Традиційний моніторинг обіцянок, які українські політики роздають щороку в один і той самий час, триває. Цього разу «Слово і Діло» підготувало огляд зобов’язань вітчизняних можновладців за березень 2014, 2015 та 2016 років. Зазначимо, що цей огляд – перший із цієї серії публікацій, в якому не згадуються обіцянки представників режиму Віктора Януковича, адже в березні вся повнота влади переушла до постмайданівської влади на чолі з «обличчями» Революції Гідності. Головними дійовими особами української політичної арени в березні 2014-го були Олександр Турчинов, Арсеній Яценюк, Андрій Парубій, Віталій Кличко, Юлія Тимошенко та на той час майбутній Президент України Петро Порошенко. За рік обличчя при владі не змінилися, хоча й змінився їхній статус, а ще через рік – у 2016-му – дехто з них уже навіть опинився в опозиції. Проте про все по порядку.
Березень 2014-го: анексія Криму і створення Нацгвардії
Про те, що на півдні та сході України зріють потужні сепаратистські рухи, в цей час знали всі, однак, менше з тим, кримський референдум і фактичне відділення півострова стали для Києва несподіванкою. Саме в березні 2014-го у Кремлі вирішили, що час «Ч» настав, і скористалися моментом зміни влади й ворожим ставленням місцевого населення до Революції Гідності. Хоча на Печерських пагорбах таку імовірність до останнього заперечували. Спочатку прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що уряд зможе забезпечити територіальну цілісність держави, а потім виконувач обов’язків Президента Олександр Турчинов запевнив, що Крим від України не від’єднається. Остання заява, втім, була зроблена вже надто пізно – 17 березня, за день після так званого «референдуму про статус Криму».
Запам’ятався березень 2014 року ще й тим, що саме цього місяця вперше пролунала заява про створення нової силової структури – Національної гвардії України. Ії озвучив тодішній очільник Ради нацбезпеки і оборони Андрій Парубій, уточнивши, що вона нараховуватиме близько 20 тисяч військовослужбовців.
Ще одна обіцянка, про яку хотілося б згадати, належить міському голові Харкова Геннадію Кернесу, який три роки тому пообіцяв добудувати станцію місцевого метрополітену «Перемога». Враховуючи те, як нечасто останніми роками Україні вдається реалізовувати такі масштабні інфраструктурні проекти, вважаємо, що це зобов’язання та його оперативна реалізація (станція була відкрита в серпні 2016-го) заслуговують на включення до нашого огляду.
Березень 2015-го: скасування недоторканності та фортифікації на Донбасі
21 березня 2015 року Президент України Петро Порошенко дав обіцянку скасувати депутатську та суддівську недоторканності. «Я демократичний Президент, у нас не буде жодних політичних переслідувань, але каста недоторканих буде ліквідована... Вони будуть нести відповідальність за неправосудні і хабарницькі рішення, якими знищувалася українська державність», – попередив тоді Глава держави. От тільки з реалізацією цього поки що справи йдуть не надто швидко: відповідно ухвалених парламентом рішень, наразі частково скасована лише суддівська недоторканність, законопроект, що може повністю позбавити від неї і народних обранців, і служителів Феміди, перебуває на розгляді Верховної Ради.
Три лінії фортифікаційних споруд у березні 2015 року пообіцяв побудувати віце-прем’єр-міністр-міністр регіонального розвитку й будівництва Геннадій Зубко, що й було зроблено вже до середини липня того ж року. Всього зусиллями працівників з усіх регіонів України на сході країни були зведені 300 оборонних споруд загальною протяжністю 600 км.
Наприкінці березня 2015 року пролунала ще одна заява, що вселяла оптимізм: обіцянка народного депутата Андрія Парубія про те, що він наполягатиме на включенні до порядку денного сесії парламенту законопроекту про неможливість внесення застави за людей, що підозрюються в корупції. Проте, на жаль, зробити це парламентарю тоді так і не вдалося.
Березень 2016-го: безнадійний «безвіз» і коаліційні розбірки
10 березня 2016 року Президент України Петро Порошенко заявив, що поверне Донбас протягом року, при чому – мирним шляхом. Сприйняти цю заяву Глави держави не буквально, складно, тож наразі залишилося лише дочекатися строку, в один рік (що мине за сім днів), аби констатувати невиконання цього зобов’язання.
Ще одна обіцянка, позбавлена надії на реалізацію – заява міністра закордонних справ Павла Клімкіна про те, що вже в 2016 році кожен громадянин України зможе відвідувати ЄС зі своїм звичайним паспортом. Важко зрозуміти, що спонукало очільника МЗС до такої сміливої заяви, враховуючи те, що лібералізація візового режиму Євросоюзу для України сильно затягнулася – не говорячи вже про можливість перетину кордону ЄС зі звичайним паспортом.
Нарешті, саме навесні 2016-го розпочалася активна фаза «коаліціади», точніше, процесу, зворотного до створення парламентської більшості. Однією з ознак цього стала обіцянка члена «Самопомочі», народного депутата Руслана Сидоровича про те, що політична сила повернеться до складу коаліції лише у випадку відставки прем’єра, генпрокурора, голови ЦВК та ухвалення нового виборчого законодавства. Вимоги нардепів від «Самопомочі» наразі виконані лише частково, відтак, повертатися до складу парламентської більшості фракція поки не збирається.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»