Через кілька діб автор цих рядків покине лави Збройних сил України, в яких прослужив рівно п'ятнадцять місяців. Це були хороші дні. Хочеться сказати спасибі всім, хто був поруч, привітати всіх, до кого вдасться дотягнутися – але ще більше хочеться сказати пару слів про саме свято. Тому що цей день – осьовий для всієї нашої історії.
Кажуть, свято Покрова Пресвятої Богородиці був пов'язаний з баченням Богородиці Андрієм Юродивим в одному з храмів Константинополя. І що після цього бачення від міста відступили вороги, якій його осаджували. Правда, з приводу дати події і походження ворогів є безліч версій.
Насправді – не важливо. Вся справа в тому, що хресний хід з іконою Богородиці Одигітрії – Дороговказною – у Константинополі проводився кожен раз, коли до міста підходили якісь супостати. Просто тому, що це була найдавніша і шанована ікона в місті, чиє створення приписувалося самому апостолу Луці. Цілком природно, що саме в Богородиці городяни бачили свою захисницю. І не без причини: столиця Східної Римської Імперії осаджувалася багато десятків разів, але лише двічі – успішно.
У такому ж значенні – свято благословенній Богом захисту рідних стін, це свято перекочувало і до нас, ставши головним святом запорізького козацтва, а пізніше і Української повстанської армії. Його відновлення в ролі головного свята захисників України замість фальшиво-комічного «23 лютого», дня вигаданої перемоги більшовиків над німцями під Нарвою – той випадок, коли річка повертається в рідне русло, знісши всі греблі і розірвавши всі труби. Це було настільки ж закономірно, як і неминуче.
Але для того, щоб день повністю вступив в свої права, потрібно було, щоб українці ще раз вийшли на бій. Щоб для цілого покоління «захист рідної землі» перестала бути фразою з підручників і стала якщо не особистим досвідом, то хоча б чимось, пережитим друзями і рідними.
Цей день був нами відвойований. Він не просто дістався нам від батьків – він був викуваний за старими кресленнями з нового матеріалу. З нас з вами.
Це не свято хлопчиків або дівчаток. Це свято всіх тих хлопчиків і дівчаток –незалежно від їх віку та об'єму сивини – які присвятили частину свого життя захисту своєї рідної країни.
Це і не професійне свято бійців Збройних сил. Такий у нас відзначається окремо, 6 грудня. Цей – для всіх. Військових і нацгвардійців, прикордонників і поліцейських. Солдатів, сержантів, прапорщиків і офіцерів, добровольців, волонтерів і зброярів.
День захисника України: соціальний портрет українського військовогоНапередодні Дня захисника України Слово і Діло склало соціальний портрет типового представника однієї з найбільш шанованих і потрібних у нас час професій – військовослужбовця.
За два останніх роки ми змінили ставлення до захисту своєї країни і відношення до солдата. Якщо три роки тому чоловік у формі викликав співчуття, то тепер він викликає гордість. Всі ті безліч проблем, які нам належить вирішити для створення нової української армії, вже викликає не жах, а азартну, сердиту цілеспрямованість.
Ми перемогли минулих себе. 14 жовтня – наш День Перемоги над УРСР.
День Перемоги над Мордором ще належить виробити.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»