Вибори президента Франції (24 квітня цього року) слідом за виборами парламенту Нідерландів мають заспокоїти Європу та світ в цілому. Адже Голландії також пророкували перемогу націонал-популістської Партії свободи Герта Вілдерса. Тепер ось багато хто всерйоз побоюється перемоги Марін Ле Пен – консервативного націоналіста, популіста та євроскептика. Дві інші країни з клубу «великої сімки» вже потрясли світ: США – перемогою популіста Дональда Трампа, а Велика Британія – рішенням референдуму про вихід з Євросоюзу. Якщо ще й Франція «захворіє» націонал-популізмом і ізоляціонізмом, то на всьому сучасному світовому устрої можна буде ставити хрест: Німеччина сама не зможе тягнути весь Євросоюз і протистояти Путіну.
У випадку з Францією, схоже, втілиться американський сценарій. Але не минулорічний, а 2008-го, коли переміг Барак Обама. Дуже в загальних рисах його французьким аналогом є Еммануель Макрон. Обидва не є типовими представниками політичного істеблішменту (а Макрон так і зовсім не є висуванцем якоїсь старої партії – він створив свою, «Вперед!», від якої тепер і балотується і вже має 26% підтримки виборців). Обидва дотримуються «ні лівих, ні правих» поглядів – тобто вміло поєднують найбільш вдалі ідеї і правих і лівих, але при цьому не популісти. Їхній виборець – найбільш прогресивні члени суспільства. Ліберально-соціалістичні погляди Макрона легко пояснити: він був міністром економіки при чинному президентові-соціалісті Франсуа Олланді. Той балотуватися відмовився через непопулярність, а інший представник соціалістів – Бенуа Амон – має рейтинг на рівні всього лише 11,5%.
Двоє інших лідерів перегонів змагаються між собою за підтримку французького виборця. Проте серцю російського президента Володимира Путіна дорогі вони обидва: і правоцентрист з партії «Республіканців» Франсуа Фійон і націоналістка Марін Ле Пен. Кремль завчасно розклав яйця по різних кошиках, зробивши ставку відразу на двох кандидатів, вважаючи, що для нього це безпрограшна комбінація. Феноменом Макрона в Москві неприємно здивовані. Так само як і поведінкою «їхнього» кандидата Дональда Трампа після перемоги на виборах США. Найсвіжіше опитування засвідчило, що Ле Пен з 25% підтримки не лідирує вже навіть і в першому турі – Макрон випередив її вже на цілий відсоток (хоча до недавнього часу все з тими ж 26% він на один відсоток поступався Ле Пен – тій вдалося втратити аж 2 відсотки на фінішній прямій перед виборами). Франсуа Фійон зі своїми 17% шансів не має жодних: його балотування – це елемент престижу для найбільшої партії, яку він представляє і яку очолює ще один великий друг Путіна – колишній президент Франції Ніколя Саркозі.
Президентські вибори у Франції: передвиборчі програми й політичні погляди«Слово і Діло» склало порівняльну інфографіку кандидатів у президенти Франції за їхніми політичними поглядами та програмами.
Як правоцентрист Фійон пропонує традиційні для консервативно-християнської ідеології тези – скорочення податків на бізнес (а вони у Франції за соціалістів стали непомірними), економія бюджету, підвищення пенсійного віку. Найцікавіший для нас пункт його програми: зняття санкцій з Росії. Мотивація у нього, щоправда, відрізняється від тієї, яку сповідує відверто пропутінська Ле Пен: інтереси бізнесу вимагають скасування взаємних санкцій, що неминуче дасть відчутний економічний ефект. А ось за те, що цю його ідею підтримують чимало адекватних виборців (на відміну від електорату Ле Пен), ми повинні дякувати нашому МЗС та «мінстецю» – промоція нашої позиції в Європі серед звичайних громадян не ведеться практично взагалі. Свого часу це стало і причиною провалу референдуму в Голландії з питання ратифікації Договору про асоціацію Україна-ЄС. А ось Росія і мовить своїми «пропагандистськими голосами» дуже потужно і, крім того, активно корумпує європейських політиків, роблячи з них своїх лобістів. Однак на рейтингу Франсуа Фійона (колишнього прем'єр-міністра, між іншим) не могло не позначитися те, що він створив дружині і двом дітям фіктивні робочі місця. Смішне як для Росії та України обвинувачення, але Фійон з другої позиції в рейтингу і потенційною можливістю виграти у другому турі в Ле Пен опустився на безнадійну третю позицію.
Марін Ле Трамп. Або Ле Путін. В принципі, вірно і те й інше. З однією лише відмінністю – в разі перемоги вона, яка проводить свою кампанію за зразком Дональда Трампа, дійсно чинила б в інтересах Росії (на відміну від Трампа). І не тому, що вона давно сидить на фінансовій голці Кремля і не соромиться приїжджати за викликом до Москви навіть всього лише за місяць до виборів. Справа в тому, що вона активно використовувала б фактор Росії у своїй зовнішній політиці – для тиску і торгу з лідерами інших країн. Слід відзначити, що Франція – напівпрезидентська республіка і зовнішня політика є прерогативою президента країни. Бути послідовним прихильником Путіна в клубі цивілізованих країн – значить протиставляти себе світові. Притому так, щоб це було абсолютно очевидно і найбільш обмеженому виборцю (а це важливо, оскільки націонал-популізм дуже привабливий саме для таких).
А що ж найвірогідніший переможець Еммануель Макрон? Переконаний прихильник єдиної Європи, католик-традиціоналіст, прихильник збільшення фінансування поліції та армії. Колишній директор Банку Ротшильда. Найменше така людина схожа на русофіла. При всьому цьому російська преса (і проросійська українська) називає його однодумцем Фійона і Ле Пен в питаннях відносин з Росією. У той час як представники його штабу звинуватили російські пропагандистські ресурси у брехні про свого кандидата. Макрон не боїться висловлювати не надто популярні тези, проти яких виступає Фійон і категорично проти Ле Пен – він за політику відкритих дверей щодо мігрантів і біженців. А ось про підтримку України він ще не висловлювався. Так може це не через претензії до країни, а внаслідок загальноєвропейської втоми від українських правителів і наших «рішучих реформ»?
Максим Кречетов спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»