Запропонована модель медичної реформи — доволі продумана проста система, яка успішно працює в Європі та рекомендована ВООЗ для країн, що розвиваються. Що б ми не робили, все одно буде краще, тому що гірше вже нікуди.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів генеральний директор медлабораторії ДІЛА Олексій Бабич, оцінюючи медичну реформу в Україні.
«Медичну реформу вже повинні були завершити, а у нас вона тільки починається. У країні з ринковою економікою і відносно демократичним устроєм держінститутів мати радянську систему охорони здоров'я — щонайменше нонсенс», - відразу констатував фахівець.
«Натомість бачимо популізм українських політиків, які розповідають, що в бідній країні з низьким валовим доходом можна зберегти організацію системи надання медичної допомоги за радянським зразком. Діагностика і лікування рік від року стають дедалі більш технологічними й дорожчими, а рівень розвитку медицини у 1990 і 2017 роках — це два полюси», - додав Бабич.
І це не означає, що медицина повинна бути платною: потрібні інші методи й підходи у фінансуванні та організації процесів.
«Зараз в Україні відносно якісну медичну допомогу можуть отримувати люди з доходом середнього і вище середнього рівня, а це близько 20% населення», - зазначив Бабич.
«Будь-яке відносно складне оперативне втручання, від ендоваскулярних операцій і ендопротезування до онкології, може зробити людину жебраком. Або пацієнт залишиться без медичної допомоги, тому що у нього немає коштів на придбання стентів, ендопротезів чи оплату хіміотерапії. Середня вартість терапії гепатиту С сягає $500 на місяць. Скільки людей зможуть платити за курс лікування протягом півроку-року? Це трагедія українського народу», - підкреслив фахівець.
На його погляд, посадові особи, які гальмують реформування галузі, скоюють моральний злочин перед нацією.
Вітчизняна медицина: кому українці довіряють своє здоров’яБільшість громадян України лікують в державних закладах, але проти поїхати лікуватися за кордон – дослідження.
«Є надія, що внаслідок реформування люди, які не мали доступу до нормальної медицини, нехай навіть вистоять рік у черзі на ендопротези й стенти, але отримають кваліфіковану допомогу, не продаючи свої квартири й будинки», - говорить Олексій Бабич.
«Система роботи лікарів така: за кожного прикріпленого пацієнта сімейний лікар отримує фіксовану суму. З 2018 року запроваджується оплата за медичну послугу на вторинному рівні, тобто за консультування, обстеження і лікування захворювань в діагностичних центрах і стаціонарах. Вмикається принцип «гроші йдуть за пацієнтом»: пацієнт отримав меддопомогу, і за це заклад отримав оплату з фонду. Приміром, вилікували пневмонію — отримали гроші, отримали ускладнення після операції — переліковуйте за власний рахунок», - пояснює Олексій Бабич.
Розмови ж про те, що загине сільська медицина та закриватимуться сільські й районні лікарні, експерт назвав маніпуляціями.
«По-перше, їхній рівень і так нижче нікуди. По-друге, існуючі медичні установи ніхто закривати не буде. Підтримка і розвиток інфраструктури лікарень — обов'язок місцевих громад. Якщо районна влада вирішить припинити фінансування лікарні, то вона це зробить. І ані МОЗ, ані реформа тут ні до чого», - наполіг експерт.
«Реформа дасть змогу чесно заробляти простим лікарям, а не сидіти на "голій" ставці та виживати, вимагаючи гроші у пацієнтів. Лікарі почнуть отримувати чесно зароблений дохід. Але це не станеться за місяць-два. Є надія, що за три-п'ять років ситуація зміниться на краще», - резюмував Олексій Бабич.
Що обіцяли населенню українські політики в ході реформи охорони здоров'я – «Слово і Діло» з'ясувало в матеріалі «Медична реформа. Що обіцяли українцям політики».
Як люди ставляться до вітчизняної медицини – в інфографіці «Вітчизняна медицина. Кому українці довіряють своє здоров'я».
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»