За рік створити Антикорупційний суд можна, та для цього потрібна політична воля з боку парламентської коаліції і президента. Головна дискусія точитиметься довкола того, яким чином обирати суддів.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів експерт із правових питань Борис Малишев, оцінюючи заяву директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артема Ситника про те, що Антикорупційний суд в Україні можна створити до літа 2018 року.
Політичний фактор
«Ще 2016 року, коли було ухвалено закон «Про судоустрій та статус суддів», у ньому було зазначено, що Антикорупційний суд перебуває в структурі судової влади, але в перехідних його положеннях вказано: порядок добору суддів має визначатися окремим законом. З того часу закон не ухвалений», - наголосив експерт.
За його словами, політичної волі у парламентської більшості і президента для створення Антикорупційного суду поки немає.
«Без закону це зробити нереально. Від самого початку, що заважало робити в перехідних положеннях закону «Про судоустрій та статус суддів» відсилання на майбутній закон про відбір суддів, а вже в тому законі врегулювати це питання», - констатував Малишев.
Експерт припускає, що такий маневр було зроблено з розрахунку на те, щоб затягнути час.
«Це ще одне підтвердження того, що політичної волі немає для створення Антикорупційного суду», - заявив він.
Спецсуд за рік: коли та як потрібно впроваджувати новий орган
За його словами, дедлайн у рік – прийнятний, однак потрібно пройти декілька етапів, зокрема, ухвалити новий закон і внести зміни до існуючих законів.
Спеціаліст наголосив, що невирішеним залишається одне з ключових питань – яка інстанція буде розглядати касації на рішення цього суду.
«Скоріше за все, це буде Верховний суд. Однак тут знову питання – навіщо створювати окремий Антикорупційний суд, набираючи суддів за окремою більш жорсткою і прозорою процедурою, щоб потім рішення цього суду розглядалися Верховним судом, який був набраний за старою процедурою», - аналізує Малишев.
«Логічним було б створення відразу двох судових органів – Вищий Антикорупційний суд розглядав би за першою інстанцією справи, що їх розслідує НАБУ. А оскаржувати рішення цього суду можна було б у спеціальній палаті Верховного суду, якої поки немає навіть в законі. Залишати все, як є, – створюємо Антикорупційний суд окремо, а оскарження буде у Верховному – алогічно», - пояснює експерт.
Він підкреслив, що для палати має діяти така ж процедура, як для Антикорупційного суду.
«Це перший етап. Другий – організаційні моменти, технічне і матеріальне забезпечення. Третій аспект, на який вказує міжнародна спільнота, – гарантії незалежності цих двох органів мають бути підвищеними. Відповідно зарплата, соціальні гарантії. Це тягне додаткові витрати з держбюджету», - відзначив фахівець.
На його погляд, теоретично ці три етапи можна пройти за рік.
Маніпуляції і суперечки влади
«Найбільша суперечка буде щодо питання – яким чином відбирати суддів, тому що позиція громадянського суспільства не збігається з думкою влади. Громада наполягає на тому, що цим має займатися спеціальна комісія з представників президента, ВР, які рекомендовані міжнародними партнерами з ЄС, США і Ради Європи. Вони здійснюватимуть відбір. А органи влади, Вища кваліфікаційна комісія суддів мають забезпечувати організаційно цей процес», - говорить він.
За його словами, формування кінцевого рейтингу кандидатів у судді нового суду має здійснюватися не ВККС.
«Влада хоче зробити процедуру наближеною до того, що є зараз. Але навіщо тоді було писати в законі, що буде окремий закон про набір суддів до Вищого Антикорупційного суду. Навіщо створювати окремий закон, проводити набір за процедурою, яка вже є? Це відвертий виверт з боку влади для того, щоб цей процес затягнути», - проаналізував експерт з правових питань Борис Малишев.
Раніше президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що ЄС погодився на створення в України антикорупційної палати замість окремого суду.
Нагадаємо, минулого року міністр юстиції Павло Петренко заявив, що в Україні планують створити Вищий антикорупційний суд.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»