Сьогодні американці мають остаточно визначитися з тим, хто очолить Білий дім на наступні 4 роки. Інтрига зберігається навіть у переддень виборів: кандидатка від Демократичної партії Гілларі Клінтон випереджає свого конкурента від Республіканської партії Дональда Трампа, за різними даними, лише на 4-6%. Така ситуація не є визначальною для президентських виборів у США, адже сама процедура обрання глави держави передбачає не просто пряме голосування громадян, а складний процес делегування своєї волі колегії виборців.
Саме рішення виборців у так званих «непевних штатах» і визначить долю президентських перегонів. Насправді, математичний розрахунок має чи не найбільш визначальний вплив на результат виборів. Наприклад, у 2000 році кандидат від республіканців Джордж Буш-молодший виборов перемогу, здобувши підтримку 271 представника з колегії виборників (з-поміж 538 виборників з усіх штатів). При цьому його опонент від демократів Ел Гор отримав фактичну електоральну перевагу в понад півмільйона голосів самих американців. Це ще одне свідчення того, що демократичні процедури мають для США вирішальне й навіть сакральне значення.
Результати виборів стануть відомими вже наступної доби після голосування. Однак визначенню офіційних результатів виборів передуватиме ще одне засідання колегії виборників (яке, за традицією, відбувається на 40-й день після дня голосування). Офіційно прізвище переможця оголосять 6 січня 2017 року. І лише 20 січня відбудеться церемонія інавгурації. Весь цей час президентом США залишатиметься чинний глава держави Барак Обама.
Скандальний республіканець
Дональд Трамп є виразником найбільш неприйнятної позиції щодо України серед головних претендентів на кандидати в президенти США від Республіканської партії. Під час своєї кампанії Трамп неодноразово ставав на бік Росії та висловлював особисту приязнь до дій її очільника Володимира Путіна щодо України.
На початку своєї кампанії Дональд Трамп частенько висловлювався щодо «українського питання». Найбільш неочікувано пролунали його слова щодо анексії Криму з боку Росії: він відверто «похвалив» Володимира Путіна за неймовірно тонкий політичний розрахунок. В оглядачів навіть склалося враження, що Трамп в дечому заздрить президенту РФ й вважає такі кроки Кремля гідними наслідування.
Крім того, основними тезами скандального республіканця було й те, що без півострова Україна приречена на економічний занепад, адже «там (у Криму) були всі гроші». В подальшому риторика Трампа щодо України стала дещо м’якішою, однак він зосередився на тому, що «українське питання» не є визначальним для США, а залишається в орбіті інтересів ЄС. «Мені не подобається, що відбувається в Україні. Але Європу ця проблема зачіпає більше, ніж нас. І вона має взяти на себе провідну роль», – зауважив Трамп.
Особливо дивною зміна в риториці кандидата-республіканця виглядала для його однопартійців, частина з яких однозначно висловлювалися за ідею надання Україні летальної зброї та військової підтримки. Загалом, Трамп демонстрував гнучку позицію і щодо «українського питання», і щодо можливого «потепління» у відносинах із Росією.
Щодо зв’язків з українськими політиками, то в разі перемоги Трампа на президентських виборах будувати відносини з новим очільником Білого дому доведеться, фактично, з нуля. Головний радник і архітектор його передвиборчої кампанії – Пол Манафорт, який раніше був радником екс-президента України Віктора Януковича та консультував «Партію регіонів». Саме з цим, на думку деяких експертів, пов’язана войовнича риторика Трампа щодо нинішньої ситуації у внутрішній політиці України.
Поміркована демократка
Гілларі Клінтон є більш досвідченим політиком й однозначно краще обізнаною в ситуації, яка нині склалася в Україні. Вона та її соратник, віце-президент Джо Байден, як представники Демократичної партії в адміністрації чинного президента США рішуче засудили анексію Криму, агресію Росії на Донбасі й усіляко підтримували всі починання української влади на шляху до реформ у державі.
Втім, їхня однозначна позиція виглядала не так переконливо на тлі невиразної риторики чинного президента-демократа Барака Обами.
Загалом, якщо республіканець Трамп намагається сфокусувати своїх виборців на внутрішніх проблемах США та посиленні економічного потенціалу для розв’язання нагальних проблем всередині країни, то демократи намагаються продовжити курс на максимальну залученість Білого дому в поширенні своїх інтересів у якомога ширших зовнішньополітичних масштабах.
Звісно, впродовж всієї виборчої кампанії Гілларі Клінтон неодноразово критикувала свого опонента за прихильність до російського лідера Володимира Путіна та заяви щодо можливого визнання російської анексії Криму. Про те, що «українське питання» буде входити до десятка найбільш важливих у зовнішньополітичних інтересах Клінтон, свідчить її зустріч із Президентом Петром Порошенком у Нью-Йорку у вересні цього року, куди він приїхав для участі в засіданні Генеральної асамблеї ООН.
Клінтон особисто знайома з більшістю ключових політиків нинішньої України. Втім, це не означає, що в ролі нового президента США вона надаватиме комусь однозначну перевагу чи, тим більше, підтримку. Навпаки, Білий дім продовжить підтримувати Україну на шляху до змін, використовуючи всі можливі важелі для тиску на українську владу.
В разі перемоги Клінтон Україна може сподіватися на незмінність курсу щодо посилення санкцій щодо Росії з боку США. До того ж, до такої ж позиції Білий дім спонукатиме й своїх партнерів у ЄС. Скоріш за все, саме таких наслідків перемоги «демократів» найбільше побоюються в Кремлі.
Вподобання Кремля
Однозначно, перемога Трампа на президентських виборах у США стане для російських лідерів сприятливішою в контексті пошуку спільних позицій для можливого «потепління» у відносинах. Трамп, на відміну від кремлівських «аксакалів», є новачком у політиці, а тому може потрапити під певний вплив.
Заяви республіканця про те, що він може «подміркувати над питанням» можливого визнання Криму частиною Росії, викликали особливе захоплення представників російської еліти. Після цього «влада Криму» навіть запросила Дональда Трампа відвідати півострів. У Криму вважають, що республіканець має побувати в регіоні й зміцнити свою позицію з приводу приналежності цього суб'єкта саме Росії.
Ще одна цікава обставина, про яку неодноразово писали американські ЗМІ, – бізнес-інтереси Трампа в Росії. Зокрема, його син часто бував у Москві з метою інвестування в нерухомість та подальшої розбудови бізнесу Трампів саме на теренах РФ. Не виключено, що перспективи інвестування в російську економіку є тим інтегруючим компонентом, який впливає й на політичні вподобання кандидата від Республіканської партії.
Досить прихильну позицію до передвиборчої кампанії Трампа висловив і президент РФ Володимир Путін. Так, під час свого виступу на пленарному засіданні Міжнародного дискусійного клубу «Валдай» Путін позитивно оцінив риторику Трампа в стилі «простого хлопця». «Що стосується самого пана Трампа, то він обрав свій спосіб достукатися до сердець виборців. Він, звичайно, поводиться екстравагантно, ми всі це бачимо, але я думаю, що не так уже це все й безглуздо», – зазначив очільник Кремля.
Інтереси України
Хто б не отримав перемогу на президентських перегонах у США, його передвиборча риторика однозначно зміниться після дня голосування. Навіть у разі перемоги Дональда Трампа, шанси на успіх якого виглядають не такими переконливими, як у його конкурентки Гілларі Клінтон, популістські заяви щодо «українського питання» будуть докорінно переглянуті.
Втім, ризики президентства Трампа для позицій України значно вищі, ніж у разі перемоги Клінтон. Це пов’язано не стільки з проросійською риторикою республіканця, скільки з нестачею політичного досвіду та відсутністю серйозної підтримки навіть серед його однопартійців. Всерйоз Дональда Трампа сприймають лише його безпосередні прихильники, тоді як політична еліта всіх партійних таборів ставиться до його заяв та спроможності очолювати таку країну, як США, досить скептично.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»