…2006 рік. У фіналі Чемпіонату світу з футболу зустрілися команди Франції та Італії. Після закінчення основного часу гри починається додатковий. Аж раптом легенда французького футболу Зінедін Зідан головою вдаряє італійського захисника Марко Матерацці у груди. Головний арбітр гри безпосередньо цей епізод упустив. Проте, побачивши, як Матерацці лежить на газоні, після консультацій із помічником, ухвалює рішення вилучити француза... Багато хто і сьогодні вважає це ключовим епізодом того поєдинку, який італійці виграли по пенальті.
На багатьох повторах було видно, що Зідан вдарив Матерацці головою після того, як той щось йому сказав. Знаючи паскудний характер італійця, любов до симуляцій і провокацій, більшість уболівальників припустили, що захисник збірної Італії сказав щось образливе на адресу Зідана. І справді, за кілька років виявилося, що після чергового притримування Матерацці за футболку Зідана француз сказав, що коли італійцю так подобається його футболка, то він її подарує йому після гри. У відповідь Матерацці сказав, що хай краще Зідан дасть йому футболку своєї «сестри-шльондри». Після чого й відбувся удар головою...
Утім, попри обурення вболівальників щодо дій Матерацці, всі визнавали, що Зідан як капітан і лідер французів мав стриматися. До речі, після гри ніхто не висловлював претензії на адресу головного арбітра поєдинку, адже, як не прикро всім було (в тому числі тоді і мені), рефері ухвалив єдино можливе правильне рішення.
Конфлікт між Шабуніним і Філімоненком багато в чому схожий на цей інцидент. Філімоненко відверто провокував Шабуніна. Емоційно Філімоненко викликає в мене відразу. Відверто кажучи, боюся, що на місці Шабуніна, я міг би вчинити так само. Та юридична кваліфікація не може відбуватися на підставі емоцій, симпатій чи антипатій. З формальної точки зору Шабунін винен однозначно. Єдине питання: які наслідки були спричинені Філімонову ударом, адже від цього залежить кваліфікація дій Шабуніна? Як відомо, спочатку дії Шабуніна були кваліфіковані як умисне заподіяння журналісту середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку зі здійсненням журналістом професійної діяльності. Відповідно його дії були кваліфіковані за частиною другою статті 345-1 Кримінального кодексу (максимальний термін позбавлення волі складає п’ять років). Потім вони були перекваліфіковані на умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження відповідно до статті 122 (до трьох років позбавлення волі). Багато хто говорить, що з відео видно, що середньої тяжкості тілесні ушкодження не могли бути заподіяні. Дійсно, треба бути хорошим бійцем, аби одним ударом зламати лицьову (!) кістку. Такий варіант є дуже малоймовірним, і я в нього не вірю.
Втім, теоретично він можливий, адже тілесні ушкодження визначаються не силою удару, а спричиненими наслідками. Наслідки можуть залежати від індивідуальних особливостей людини. Хто знає, можливо, у Філімоненка патологічна ламкість кісток, а відтак переломи він може отримувати від незначного дотику. А якщо серйозно, то за наявності перелому лицьової кістки таке ушкодження можна буде визначити на підставі ще однієї експертизи, в тому числі із зазначенням часу його отримання. Щиро сподіваюся, що таке клопотання Шабунін заявить. Однак у будь-якому разі дії Шабуніна підпадають під норми Кримінального кодексу. За умови відсутності наслідків за статтею 126 Кримінального кодексу, котра передбачає відповідальність за умисне завдання удару (побої та мордування). Частина перша цієї статті не передбачає можливість позбавлення волі. Втім, можна спробувати довести, що такий удар був здійснений з метою залякування потерпілого. Тоді кваліфікація вже визначатиметься за частиною другою цієї статті, яка передбачає вже позбавлення волі на строк до п’яти років.
Що ж до дій Філімоненка, то тут можливі три варіанти кваліфікації. Кримінально каране хуліганство (щоправда, більшість юристів, з якими я розмовляв, вказали, що така кваліфікація, швидше за все, помилкова), дрібне хуліганство відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення, або ж легкі тілесні ушкодження у випадку їх заподіяння при застосуванні газового балончика.
P. S. Втім, особисто я, якби міг призначити покарання на свій розсуд, без Кримінального кодексу (а нащо він нам?) і суду (і він також нам не потрібний в Україні), щодо обох застосував би громадські роботи. Ну, або дав би можливість їм зійтися на рингу в запеклому двобої. Хай би вирішили свою суперечку по-чоловічому.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»