, для якої сировина – це вже згаданий газ. Власне, торгівля газом та продуктами його переробки – це і є головний капітал, за рахунок якого живився й, можливо, живиться «Інтер».
Медіавласником Фірташ став у далекому 2005 році. Й керівником придбаних каналів К1 та К2 стала Ганна Безлюдна. А Фірташ фігурував як власник київського баскетбольного клубу «Будівельник». Про «Інтер» ще не йшлося. Але, попри все, крок до світу медіамагнатів було зроблено.
Окрім привілейованих відносин із «Газпромом», Дмитро Фірташ називається одним із меценатів УПЦ МП. Утім, іншою рукою він підгодовує Український Католицький Університет (УКУ).
Сергій Льовочкін – відома дійова особа в українській політиці. Але не в бізнесі. Для довідки просто почитайте «Вікіпедію». Ось тут. Проте тим, хто має добру пам’ять, відомо, що Львочкін був помічником президента Кучми, а потім радником голови Верховної Ради (Володимира Литвина) й згодом працював у тісній зв’язці з Віктором Януковичем. Такий портрет.
І, що важливо, також називається одним із меценатів УПЦ МП. Утім, практично увесь «Опоблок» не приховує свого поклоніння московській церкві. Ось фотографія з молебну в Києві 28 липня 2016 року.
Тож трансляції «Хресної ходи» або візитів товариша Ґундяєва на «Інтері» вас не мали б особливо дивувати. Як і інший «резонансний» продукт у вигляді поваліїв, кобзонів, фестивалів-конкурсів-концертів наскрізь просякнутих «руськім міром» і духом.
Вже після подій довкола «інтерівського» НІС Сергій Льовочкін виходить з опінією в газеті «Сегодня», запитуючи, чи про таку Україну ми мріємо. При чому з пожежею змішалися і окупація Криму, і війна на Сході.
Пан Львовчкін цнотливо не згадує, що до окупації Крим старанно готувала «Партія регіонів». Саме її люди тривалий час очолювали автономію. А інші соратники роззброювали Україну. Очільником СБУ був вчорашній росіянин й без п’яти хвилин громадянин України, як і міністр оборони. І в цьому контексті природньо постає питання: а хто готував «пожежу» на «Інтері»?
Дійова особа Ганна Безлюдна працює на Дмитра Фірташа, так щоби не помилитися, точно – з 2005 року. Знаю її персонально. Менеджерські якості – на висоті. Жорстка. Сумлінно виконує завдання свого роботодавця.
Дійова особа Антон Нікітін. Не просто родич Ганни Безлюдної й бездоганний виконавець її доручень (було б дивно, якби це було навпаки), а й редактор журналу «Фома в Україні». Знову прямий зв’язок з УПЦ МП. А як РПЦ пов’язана з Кремлем, не мені тут розповідати. Це взагалі окрема тема. Антон Нікітін свого часу очолював інформаційну службу телеканалу «Інтер».
Далі я навмисно роблю німими свідками всіх керівників інформаційної служби, включно з Євгенієм Кісєльовим, позаяк важливою персоною тут виступають не номінальні начальники, а реальні, тобто тіньові. І таким є ніхто інший, як Ігор Шувалов, політтехнолог, який працював і працює в Україні. Людина Льовочкіна.
Власне, розставляння своїх людей на керівні посади й поділило «Інтер» на, даруйте, власне канал-мовник «Інтер» та інформаційний продакшн НІС. Фірташ забрав свою Безлюдну на «Інтер», а Львочкін поставив свого Шувалова на НІС. Ось в розлогому інтерв’ю інформагентству «Ліга» Ігор Шувалов розповідає про свою роль та про те, як його виганяло з України оточенння Януковича й він залишився в Україні, коли Віктору Федоровичу «налапшали», що нібито Шувалов не опікуватиметься інформаційною політикою каналу.
Ігор Шувалов – за деякими даними, громадянин Російської Федерації. Хоча в цій статті демонструється його український закордонний паспорт. Проте, ким є Шувалов, це питання не до мене, а до СБУ. Особливо в контексті листування Марії Столярової з працівниками НІС Дмитром Онопченком та Андрієм Лащем.
Сама ж Столярова, судячи з листування, постійно узгоджує свої дії з «Шу». В Москві.
Так потихеньку почне складатися пазл, який приведе нас до подій на вулиці Щусєва 4 вересня 2016 року.
Й вищезгаданих дійових осіб ви зможете самотужки розставити у п’єсі. Як і дійти висновку, хто й навіщо підпалив НІС. І чи зміниться щось на «Інтері», включно з редакційною політикою.
Згодом з’являється важливий нюанс. Журналісти дізнаються, хто керував «блокадою» НІСа.
Але невідомими досі лишаються люди в масках, білих будівельних касках та з вогнегасниками в руках.
Окрім вищевикладеного, можу долучити запис суботнього ефіру на skrypin.ua, де ми з колишнім працівником «Інтера» Володимиром Грановським, який і досі товаришує з Ганною Безлюдною й відвідує судові засідання Дмитра Фірташа у Відні, розбираємо цю ситуацію. Прозвучить багато цікавого. Про «Інтер» і не тільки. Подивіться, послухайте. Або почитайте. Нижче – розшифровка найважливіших моментів, які стосуються «Інтера», з таймкодами.
- 14:08
- И вот, приходят люди, которые точно, как и вы, не смотрели «Интер», и выступают против «Кремля на Интере». Мало того, потом другие люди, которые не приходят с ними, а поджигают «Интер», притом, поджигают, чтоб не поджечь, как мы сигарету поджигаем – чтоб сразу и потухла. И это тема. А ведь темы вообще нет.
- 19:30
- – Я думаю, ФСБ не имеет к этому никакого отношения. А местные наши товарищи. А «Братство» – это отдельная тема. Тех, кто поджигал, никто не знает. Нет информации, что было повреждено. Это все слухи. На мой взгляд, ничего не повреждено. Только была перевернута мебель, чтобы было красиво. Переверни стол – и кажется, что все. А смысл в том, чтобы обвинить Авакова – что он сошел с ума, что он уже не может сдерживать себя, нападает уже.
- 20:13
- – «Это же очевидно, что это против Авакова. Это – инициация, то есть провокация и все».
- 26:24
-
– Це називається «самопідпал»?
– Это нужно доказывать, таких фактов нет, но очевидно, что это два разных события. (о видео) Люди, которые стоят с плакатами, не понимают, что происходит внутри. Очевидно. Они по-разному одеты. Они выполняют разные инструкции: одни – «стоять», другие – «что-то делать». В любом случае, я могу сказать, что, знаете эту детскую историю: «держите меня, а то я сейчас ударю», так же и здесь: хотели бы поджечь, так уже подожгли б. Поскольку возможность была. Я условно говорю.
- 35:28
-
– Керівника НІС хто призначає?
– Я думаю, какой-то орган, который над Безлюдной.
– Не Безлюдна?
– Нее.
– А який орган?
– Как какой? Это может быть совет директоров. Это же десятки компаний. Тем более, группа «Интер» – это как минимум девять каналов. Это огромное количество структур: производящих, технических, обслуживающих. Это же десятки, десятки компаний. Просто мы говорим: «Интер». Это раскрученный бренд. А другие каналы? «Мега», «Энтер-фильм», К1. Может, их и одинадцать.
- 35:36
- – Вы помните конфликт – концерт на Новый год? Был конфликт в начале года: бабах – Кобзон был в ролике. Скандал. В этот же день на новостях «Интера» вышел сюжет, что мы категорически возмущены, что это происходит. Мы сообщаем всем, что мы к этому не имеем никакого отношения, что «Интер» – это не НИС, что мы не имеем возможности влиять на политику НИСа. Это – факт.
- 39:36
- – Киселев приходит туда по линии Левочкин-Шувалов. Почему-то уходит, без объяснений. Наверное, кто-то дал указание. Собственники дали указание уволить за что-то. НИС делает две программы – «Черное зеркало» и новости. Киселев работал в «Черном зеркале», ну, какие могут быть вопросы? Очевидно, что там есть две группы: НИС с «Черным зеркалом» – это Левочкин. Он курирует это. А то, чем управляет Безлюдная, – она подчиняется напрямую Фирташу. Очевидно. А какая там система между акционерами, извините, я не знаю.
- 52:02
-
– Я считаю, что Столярова, она уже уволена. Шувалов, при всем статусе, он все-таки сотрудник. Ему не может быть ничего выгодно. Он не субъект, он исполнитель.
– Він не співробітник.
– Тем более, ничего не может быть выгодно.
– А чого ж він тоді керує? Столярова: «Я с Шу решила…» – шо це, тіньове керування?
– В теории организации есть в пункте написано: любая организация состоит из формальных и неформальных структур. Это – книжная классика. Он подлежит неформальности, это нормально. Это – в теории управления.
- 52:50
-
– Моя личная точка зрения, что это инсценировка поджога.
– Для чого?
– Для чего? Чтобы сделать превентивную меру. Чтобы завтра, когда со стороны властей могли быть какие-то действия недружественные по поводу канала, уже это было невозможно. Были бы действия слабее, чем это. А это прямо поджог. Попытка физического устранения организации. А если кто-то попытается с лицензией что-то сделать, какое-то уголовное дело открыть, оно уже будет слабее: «ааа, так это то же самое, вы продолжаете нас закрывать, вам не нравится наша информационная политика!». Это превентивная мера, чтоб завтра не наехали.
- 1:03:48
-
– Чи будуть якісь трансформації у програмній політиці «Інтера»?
– Как раз после этого сценического представления «Поджог», думаю, что не будет, потому что как раз для этого это и было сделано. Не будет.
Роман Скрипін, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»