Поки українські користувачі соцмереж жваво обговорюють та в основному засуджують неполіткоректні жарти Володимира Зеленського та його колег із «95-го кварталу» в Юрмалі щодо жебрацької суті вітчизняної економіки, перші особи держави наввипередки поспішають повідомити заспокійливу новину про надання чергового траншу кредиту від МВФ.
З упевненістю про рішення щодо нового кредиту від МВФ заявив Президент Петро Порошенко. «В середу, 14 вересня, в нас буде черговий мільярд – транш МВФ, який стане міцним фундаментом під нашою реформою», – сказав Глава держави.
Попри суперечливі прогнози, впевнені в наданні кредиту і очільник Мінфіну Олександр Данилюк, і віце-прем'єр-міністр – міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів.
Чим важливий кредит від впливової міжнародної фінансової організації? Основний аргумент влади: ці кошти стабілізують економіку країни, приборкають норовливий курс нацвалюти й дозволять іноземним інвесторам почуватися безпечніше. А значить, вкладати кошти в українську економіку.
Та чи справді останнє твердження відповідає дійсності?
Фактор МВФ
Наразі рішення про надання траншу від Міжнародного валютного фонду перебуває більше в геополітичній площині, ніж в економічній. Новий уряд, попри всі запевнення у виконанні вимог кредиторів, не зміг продемонструвати значних результатів із реформування країни. Слабке зростання економіки в 2016-му та приблизно такий же прогноз щодо 2017 року – не надто переконливі аргументи.
Боргова залежність: чи можна обійтися без чергового кредиту МВФ?Консультант з економічних питань проаналізував ситуацію з наданням чергового кредиту МВФ для України.
Натомість відсутність підтримки з боку МВФ може значно вплинути на вітчизняну економіку. Перш за все, може остаточно втратити рівновагу гривня, а з нею й залишки банківської системи країни. Галопуюча інфляція та неспроможність платити за боргами автоматично призведе до дефолту та ще однієї масштабної кризи. Саме на її піку до влади в країні можуть прийти політичні партії та сили проросійського спрямування, які пообіцяють населенню швидке завершення війни та стабілізацію ситуації.
Та й попри необхідність втримувати економіку України, в США розуміють й інші небезпеки всередині країни. Корупція, безробіття, підвищення цін на енергоносії впливають на настрої населення. Потрібна справжня політична воля, щоб змінити ситуацію на краще й переконати українців у перспективах оновленої вітчизняної економіки. Поки що в чинної влади виходить не дуже, тому й кредит від МВФ буде меншим за очікування – від 700 мільйонів до 1 мільярду доларів.
Інвестиції чи кредити?
Варто спростувати й ще одну тезу: кредит МВФ поки жодним чином не впливає на рівень залучення іноземних інвестицій в Україну. Про це свідчить порівняння даних Держстату, оприлюднене на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі.
Так, у січні-червні 2016 року було залучено 2,8 мільярда доларів інвестицій. Це справді на 1,7 мільярда більше, ніж за аналогічний період минулого року. Однак виведена інвесторами цього року майже така ж сума, як і минулого – 330 мільйонів доларів (у 2015 році – 350 мільйонів).
Україна у світових рейтингах: провал в інвестиційній політиці, прогрес в е-урядуванніПротягом року Україна помітно втратила інвестиційну привабливість, опинившись на одному рівні з Алжиром та Іраком.
До того ж, загальний рівень інвестицій в економіку країни станом на 1 липня 2016 року становив 44,8 мільярдів доларів. Це показники 2010 року, які демонстрували динаміку зростання до 2013 року – 57,1 мільярд доларів. Як показує динаміка середини 2000-х років, найменше іноземних інвестицій припадало саме на період динамічного зростання вітчизняної економіки. Тобто, по суті, кредитування МВФ у нинішній ситуації суттєвої ролі саме для розвитку економіки не відіграватиме.
Рішення – в мирному врегулюванні конфлікту на Донбасі?
А от мирне врегулювання конфлікту на Донбасі є одним із найбільш сприятливих факторів для притоку іноземних інвесторів. Втім, це завдання виглядає вкрай складним та довготривалим для вирішення.
Останні заяви Президента про збільшення фінансування Збройних сил у 2017 році майже вдвічі – на рівні 5% ВВП країни – свідчать скоріше про продовження затяжної фази довготривалого позиційного гібридного конфлікту з противником. Мало не єдина відмінність, яку планують повністю запровадити з наступного року – замінити максимальну кількість призовників із мобілізаційних хвиль на контрактників. Упевненість Глави держави в можливостях збільшення оборонних бюджетів свідчить радше про підтримку з боку Заходу. А отже, сприятиме подальшій співпраці в наданні кредитів українській економіці.
Вирішити конфлікт на Донбасі Порошенко наразі може двома реальними шляхами: запропонувати новий формат перемовин, який мають підтримати всі учасники нинішньої «нормандської четвірки», або виконати нинішні домовленості. В обох випадках Президент дуже ризикує, адже йтиметься фактично про переформатування державного ладу.
Наразі Главі державі активно пропонують третій шлях розв’язання конфлікту на Донбасі в рамках чинних Мінських домовленостей – так званий «план Медведчука». В рамках цього плану пропонується ухвалити 4 законопроекти, частину з яких Верховна Рада вже розглянула в першому читанні.
Відкриття Генасамблеї ООН: що Порошенко попросить у Обами? ЕкспертЕксперт проаналізував відкриття 71-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН і розповів, на що розраховувати Україні.
Йдеться про відмову від кримінального переслідування учасників подій у південно-східних областях України, про зміни до Конституції в частині децентралізації влади, про проведення виборів на території Донецької та Луганської області та про особливий порядок управління на окремих територіях Донбасу. Тобто Порошенка переконують у тому, що «план Медведчука» – це не лише механізм мирного врегулювання на Донбасі, але й відновлення миру в усій Україні. Всі перелічені пункти – це безумовні ризики для наявного формату держави Україна, проте процес їх виконання може допомогти зосередитися на справжньому відновленні економіки. В тому числі й сприяти притоку інвестицій.
До слова, за даними Держстату, прямі іноземні інвестиції з Російської Федерації в 2016 році склали 474 мільйони доларів, тобто країна-агресор досі залишається в п’ятірці основних іноземних інвесторів в українську економіку.
В пошуках інвесторів
На тлі понурих цифр Держстату, дещо дивакуватими виглядають заяви екс-глави Адміністрації Президента, а нині очільника Національної інвестиційної ради Бориса Ложкіна. Він пообіцяв, що наступного року завдяки зусиллям чиновників у економіку України вдасться залучити від 3 до 5 мільярдів іноземних інвестицій. Що ж, на тлі масової трудової еміграції українців за кордон, яка зумовить збільшення надходжень грошових переказів, такі прогнози чиновника видаються не такими вже й нереалістичними.
Однак, за словами Ложкіна, справжнє зростання української економіки на рівні 6-7% ВВП щорічно відбуватиметься лише за умови залучення від 5 до 10 мільярдів доларів інвестицій. До того ж, на своїй сторінці в Facebook він навів приклад «деяких північно-африканських країн», де існує практика «підписання прямих договорів між владою та великими інвесторами». «Вони укладаються на рівні прем’єра чи Президента – з конкретним інвестором і за певним проектом. Фактично, таким чином держава підписує юридичну гарантію для цієї інвестиції в країні. Такий індивідуальний підхід держави до інвесторів і в Україні міг би серйозно змінити їхнє ставлення до нашої країни», – зазначив голова Національної інвестиційної ради.
Альтернативні джерела
Поки в державі тривають реформи, новими альтернативними джерелами інвестування в українську економіку можуть стати або валютні збереження самих українців, або ефективна робота правоохоронних органів із повернення вкрадених активів попередніх можновладців та нинішніх корупціонерів з-за кордону.
В Україні за півроку не реалізовано жодного інвестпроекту – МЕРТВ Україні не реалізовано жодного з 10 пріоритетних державних інвестиційних проектів за перші шість місяців 2016 року. На них було виділено 1 мільярд гривень.
І в першому, і в другому випадку для досягнення успіху доведеться дуже постаратися. Аби змусити українців порушити «золотий запас» власних матраців, потрібно надшвидкими темпами відновити довіру до банківської системи та вселити віру в реальність економічних реформ.
Щодо повернення вкраденого, то в цьому питанні українські правоохоронці – чи то від браку професійності, чи то з інших мотивів – за 2 останні роки не продемонстрували жодного позитивного результату. Останній гучний провал – рішення суду Латвії про конфіскацію 50 мільйонів євро на користь цієї країни в справі розкрадань із Держбюджету України та легалізації коштів через латвійські банки. Латвійські правоохоронні органи так і не отримали відповіді та достовірних фактів від українських колег про те, що ці гроші були вкрадені в держави й їх слід повернути народу України.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»