Уже майже тиждень у суспільстві не вщухають розмови щодо чергового збільшення народними депутатами заробітної плати самим собі. Відверто кажучи, я за високу заробітну плату парламентарів. Навіть, за більшу, ніж очікує народних обранців у недалекому майбутньому. Разом із тим, є один нюанс, який насправді мав би перекреслити таке рішення парламенту.
В юриспруденції існує таке поняття, як конфлікт інтересів. Суть його полягає в тому, що особа, яка здійснює владні функції, перебуває ніби в конфлікті сама з собою: з одного боку, чиновник повинен ухвалювати об’єктивні (іншими словами – суспільно-корисні) рішення, з іншого – він має особисту зацікавленість у певному вирішенні ситуації. Відтак це унеможливлює його неупереджене ставлення. Так, навряд чи суддя зможе прийняти справедливе рішення, якщо однією зі сторін спору буде його близький родич. Саме тому в процесуальних галузях права є принцип «ніхто не може бути суддею у власній справі». Він означає, що суддя в умовах конфлікту інтересів повинен відмовитися розглядати таку справу, або ж сторони заявляють клопотання про відвід судді, якщо мають сумніви в його неупередженості.
Яким депутатам «світять» найбільші зарплати наступного року?Верховна Рада в першому читанні проекту Бюджету на 2017 рік затвердила нові норми фінансового забезпечення діяльності народних депутатів України, чим фактично передбачила збільшення їхніх окладів.
А тепер перейдемо до найцікавішого. Норми, які не повинні допускати конфлікту інтересів, передбачені також у законі «Про запобігання корупції». Відповідно до статті першої цього закону, реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість ухвалення рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Відповідно до статті третьої норми закону «Про запобігання корупції», вона поширюються і на народних депутатів.
Не треба бути великим гуру в галузі права, щоб побачити, що депутати, збільшуючи розмір власних зарплат, використовують представницькі повноваження у своїх приватних інтересах. І от тут з’являється кілька цікавих питань.
Згідно зі статтею 12 закону «Про запобігання корупції» у випадках виявлення порушення вимог цього закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення цього закону, Національне агентство з питань запобігання корупції вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Так от, чи зробить НАЗК відповідні кроки?
Чи виконали народні депутати припис статті 28 закону «Про запобігання корупції», відповідно до якого парламентарі повинні були повідомити НАЗК не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів?
Чи вжили заходів згідно зі статтею 28 закону «Про запобігання корупції» щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів? Якби смішно це не звучало, депутати, могли би внести зміни до згаданого закону, вказавши що на них цей закон не поширюється.
До речі, можливо в ситуації щодо збільшення зарплати нардепам і немає конфлікту інтересів, однак у будь-якому разі в депутатів повинні були виникнути сумніви щодо цього. І тут так само мав їм допомогти закон «Про запобігання корупції», оскільки він передбачає, що в разі існування в особи сумнівів щодо наявності в її ситуації конфлікту інтересів, вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу НАЗК.
Депутати можуть все: «сухий закон» і правовий нігілізмЗаборонивши продаж алкогольних напоїв у нічний час, Київська міська рада вийшла далеко за межі своїх повноважень, визначених низкою законодавчих актів України, доводить експерт Олександр Москалюк.
Насправді кількість таких питань можна продовжувати і продовжувати. Проте це не змінює самої суті проблеми. Вітчизняні парламентарі, вимагаючи від суспільства бути нетерпимими до будь-яких проявів корупції, самі не готові бути взірцем для наслідування. І от тут уже постає інше одвічне питання: а судді хто?
P. S. Двадцять сьома поправка до Конституції США вказує, що жоден закон, який передбачає зміну розміру винагороди за службу сенаторів або представників (конгресменів) не набере чинності, доки не відбудуться нові вибори конгресменів. Строк повноваження конгресменів становить 2 роки. Таким чином американські парламентарі, на відміну від їхніх українських колег, самі собі збільшити зарплату не можуть.
P. P. S. У вівторок спікер парламенту Андрій Парубій заявив, що 1 листопада Рада скасує власну постанову про підняття заробітної плати народним депутатам. Підтримку відповідного рішення нібито засвідчили й голови фракцій, тож є надія, що депутати таки «відкотять» це спірне рішення і зроблять усе так, як того вимагає закон.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»