Незаконне затримання українського журналіста Романа Сущенка спецслужбами Росії припало на період нової стагнації в процесі Мінських переговорів. Кремль безсоромно використовує терористичні методи досягнення власних політичних цілей. Натомість Україна вкотре демонструє слабкість своїх позицій щодо як зовнішньополітичного вектору, так і захисту прав своїх громадян.
Про затримання українського журналіста, який у власних справах приїхав до Москви, в Україні дізналися завдяки інформації однієї правозахисної організації лише 2 жовтня. Натомість ФСБ РФ затримала журналіста ще 30 вересня за підозрою в шпигунстві. Лефортовський суд Москви 1 жовтня арештував Сущенка на 2 місяці, тоді як повний текст обвинувачення буде оприлюднений лише цими днями.
Росія вже вкотре порушила всі можливі норми міжнародного права, затриманий не отримав можливості навіть повідомити про свій арешт українському консулу. В українському медійному полі вже розпочалася гучна кампанія з просування версій та припущень щодо можливих наслідків «справи Сущенка».
Повторення історії із Савченко?
Експерти вже знаходять певні паралелі з незаконним затриманням української льотчиці Надії Савченко, яке відбулося ще навесні 2014 року. Розслідування та судовий процес у цій справі тривали майже 2 роки, за цей час прізвище Савченко в Україні стало символом незламності та мужності. Весь світ пильно слідкував за станом здоров’я української льотчиці, за її публічними виступами. В підсумку ані політичний статус Савченко, ані шалений тиск із боку світової спільноти не стали основними компонентами для її звільнення. Кремль продемонстрував непохитність власних ідеологічних постулатів «гібридної» війни.
Експерт пояснив, навіщо Кремлю знадобився арешт журналіста СущенкаПолітичний експерт розповів, навіщо РФ знадобилося чергове показове затримання українського журналіста.
Наразі справа із затриманням журналіста Сущенка має всі ознаки стати новим викликом для міжнародної спільноти. Крім того, у фактичному полоні Росії перебуває низка затриманих українців, звинувачених у тероризмі та антидержавницькій політиці. Саме цей фактор буде використаний у переговорній позиції Кремля з метою тиску на українську сторону.
Ставка на медійність
Український консул і адвокати вже кілька днів не можуть потрапити до Романа Сущенка. Міністерство закордонних справ України направило ноту протесту російській стороні. Більше того, МЗС викликало консула Росії в Україні в зв'язку з перешкоджанням допуску українських дипломатів до затриманого, однак російський консул проігнорував запрошення української сторони.
У Головному управлінні розвідки заяву ФСБ Росії про те, що журналіст «Укрінформу» є розвідником, спростували й назвали фейком.
У вітчизняних політичних колах уже активно поширюється меседж про те, що затримання Сущенка є не політичним актом з боку РФ, а справді серйозним викликом для української дипломатії через затримання чергового «шпигуна». Влада Росії всіма можливими методами намагається довести впливовим світовим гравцям тезу про неспроможність вирішувати важливі питання прямим шляхом дипломатичних відносин з Україною.
Візовий режим із Росією потрібно було запровадити два роки тому – експертСпівдиректор програм зовнішньої політики Центру Разумкова поділився міркуваннями щодо візового режиму з РФ.
Головний пропагандистський меседж Москви в підозрах Сущенка щодо його ймовірної шпигунської діяльності ґрунтуються на тому, що він майже не друкувався останнім часом: начебто на сайті «Укрінформу» власний кореспондент Сущенко, акредитований в ЄС, за весь 2016 рік розмістив лише 2 публікації.
Відповідь української влади
Дії української сторони цілком відповідали загальноприйнятим нормам дипломатичного світу, якими зазвичай послуговуються для вирішення такого роду конфліктів.
Президент дав доручення дипломатам вжити всіх заходів для якнайшвидшого звільнення українського журналіста та інших взятих у заручники владою РФ українських громадян.
Та наймасштабнішою реакцією на затримання Сущенка стала заява спікера парламенту Андрія Парубія, який повідомив про намір Верховної Ради скасувати безвізовий режим із Росією. Ця ідея не знайшла відгуку серед пропрезидентської фракції БПП, а голосування з цього питання в сесійній залі так і не відбулося, хоча відповідний проект постанови №4030 був внесений до порядку денного парламенту.
Візовий режим з агресором: кому це вигідно та чим загрожує українцям? ЕкспертПолітолог-міжнародник пояснив, якими можуть бути наслідки реалізації законопроекту про візовий режим з РФ.
Серед усіх парламентських фракцій за візовий режим із Росією принципово відмовилися голосувати лише дві – «Опозиційний блок» та вже згаданий БПП. Можливість голосування за запровадження візового режиму з Росією після 2 років фактичної військової агресії на Донбасі та анексії Криму виглядало як черговий піар-трюк окремих політичних гравців з метою підвищити свої рейтинги.
Крім того, візи жодним чином не впливають на права гостей країни. Будь-які права іноземців захищаються або порушуються не через наявність чи відсутність візи, а правовими реаліями тих країн, в яких перебуває іноземний громадянин.
Що далі?
Безсумнівно, українське суспільство очікує чергова гучна історія про звільнення нашого співгромадянина з фактичного полону спецслужб Росії. Сподіватися на швидке й законне рішення з боку російської Феміди, як показує практика останніх років, марно.
Єдиний шанс врятувати полоненого Сущенка – налагодити переговорний процес із можливого обміну на затриманих українською стороною в якомога коротші терміни. Інакше політизація образу затриманого українського журналіста швидко набиратиме обертів, що лише спонукатиме Росію підвищувати ставки у грі.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»