Рідко коли людям вдається побачити альтернативний варіант власного життя. Що було б, якби в певний момент ти звернув не туди? Де й ким би ти зараз був?
Саме тому вигляд руїн Алеппо має викликати в кожного з нас особливі почуття. Саме так виглядала б Україна, якби вона не вистояла в 2014 році, якщо б у якийсь із довгого ланцюжка ключових для нашої країни моментів гору взяла дурість або слабкість. І навіть зараз ми все ще недостатньо далеко відійшли від цієї прірви.
Що ми бачимо в Алеппо?
Безліч готових битися до кінця людей, яким просто бракує технічних засобів для протистояння сучасній армії, що активно застосовує авіацію й не соромиться перетворювати велике місто на закривавлений щебінь.
Туреччина пропонує скликати Генасамблею ООН через події в АлеппоПрезидент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зателефонував екс-прем'єру Португалії Антоніу Гуттерішу, який нещодавно був обраний новим генсеком ООН.
Гібридну брехню російських медіа про війну з ІДІЛ, хоча ІДІЛ в Алеппо й не пахло. Поки що справжній ІДІЛ радісно збирає покинуту російську зброю під Пальмірою.
Розповіді Чуркіна в ООН про те, що нічого страшного не відбувається, а дітей в Алеппо спеціально посипають пилом, щоб видати їх за жертв бомбардувань.
Величезну стурбованість світової спільноти. Навіть на один вечір притушили вогні на Ейфелевій вежі. Щоправда, голова Єврокомісії не забув заявити, що запроваджувати додаткові санкції проти РФ було б неефективно.
Що характерно: в Алеппо прилітає всім. Бомби не розрізняють, хто лояліст, а хто джихадист, хто алавіт, хто суніт, а хто християнин. Вони однаково рівно падають на будинки тих, хто підтримував повстанців, і тих, хто все життя зберігав під подушкою портрети обох Асадів і готувався зустрічати чиїсь танки з квітами.
Такий світ, в якому ми живемо, такі його закони. Ними можна й потрібно обурюватись, але не можна не враховувати. Особливо, коли від цього залежить твоє життя.
Пам'ятаєте, як у 2014 році волали «давайте вже війну по-справжньому!»? Пам'ятаєте, як розповідали, що, мовляв, не потрібно стримувати наших бравих добровольців своїми перемир'ями – вони достатньо мотивовані, щоб Ростова за три дні дістатися?
Захисники Алеппо також були дуже мотивованими. Але, всупереч старим анекдотам, жодна мотивація не допомагає збивати літаки цеглою.
Алеппо – це образ війни, яка в нас не відбулася, але яка в 2014 році була більш ніж реальною. Гібридна війна тих років була війною провокацій, битвою на тонкій кризі: в «гарячу» війну з авіацією та повномасштабним вторгненням через весь кордон нас могла штовхнути і слабкість, і сила. Якби ми не почали відповідати на провокації РФ, була би велика війна. Якби, відповідаючи на провокації РФ, ми пролили б занадто багато крові і не задіяли б дипломатію – була би велика війна. Ми пройшли серединною лінією, утримавши війну в «гібридних рамках». Частково нам просто пощастило – Янукович міг не втекти, мокрий слід за собою залишаючи, а запросити російської військової допомоги з Донецька чи Севастополя. Тобто зробити рівно те, що зробив Асад, лише з поправкою на менше плече логістики.
Нульовий рубіж української арміїЗбройні сили України перебувають у своєрідному періоді ренесансу. Після фактичного відновлення з небуття силами небайдужих громадян та волонтерів у 2014 році держава нарешті долучилася до відбудови справжньої боєздатної армії.
2014 рік міг би стати для нас страшним переломом. Але став нашим порятунком. Тому що, вигравши час, ми все-таки зуміли відновити боєздатність армії. В першій половині 2014 року ми були не зубастішими, ніж нинішні захисники Алеппо. Зараз же спроба організувати щось схоже в українських містах буде коштувати противнику дуже-дуже дорого. Здається, він поки ще недостатньо очманів, щоб зважитися заплатити цю ціну.
Уважно подивіться на кадри з Алеппо. Зрозумійте, що між вашим нинішнім життям і пеклом, що відбувається там, стоїть лише українська армія, і, меншою мірою, – українська дипломатія та українська держава. Ніщо інше вас не захищає. Це, до речі, слабенька така гребля, проблемна, яка тримається на одному крилі й чесній молитві. Можливо, є сенс самому почати її зміцнювати?
І вже точно не варто брехати собі, що, мовляв, ви в безпеці.
Якщо ви живете в зоні прикордонного співробітництва з Польщею або Словаччиною і вам здається, що Росія від вас далеко – від Алеппо вона ще далі, а ти диви... Якщо ви вважаєте, що російські бомби не впадуть на міста, де не говорять російською – пошукайте російськомовних в Алеппо. Якщо ви вважаєте, що в ХХІ столітті неможливі первісні звірства без усякої виразної реакції цивілізованого світу – уважно подивіться на екран.
Алеппо – той приклад світу, яким мало не стали ми.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»