Події останніх днів у Білорусі та Росії вкотре показали авторитарну сутність режимів Олександра Лукашенка та Володимира Путіна. Тисячі затримань протестувальників у Мінську та Москві, жорстка протидія правоохоронних органів, заборона будь-якої соціальної активності – це лише вершина айсбергу того, що відбувалося цими днями в сусідніх державах.
Здавалося б, страх та зневіра давно перемогли здоровий глузд та жагу до змін і в Білорусі, і в Росії. Втім, очевидно, не всім громадянам цих країн подобається курс чинної влади, і таких стає дедалі більше. Очевидно лиш одне: причини останніх масових заворушень в обох країнах суттєво відрізняються, а значить, і наслідки будуть різними.
Якщо в Білорусі масові акції розпочались із соціального протесту, то в Москві та інших російських містах градус напруги й протистоянь був не такий високий. А от дії правоохоронних органів в обох державах були більш ніж рішучими: затримували й саджали в автозаки і жінок, і літніх людей, і навіть підлітків.
Ковток волі
Білорусь давно не пам’ятає такої активізації протестного руху. Градус соціальної напруги лише зростає, а причини слід пошукати в недолугих діях влади. Бажання білоруської влади заппровадити «податок на дармоїдів», який передбачав сплату штрафу в розмірі близько 250 дол. у разі безробіття протягом півроку, не на жарт обурив білорусів.
Лукашенко звинуватив Захід у підтримці «п'ятої колони» в БілорусіПрезидент Білорусі Олександр Лукашенко виступив зі звинуваченнями на адресу Заходу, який нібито підтримує «п'яту колону» в Білорусі.
Саме відсутність комунікації між владою й суспільством стала головною причиною зростання протестної активності в Білорусі. До цього додалася ще й непоступливість самого президента-диктатора Олександра Лукашенка. Наприклад, він погодився відкласти на рік запровадження «податку на дармоїдство», втім зовсім не відмовився від цієї ідеї.
Усі ці фактори збіглися в часі із вшануванням білоруською опозицією «Дня Волі» – неофіційного національного свята річниці проголошення Білоруської народної республіки у 1918 році. Несанкціоновану акцію на честь «Дня Волі» влада вирішила жорстоко розігнати, тисячі мітингувальників були затримані, а опозиційні лідери потрапили до в’язниць.
Вочевидь, подібна тактика не є чимось оригінальним для білоруської влади на чолі з Лукашенком. Однак саме зараз у часі збіглися кілька факторів: з’явилася соціальна напруга, акції протестів суттєво «помолодшали», а режим Лукашенка з усіх боків оточують уявні та справжні вороги. Так, попри потепління відносин із країнами ЄС за останні кілька років, європейська спільнота вже засудила дії білоруської влади. З рішучою заявою виступили в ОБСЄ, закликавши білоруську владу «утриматися від використання будь-якої форми санкцій або надмірної сили для придушення інакомислення й законного права на свободу вираження думок».
Ще більш неоднозначною є ситуація у стосунках нинішньої білоруської владної верхівки з Кремлем та Україною. З останньою «бацька» зберігає нейтральні стосунки, надавши майданчик для проведення консультацій щодо мирних перемовин із вирішення ситуації в Донбасі. З іншого боку, у ЗМІ Лукашенко постійно висловлює власне негативне ставлення до подій 2013-2014 років в Україні, й наводить їх білорусам як негативний приклад того, що може відбутись із державою після революційних подій. В білоруських ЗМІ постійно «розкручують» напівзрежисовані історії про фінансування з-за кордону лідерів білоруської опозиції (зокрема, Миколи Статкевича), розповідають про героїчну боротьбу білоруських прикордонників із навалою бандитських угруповань, які нібито табунами з різноманітною зброєю намагаються перетнути білоруський кордон з українського боку.
Ще один привід для хвилювань – натягнуті відносини з Кремлем. Лукашенко кілька разів публічно давав зрозуміти, що не терпітиме будь-якої присутності російських військ на теренах Білорусі, в тому числі і в рамках співробітництва. Тож події з активізацією протестів можуть бути і своєрідним сигналом для «бацьки» і з боку Москви.
Усі ці фактори лише посилюватимуть внутрішньополітичну кризу в Білорусі. Тож наступні півроку-рік будуть непростими для режиму Лукашенка. Нарешті стане зрозумілим, тримається уявна стабільність у державі на страху, чи, можливо, на повазі до дій диктатора. Саме від цього й буде залежати подальший розвиток подій.
«Подарунок» від Навального?
А от різниця в протестній активності в Росії одразу кидається у вічі. Приводом до акцій протестів, які лише за попередніми підрахунками журналістів, зібрали в центрі столиці (акції також тривали й у низці інших російських міст) від 20 до 30 тисяч осіб, стало скандальне антикорупційне розслідування опозиційного політика Олексія Навального стосовно незаконного збагачення чинного прем’єр-міністра Дмитра Медведєва.
Між двох вогнів: аналітик про українське питання для Білорусі та залежність від РФПолітичний аналітик оцінила двосторонні відносини Білорусі та України на тлі останніх заяв білоруського керівництва.
Запитань у цій історії дуже багато. По-перше, самого Навального затримали майже одразу, як тільки він з’явився серед учасників протестів. По-друге, не зовсім зрозумілою є мета протестувальників: йдеться насамперед про відставку Медведєва, чи про вимогу розслідувати наведені в сюжеті факти корупційної діяльності? Насправді, чітких меседжів антикорупційні акції протестів не мали.
По-третє, жодної публічної реакції з боку офіційної влади не пролунало. У прес-службі Медведєва вирішили ніяк не реагувати на розслідування Навального, назвавши їх «пропагандистськими випадами».
Головне запитання, на яке поки що ніхто не може дати відповідь: чи є діяльність Навального справді опозиційною, чи, можливо, вона якось координується з владою? А якщо не координується, то якою буде відповідь ФСБ та очільника Кремля? Підтвердженням, як і спростуванням подібних гіпотез може бути реакція решти опозиційних політиків на дії Навального – більшість із них назвали акції протестів «узгодженими з владою». Метою подібних акцій, на думку російських експертів, може бути відставка Дмитра Медведєва – своєрідне «випускання пари» в російському суспільстві. До того ж. демонстрація всьому світові того, що в РФ справді все по-демократичному. Опозиціонери організували антикорупційне розслідування проти топ-чиновника, наслідком чого стала його відставка. Чим не прояв справжнього демократичного дискурсу?
Почати й закінчити…
Що об’єднує протестний рух обох країн – то це жорстка реакція правоохоронних органів. Цікаво, що в Держдепі США вже відреагували на затримання протестувальників у Росії й, звісно, «рішуче засудили» подібні дії російської влади. «США рішуче засуджують арешти сотень мирних демонстрантів по всій Росії в неділю. Затримання мирних демонстрантів, правозахисників і журналістів є нехтуванням основних демократичних цінностей», - йдеться в повідомленні в. о. офіційного представника держдепартаменту Марка Тонера.
В РФ замість виборів хочуть провести референдум імені Путіна – ЗМІРосійські ЗМІ повідомляють, що в Кремлі активно готуються до виборів навесні 2018 року, збираючись запровадити деякі ноу-хау.
Зрозуміло, що події в Білорусі та Росії можна розглядати і як спробу «намацати» політичну альтернативу чинним режимам та потенційну підтримку електорату. Тобто, чи справді в Росії та Білорусі вже є критична маса людей, аби розпочати справжній опозиційний рух? Саме в такому контексті й варто розглядати протестну активність Навального, адже вже на початку 2018-го в Росії мають відбутися президентські вибори.
Ще одна цікава особливість – це збір даних із антикорупційного розслідування опозиціонера. Скептики наголошують на тому, що без «відмашки» ФСБ або інших спецслужб зібрати такий масив даних для сюжету було б не під силу навіть найталановитішій редакції журналістів-розслідувачів. Тож запитань поки що залишається більше, аніж відповідей.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»