Сьогодні Україна відзначає День Незалежності. У центрі Києва відгримів військовий парад, і однією з головних дійових осіб цього грандіозного дійства став міністр оборони України. Оскільки «Слово і Діло» продовжує розповідати про відповідальність членів Кабінету міністрів, то сьогодні – саме час поговорити про те, як виконує обіцянки Степан Полторак.
Військовий парад до Дня Незалежності: чи потрібні Україні зовнішні ефектиПарад військових у столиці, в якому візьмуть участь країни-члени НАТО, покаже, що Україну, як і раніше, підтримує Захід.
У нинішнього міністра оборони України Степана Полторака репутація – практично бездоганна. У політичній дільбі, в усякому разі публічно, не брав участі, в гучних скандалах ні він, ні його родина замішані були, його військове звання генерал-полковника, судячи з біографії, цілком заслужене. Навіть якщо в когось і є на Полторака зуб, заявити про нього привселюдно ніхто не наважується. Заслужений працівник освіти України, професор, кандидат педагогічних наук, почесний громадянин Харкова й володар безлічі нагород, у тому числі ордена Богдана Хмельницького III ступеня й медалі «За бойові заслуги»... Загалом, як для глави оборонного відомства, у Полторака чудовий репутаційний набір.
Але це все – те, як оцінює заслуги міністра держава. Ми в «Слові і Ділі» не знаємо, наскільки об'єктивні його критерії, тому вважаємо, що роботу будь-якого чиновника, глави будь-якого відомства – навіть такого, як Міністерство оборони – потрібно контролювати. Наш інструмент – обіцянки та їхня перевірка. Так ось, за весь час на посаді міністра Полторак дав 55 обіцянок, з яких виконав поки лише 28, тобто приблизно 51%. Відзначимо, що це дуже високий показник, адже в рейтингу відповідальності уряду він на 5-му місці.
Ще 10 зобов'язань глави Міноборони вже отримали статус «не виконана». Що ж це за обіцянки? Аналітики порталу виділили найбільш важливі серед них.
Наприклад, у березні минулого року міністр пообіцяв, що до кінця 2016-го всі військкомати будуть реформовані й перетворені на єдині центри обслуговування військовослужбовців. Однак щоб міністр оборони міг виконати цю обіцянку, відповідну підставу повинна була підготувати Верховна Рада України. А саме – ухвалити законопроект «Про єдиний державний реєстр військовозобов'язаних». І парламентарі зробили це 18 жовтня 2016 року – але тільки в першому читанні. 6 грудня того ж року депутати відправили його на повторне читання.
Зрештою, рішення про створення Єдиного реєстру військовозобов'язаних, що передбачає в тому числі перетворення військкоматів на єдині центри обслуговування військовослужбовців, Рада ухвалила лише 16 березня 2017 року. Виходить що провалив Полторак обіцянку начебто й не зі своєї вини, але ж, даючи її, він не міг не знати, що виконання залежить не тільки від його відомства, а й від народних депутатів?
Друга важлива невиконана обіцянка – про розрив контракту з постачальником неякісної продукції ЗСУ в судовому порядку. Цю заяву він зробив після перевірки харчування військової частини 28 окремої механізованої бригади ЗСУ, в їдальні якої міністр під час незапланованого рейду виявив запаси неякісних, зіпсованих продуктів, які, до того ж, зберігалися в антисанітарних умовах. Постачальником несвіжої їжі виявилося таке собі ТОВ «АРТЕК-СОЮЗ». Перевірка мала місце 24 липня 2016 року. Коли ж «Слово і Діло» в жовтні того ж року поцікавилося, чи розірвало Міноборони контракт із постачальником, у прес-службі відомства нам відповіли, що ні: мовляв, є договір, і дане підприємство буде постачати харчування ЗСУ до кінця 2016 року. Виходить, що суду з постачальником або не було, або оборонне відомство не змогло довести вину приватників. У будь-якому випадку обіцянка не виконана.
Чого ще не дочекалися ЗСУ від Полторака? Наприклад, 1,5 тис. тепловізорів, які українським солдатам повинні були передати США. У всякому разі, впоратися з цією обіцянкою вчасно міністру не вдалося. Її він дав 4 жовтня минулого року, але аж до лютого року поточного тепловізори так і не надійшли. Знову ж таки, можливо, провини міністра в цьому й немає, але сам факт невиконання обіцянки характеризує його не з кращого боку.
Найважливішою з обіцянок, які міністр оборони виконав, безумовно є автоматичне присвоєння статусу учасника бойових дій українським воїнам, які отримали поранення під час служби в зоні АТО без зайвої бюрократичної тяганини, адже далеко не всі ветерани в змозі пройти через збір всіх необхідних довідок і документів самостійно.
Крім того, Полторак впорався зі своєю торішньою обіцянкою змінити підходи до організації харчування військових до кінця 2016 року – в кінці грудня уряд затвердив проект Міноборони, і з квітня 2017 року розпочався плановий перехід на нову систему харчування в армії. Згідно з реформою, список продуктів з яких готується їжа для бійців розширився до понад 350 позицій і став в десятки разів більшим за попередній.
Меню для військовослужбовців формується начальниками продовольчих служб частин, продукти закуповуються централізовано департаментом держзакупівель Міноборони через ProZorro, а надходження і витрати продуктів постійно фіксуються.
Реформа вже торкнулася Західної військово-морської бази ВМС, і до кінця 2017 року на нову систему харчування перейде 20% всіх військових частин України, а повністю завершити її Міноборони планує до кінця 2019 року.
Також Полторак ще в 2016 році дотримав свою обіцянку створити в українській армії власну школу інструкторів, яка готуватиме фахівців для подальшого навчання солдат – інститут інструкторів почав працювати в серпні 2016 року.
До найважливіших обіцянок міністра оборони, які ще перебувають в процесі виконання, наші аналітики віднесли створення нової системи мобілізації та мобілізаційної підготовки, переведення частин на нову систему харчування і зміну Бойового статуту Збройних сил з урахуванням стандартів НАТО.
Аліна Костюченко, Олександр Стебницький, за матеріалами «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»