У липні Україна справить ювілей – 20 років з моменту звільнення колишнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка «за станом здоров'я» і початку нескінченної історії спроб залучити його до відповідальності і повернути вкрадені гроші: «Слово і Діло» вирішило нагадати, як розвивалася «справа Лазаренка».
2 липня 1997 року президент Леонід Кучма видав указ про відставку Павла Лазаренка з посади прем'єр-міністра нібито за станом здоров'я: ним завершився другий термін прем'єрства Лазаренко, яке супроводжувалося звинуваченнями з боку опозиції в монополізації газового ринку України та колосальній корупції.
Більш ніж через рік, 14 вересня 98-го, Генпрокуратура відкрила проти Лазаренка кримінальну справу за підозрою в розкраданні державного майна в особливо великих розмірах. У грудні того ж року колишнього прем'єра затримали при в'їзді до Швейцарії з паспортом Панами.
17 лютого 1999 року Верховна Рада ухвалила рішення зняти з Лазаренка депутатську недоторканність і дала згоду на його арешт. За три дні колишнього главу уряду затримали в аеропорту Нью-Йорка за порушення візового режиму – Лазаренко прилетів до США просити політичного притулку, проте потрапив у центр утримання нелегальних мігрантів.
18 травня 2000 року в Сполучених Штатах Лазаренка звинуватили у відмиванні грошей, оскільки колишній голова уряду мав необережність пропускати незаконно отримані кошти через банки США і навіть купував там нерухомість. Наприклад, він придбав собі маєток неподалік від Сан-Франциско за 6,7 мільйони доларів, хоча пожити в ньому йому так і не вдалося.
Вже 1 червня 2000 року прокуратура США висунула проти нього звинувачення у змові з метою відмивання грошей на суму в 114 мільйонів доларів. Наприкінці того ж місяця суд у швейцарській Женеві визнав Лазаренка винним у відмиванні грошей в банківській системі цієї країни і засудив до півтора років ув'язнення і понад 10 мільйонів швейцарських франків штрафу.
У листопаді 2000-го Генпрокуратура України відкрила першу справу за звинуваченням Лазаренка в отриманні хабара розміром в $4,6 мільйона від чоловіка Юлії Тимошенко і члена правління ЄЕСУ – Олександра. У січні 2001 року ГПУ відкрила ще одну справу проти екс-прем‘єра за звинуваченням в отриманні ще одного хабара від Олександра Тимошенка – на цей раз в $75 мільйонів.
До середини липня 2001 року справа Лазаренка в США доповнилася звинуваченнями в шахрайстві з перерахуванням грошей та низці інших злочинів.
У листопаді того ж року ГПУ відкрила нову справу про отримання Лазаренком хабара в $86,9 мільйонів від Олександра і Юлії Тимошенків (остання на той момент була президентом корпорації ЄЕСУ).
22 січня 2002 року Генпрокуратура видала постанову про притягнення Лазаренка до відповідальності за серію важких кримінальних злочинів, головними з яких була організація вбивств депутатів Вадима Гетьмана і Євгена Щербаня.
До середини травня 2003 року захист Лазаренка в США домігся його переводу під домашній арешт під заставу в $65 мільйонів, і ще за три з гаком роки слухань суд визнав його винним та призначив покарання у вигляді 9 років позбавлення волі зі штрафом у $10 мільйонів, при цьому на рахунках Лазаренка були заморожені $477 мільйонів.
На початок листопада 2008 року суд Сан-Франциско згадав, що непогано б повернути колишнього українського прем'єра до в'язниці, де він пробув наступні чотири роки і вийшов у листопаді 2012-го.
У жовтні 2013 року Лазаренка позбавили шансу пожити в маєтку в Новато – будинок був конфіскований за рішенням суду США, а в листопаді 2014 року суд у Вашингтоні вирішив розділити заморожені на його рахунках сто мільйонів доларів на три частини: 75 з них надійшли на рахунки уряду США, а ще 25 залишилися в банку Eurofed на Антигуа, який пов‘язують з Лазаренком.
І вже цьогоріч в одному з литовських банків «спливли» $30 мільйонів заморожених коштів Лазаренка.
А в травні у Генпрокуратурі України вчергове висловили сподівання, що справа Лазаренка завершиться 2017 року, і що до України повернуться близько $280 мільйонів, заарештованих на його рахунках.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»