Привиди комуністичного минулого: чи є шанс у лівої опозиції знайти свого виборця?

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Ідеї соціального захисту, захисту прав найманих працівників, справедливих зарплат і пенсій більш ніж затребувані в суспільстві, й саме на цьому грали та намагалися нагадати про себе напередодні травневих свят партії лівого спрямування. Але поки що всі спроби безуспішні.

Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Марш на місці. Що не так із партійними рухами лівого спрямування?» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.

«До подій Революції Гідності комуністи мали колосальну підтримку в суспільстві. Партія була представлена в кожному парламенті, починаючи з 1993 року. За 2 роки до революційних подій за комуністів проголосували близько 2,6 млн виборців», – розповідає політолог.

Після заборони КПУ в 2016 році їхні ідеї залишились популярними, але з тією різницею, що у всіх останніх соціологічних опитуваннях жодна з лівих політичних партій навіть не потрапляє до основної вибірки.

При цьому, уточнює експерт, навіть зараз потенційних прихильників КПУ налічується від 1 до 1,5 млн громадян, чого вистачило б, щоб подолати 5-відсотковий виборчий бар'єр і потрапити до Верховної Ради.

З партій, які представлені у ВР, ідеї лівих використовують «Батьківщина», «Радикальна партія Олега Ляшка» та «Опоблок».

Також, додає політолог, на нещодавній акції «Свободи», «Нацкорпуса» і ПС звучали цілком ліві ідеї: ліквідація приватних монополій, припинення виведення капіталів у офшори, забезпечення трудових прав українців та інші.

Марш проти влади: чим небезпечний спільний мітинг «Свободи», «Азова» та ПС?Керівник центру Ейдос оцінив протестні настрої в суспільстві та пояснив, у чому небезпека мітингу, який організовують «Свобода», «Азов» і «Правий сектор».

Акції, які пройшли до Міжнародного дня солідарності трудящих не здивували комуністичними гаслами, але їхньою «фішкою» стала імітація під традиційну червону символіку комуністичних партійних кольорів. Проте візуальна схожість із КПУ не додала прихильників організаторам мітингів.

«Зараз є суспільний запит і достатній електоральний ґрунт для виникнення нового потужного лівого руху. Але з 350 зареєстрованих партій немає лідируючої на цій ниві», – констатує Радчук.

Причин цьому, на його погляд, може бути кілька. Зокрема, потрібно враховувати той факт, що довгий час у КПУ не було проблем із фінансуванням і медійною присутністю.

«Важливо, що у КПУ, крім впізнаваного лідера й бренду, була розгалужена система осередків по всій Україні. Поки жодна з партій «нових лівих» не має такого ресурсу», – підкреслює фахівець.

Перешкодою на шляху до популярності партій лівого спрямування є їхня прихильність до ідей так званого «русского мира».

«Якщо раніше комуністам було досить пообіцяти своїм виборцям всяку «дружбу» з Росією, то зараз такі тези є неприйнятними для більшості громадян. Тому ліві привертають до себе увагу ідеями про необхідність встановлення миру на Донбасі шляхом проведення всеукраїнського референдуму про встановлення нейтрального статусу України. Тобто, якщо про відверте зближення з РФ не можна говорити, то принаймні мобілізувати противників вступу до НАТО їм гіпотетично може вдатися», – пояснює Радчук.

Експлуатація лівих ідей собі на догоду – ще одна суттєва проблема партійного руху в Україні, який у політичній боротьбі використовує тільки бренди, замість того, щоб керуватися чіткими ідеологічними постулатами.

«Саме тому без істотних фінансових вливань і медійної підтримки отримати місця (в парламенті – ред.) «новим лівим» на найближчих виборах не вдасться», – переконаний Радчук.

Детальніше – в матеріалі «Марш на місці. Що не так із партійними рухами лівого спрямування?»

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: