Ось уже рік, як посада генерального прокурора України належить колишньому главі президентської фракції, а до того – міністру внутрішніх справ Юрію Луценку. Щоб посадити його в це крісло, парламентській більшості навіть довелося міняти закон – адже у глави ГПУ, згідно з вимогами, що діяли раніше, має бути вища юридична освіта, якої в Луценка немає. Пізніше, вже після призначення, він сам заявив, що йому, мовляв, соромно за цей факт, але Генеральна прокуратура потребує керівника, який був би політиком-важковговиком, і він – найкраща кандидатура.
Гучних заяв із вуст новоспеченого генпрокурора за цей рік прозвучало чимало. Найбільше – на самому початку роботи, коли Луценко заявляв, що і справу Януковича передасть до суду до кінця того ж (тобто 2016- го) року, і саму прокуратуру реформує до невпізнання... І навіть про те, що він піде з посади максимум через півтора року – цього строку йому, мовляв, вистачить на те, щоби впровадити кардинальні зміни в роботу системи й довести до кінця найрезонансніші розслідування. Але, як показала практика, реалізувати все сказане виявилося зовсім не так просто, як обіцяв Луценко. Тож чи обмежиться 18 місяцями його прокурорство – ще дуже велике питання.
Поки ж у списку досягнень генпрокурора негусто (якщо брати до уваги виключно доведені до кінця ініціативи, якими й оперує «Слово і Діло»): 43 обіцянки за рік, із яких виконані лише 5, тобто 12%. 21 обіцянка глави ГПУ поки має статус «у процесі виконання», 17 – уже провалені.
Що Луценко може записати собі до активу? До топ-3 його виконаних обіцянок за рік «Слово і Діло» віднесло співпрацю з ФБР для поліпшення методів роботи української Генпрокуратури, створення Генінспекції внутрішніх розслідувань та офісу реформ ГПУ.
Що не вдалося? На жаль, дуже багато, але в трійці найбільш важливих невиконаних зобов'язань – висновки у кримінальних провадженнях за фактами розкрадання майна ЗСУ вищим військовим керівництвом країни; звернення в Раду з метою притягнення до відповідальності низки народних депутатів, підозрюваних у державній зраді; розслідування за 6 місяців (тобто до кінця 2016 року) подій під Іловайськом.
Чого ще чекати? Залишається лише сподіватися, що генпрокурору все-таки вдасться реалізувати свої обіцянки, серед яких іще залишилися такі, як засудження «очно або заочно» всіх винуватців убивств на Майдані, передача до кінця поточного року до суду всіх справ щодо оточення Януковича та винуватців трагедії в Княжичах.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»