За час «П'ятої республіки» у Франції змінилися вісім президентів: «Слово і Діло» підготувало інфографіку про їхні політичні платформи і рівень підтримки виборцями.
Безумовно, найбільш відомим і популярним серед президентів Франції донині залишається генерал Шарль де Голль, який є символом опору французького народу німецькій окупації. Він очолив країну 1958 року, отримавши 80% підтримки чинного на той час інституту вибірників.
Де Голль і його послідовники сповідували праву політичну ідеологію – сильну владу президента, ідею величі французької держави, а також ідеї сильної соціальної політики і прямої демократії.
Завдяки економічній політиці «голлізму» Франція зуміла з 1958 по 1965 рік збільшити свій золотий запас із нуля до 4,5 мільярдів доларів і стати одним з найбільших світових кредиторів, при цьому зростання промисловості щороку становило близько 5,5%. 1965 року де Голля обрали на другий термін на всенародних виборах, де він отримав підтримку 54,2% виборців.
Макрон призначив нового прем'єр-міністра ФранціїІм'я нового прем'єра оголосив генеральний секретар Єлисейського палацу Алексіс Колер. Склад уряду оголосять завтра, 16 травня.
Наступним президентом Франції 1969 року став політичний спадкоємець де Голля з «Об'єднання за підтримку республіки» Жорж Помпіду, який отримав 58,2% голосів виборців. Помпіду також був прихильником політики «голлізму»: за часів його президентства Франція продовжила економічне зростання за рахунок економічної і технологічної модернізації, розпочатої при Де Голлі.
У 1974 році президентом французької держави став представник центристів з табору незалежних республіканців «Союз за французьку демократію» Валері Жискар д'Естен, який отримав 50,8% голосів. Період його президентства ознаменувався зростанням лібералізму і зменшенням втручання держави в економіку, увагою до соціальної політики і політичним плюралізмом. У Франції часів президентства д'Естена значну увагу було приділено питанням євроатлантичної співпраці.
У 1981 році главою французької держави обирають представника лівоцентристських сил із Соціалістичної партії Франсуа Міттерана, який отримав на виборах 51,8% голосів. Незважаючи на те, що він програв на двох попередніх виборах президента, Міттеран очолював Францію два терміни – 1995 року він знову став першою особою країни, поліпшивши свою електоральну підтримку на 2% порівняно з підсумками перших виборів. Під час його правління в країні посилилося втручання держави в економіку, продовжила зростати увага до соціальної політики і боротьби з соціальною нерівністю.
1995 року пост президента Франції з 52,7% голосів виборців отримує представник правого табору «голістів» Жак Ширак, який пробуде на посаді два терміни – до 2007 року. Під час свого президентства він виступав за зниження податків, приватизацію і намагався збільшити соціальну відповідальність в економічній політиці Франції.
Послідовником Ширака у 2007 році стане черговий представник правих сил – Ніколя Саркозі, який отримав на виборах 53% голосів. Варто зауважити, що Саркозі у Франції отримав народне прізвисько «гіперпрезідент», оскільки, окрім найважливіших питань, встигав займатися і другорядними.
У 2012 році вдруге за часів «П'ятої республіки» Францію очолив представник лівоцентристського табору соціаліст Франсуа Олланд – його підтримали 51,6% французів. Під час свого президентства крім класичного курсу соціалістів на зниження соціальної нерівності Олланд став одним з учасників переговорів щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, які згодом отримали назву «Мінські угоди».
14 травня 2017 новообраний президент Франції Еммануель Макрон вступив на посаду, отримавши рекордну 66-відсоткову підтримку виборців. Він став першим представником соціал-лібералів на чолі французької держави. Політична програма Макрона розрахована на подальшу глобалізацію економіки Франції, поглиблення європейського і євроатлантичного співробітництва.
Нагадаємо, 14 травня після вступу на посаду Макрон заявив про намір провести в Євросоюзі реформи.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»