24 серпня, під час військового параду, присвяченого 26-й річниці незалежності, Хрещатиком вперше пройшлися військовослужбовці з декількох держав-членів НАТО. Це викликало нервову реакцію з боку Росії, яка завжди з великим роздратуванням ставилася до розширення присутності Альянсу на території України. Проте участь військовослужбовців країн-членів НАТО в Києві говорить про низку системних провалів російської політики щодо нашої країни.
Під час військового параду 24 серпня 2017 року, присвяченого 26-й річниці незалежності, Хрещатиком, окрім підрозділів ЗСУ, марширували солдати зі США, Великої Британії, Канади, Румунії, Грузії, Польщі, Литви, Латвії та Естонії. Цей факт викликав надзвичайно нервову реакцію в деяких російських політиків. Зокрема, довірена особа президента РФ Володимира Путіна Сергій Марков одразу після завершення параду в своєму Facebook висловив «найщиріші співчуття братньому народу України в зв'язку з трагічним днем відділення від Росії, якому виповнилося 26 років». Марков також навів 13 негативних наслідків цього відділення. У п. 7 російський політик вказав, що Україна «швидко втратила незалежність»: «Ключові питання вирішують громадяни інших держав у власних інтересах. Громадяни України тисячами гинуть за інтереси США».
Військовий парад до Дня Незалежності: чи потрібні Україні зовнішні ефектиПарад військових у столиці, в якому візьмуть участь країни-члени НАТО, покаже, що Україну, як і раніше, підтримує Захід.
Приблизно до таких самих висновків приходить і віце-спікер російської Держдуми Ірина Ярова: «Все, що відбувається, ілюструє й без того переповнену хроніку подій втрати Україною суверенітету та перетворення на територію зовнішнього управління». Проте така реакція російської сторони на нещодавній парад із нагоди Дня Незалежності в Києві свідчить лише про те, що Росія надзвичайно складно переносить провал своїх спроб взяти Україну під контроль і зробити її зоною свого впливу.
Ці спроби здійснювалися протягом практично всього періоду нашої незалежності. Перелічувати їх немає сенсу, варто назвати лише найбільш «яскраві» з них. Наприклад, ще в 2008 році, коли Україна вирішила долучитися до Плану дій щодо членства в НАТО, російська сторона доклала всіх дипломатичних зусиль для того, щоб зірвати цю процедуру. Хоча долучення нашої країни до ПДЧ робило б остаточний вступ України до Альянсу лише питанням часу. В такому разі ми б вирвалися з-під російського «ковпака», а участь у системі колективної безпеки НАТО унеможливило би будь-який озброєний шантаж з боку Кремля.
Всі подальші дії Росії, пов'язані з анексією Криму та розв'язуванням війни на Донбасі, також пов'язані з прагненням Кремля включити нашу країну в сферу свого впливу й позбавити її державного суверенітету. Фактично, навіть реалізацію Мінських угод, які, здавалося, могли б повернути мир на Донбас, Москва намагається використати у власних інтересах. Проведення місцевих виборів в ОРДЛО до повернення Україні повного контролю над державним кордоном (як того вимагають пункти «Мінська-2») практично гарантує прихід до влади на Донбасі лідерів місцевих бойовиків. У перспективі ці люди можуть стати й народними депутатами. Саме через них РФ планує впливати на ситуацію в нашій країні.
Частково Москва домоглася своєї мети. Перспективи вступу України до Євросоюзу й НАТО, в тому числі через невирішений військовий конфлікт на Донбасі, залишаються надзвичайно примарними. Проте всі останні події якраз і говорять про те, що, всупереч всім намаганням Кремля, НАТО підійшло до кордонів Росії набагато ближче, ніж хотілося б російському керівництву.
По-перше, це, звичайно ж, сам парад у Києві й участь у ньому підрозділів країн-членів НАТО. Можна, щоправда, згадати про те, що 9 травня 2010 року американські, французькі, англійські й навіть українські підрозділи вже марширували Червоною площею з нагоди 65-річчя перемоги у Великій вітчизняній війні. Але політична ситуація тоді була зовсім іншою. У всякому разі й Росію в нас тоді ще багато хто вважав братською країною.
І, по-друге, на території України вже будуються об'єкти НАТО (до речі, цього завжди дуже боялися в Кремлі). Йдеться про Центр морських операцій ВМС України, який зводиться в Очакові американськими військовими фахівцями в рамках програми військової допомоги Україні по лінії Foreign Military Construction Sales. «Оперативний центр ВМС – один із трьох проектів, будівництво яких заплановане в Очакові американськими будівельними батальйонами. Він служитиме як головний хаб для планування та оперативних завдань на військових навчаннях, які прийматиме Україна», – повідомляють представники ВМС США.
Як в Києві відзначили 26-ту річницю Незалежності – фото, відеоУ мережі опублікували повний відеозапис і фото параду на честь 26-ї річниці незалежності України, який пройшов на столичному Хрещатику.
Крім цього, американці планують збудувати ремонтну майстерню для катерів, а також контрольно-пропускні пункти на периметрі охорони бази.
Прагнення Росії втримати Україну за допомогою військової сили призвело до зворотних результатів. У такій ситуації ми мали повне право шукати собі нових союзників. Тому заяви росіян про те, що Україна втратила свій суверенітет, тоді як самі росіяни хотіли нас його позбавити, звучать щонайменше лицемірно.
Справжні почуття російських «патріотів», які бажають відродити Росію хоча б у межах колишнього СРСР, виклав російський «волонтер» Олександр Жучковський, який активно підтримує бойовиків Донбасу. «Сьогодні, 24 серпня 2017 року (запам'ятайте цю дату), «парад незалежності» в Києві приймає міністр оборони США, а Хрещатиком проходять маршем солдати НАТО. Прочитав уже купу глумливих коментарів, причому багато з позиції переваги – типу ми така велика держава, а Україна – колонія США ... Хоча взагалі-то це ГАНЬБА. Національна ганьба. Ні, не України – Росії. Ганьба Росії як російської держави (американці, що марширують у Києві, «матері міст руських») і ганебний провал зовнішньої політики Російської Федерації, яка допустила держпереворот у сусідній державі, в якій тепер заправляє наш головний геополітичний противник», – написав Жучковський, підкресливши, що в Києві встановився не проросійський, а «радикально антиросійський, люто русофобський режим».
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»