Ухвалення і наступне скасування Верховною Радою «закону Савченко» скидається на вмотивовану кампанію. Ми бачимо, що відбувся процес звільнення певної кількості осіб, але, разом з тим, усі, хто перебував у СІЗО, отримали можливість скоротити терміни перебування за гратами.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів експерт Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко, аналізуючи рішення ВР скасувати «закон Савченко».
«Аргумент про те, що певний відсоток тих, хто вийшов з ізоляторів, «недовиховався» там і через це скоїв нові злочини, не відповідає дійсності. Частина засуджених, які відбули покарання, обов'язково знову сідає на лаву підсудних», - каже Павліченко.
На його переконання, «закон Савченко» на відсоток рецидиву не впливає.
«Це різні речі, між якими прямої кореляції немає. Згадали, що проблема справді існує, але в даному разі мотивація ця неналежна. Чіткої системи дострокового звільнення від відповідальності закон не створював», - наголосив експерт.
«Спершу в парламенті пройшла одна кампанія, а потім інша. Виникла політична потреба ухвалити закон – його ухвалили. Умови змінилися - закон скасували», - пояснив мотиви ставлення народних депутатів до «закону Савченко» правозахисник.
Насправді ж, зауважив він, варто шукати першопричину проблем.
«Корінь проблеми – у відсутності реформи кримінально-виконавчої системи. Саме через зміну системи мало б відбутися повернення до суспільства осіб із мінімальним ризиком рецидиву. Якщо людина вирішила стати на шлях виправлення, то можна підтримати її, контролювати, сприяти її декриміналізації. Формальні речі, якими оперував «закон Савченко», на певний час привернули увагу до проблеми, але кардинально нічого не вирішили», - резюмував Олександр Павліченко.
Що передбачає і кому став у пригоді «закон Савченко» – аналітики порталу «Слово і Діло» з'ясували в матеріалі «Кому вигідний «закон Савченко»?
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»