За останні кілька днів українські суди ухвалили три знакових рішення, що мають одну спільну рису. Всі вони стосуються осіб, які брали активну участь у силовому протистоянні активістам Євромайдану або сприяли незаконним діям, що загрожували національній безпеці.
У понеділок Чорноморський міський суд Одеси оголосив вирок 19 проросійським активістам, п'ятеро з яких перебувають у СІЗО, що брали участь у трагічних подіях на Куликовому полі 2 травня 2014 року. Суд виправдав усіх за недоведеністю провини.
У середу Апеляційний суд Києва випустив із СІЗО екс-бійця спецпідрозділу «Беркут» Сергія Лободу, підозрюваного в побитті 22 активістів Євромайдану в 2014 році. Підозрюваному змінили запобіжний захід на домашній арешт.
Того ж дня Ленінський суд Харкова відпустив під домашній арешт із необхідністю носити електронний браслет і екс-мера Слов'янська Нелю Штепу. Виходячи з Харківського СІЗО, Штепа, яка досі підозрюється в порушенні статті 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави), підкреслила свою проукраїнську позицію вигуком «Слава Україні!».
Така синхронність судів у, здавалося б, різних за обставинами справами, виглядає дуже тривожною. Адже після 3 років розслідувань правоохоронні органи або не спромоглися, або не захотіли зробити якісно свою роботу. А рішення судів із моральної точки зору набули відверто антиукраїнської позиції.
Далі – суди Лінча?
Якщо судовий розгляд справ «беркутівця» та екс-мера Слов’янська Нелі Штепи ще триває, то у «справі 2 травня» ситуація більш ніж показова. Судді обґрунтували свій виправдальний вирок непереконливими доказами, які збирала прокуратура. Щоправда, двох фігурантів, яких виправдали, знову взяли під варту прямо в залі суду.
Реформи осені: проти яких змін депутати голосувати не наважатьсяОчільник Кабміну наполіг, що вже цього тижня ВР має ухвалити дві реформи – судову та пенсійну. Чи впораються депутати з поставленим завданням, з’ясовували експерти.
Генпрокурор розкритикував рішення одеських суддів і пообіцяв його оскаржити. «Ми маємо відео подій, дані свідків, які впізнають конкретних обвинувачених, і визнання одного з тих, хто був на боці «руської весни» й викриває своїх однодумців. Але все це відмовився ухвалювати суд. У цій ситуації ми не дамо розбурхати Одесу. Ми сподіваємося, що апеляційний суд розгляне нашу скаргу, яка буде представлена наступного тижня», – пообіцяв Юрій Луценко.
Та поки прокуратура готує свої наступні дії в правовому полі, ситуація таки загострюється. Так, на одного з фігурантів «справи 2 травня», що був виправданий судом, в Овідіополі напали невідомі. Чоловік отримав важку черепно-мозкову травму.
Високий рівень недовіри до судової системи та правоохоронних органів у болючих для суспільства питаннях може призвести до нових соціальних потрясінь. Соціологи попереджають: українців завжди більше збурюють саме питання правового свавілля з боку держави чи бездіяльність правоохоронних органів, аніж соціально-економічні причини. Так, наприклад, виникли протести у Врадіївці, які набули широкого резонансу. Тоді в липні 2013 року відмова суду та міліції затримати одного з підозрюваних у груповому зґвалтуванні та замаху на вбивство жительки селища Врадіївка Ірини Крашкової викликала масові акції непокори в селищі.
Загалом, якщо громадяни не бачать можливостей досягти справедливості в залі суду, вони починають діяти самотужки. Імпровізовані «суди Лінча» в українському суспільстві є явищем непоодиноким. І пов’язані вони саме з неспроможністю держави швидко відреагувати та стати арбітром у певному внутрішньому конфлікті. Згадаймо події літа 2016-го в селі Лощинівка Ізмаїльського району в Одеській області, коли обурені жителі влаштували справжні погроми ромської громади через підозру в причетності одного з їхніх представників до вбивства місцевої дівчинки.
Вершники контрреволюції?
Швидко реформувати судову систему не вийшло. Зміни в роботі українських судів тривають уже третій рік. В 2016-му вдалося досягти значного прогресу: були внесені зміни до Конституції, ухвалені закони «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя». Після того, як документи набули чинності, Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила конкурс до нового Верховного суду.
Антикорупційний суд в Україні: як влада саботує боротьбу з корупцієюЗаява президента щодо того, що антикорупційні суди є лише в країнах третього світу – викликала хвилю критики. Що відбувається довкола створення нового судового органу, з’ясували експерти.
Цього року ситуація просувається значно повільніше. Кволу роботу демонструє Верховна Рада, яка має розглянути понад 4 тисячі поправок до Господарського, Цивільного процесуальних кодексів, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів.
Водночас журналісти чи не щодня фіксують приклади корупції серед служителів Феміди й наводять приклади, як навіть регіональні судді можуть дозволити собі купити недешеві квартири та авто, офіційно отримуючи лише заробітну плату. Останній резонансний приклад – затримання двох суддів безпосередньо в кабінеті керівника САП Назара Холодницького за спробу дати хабар у 300 тисяч доларів.
Затягування реформи та відсутність змін у судовому корпусі лише додають суспільству впевненості в тому, що реванш не за горами. Система не хоче змінюватися й демонструє спокійну зневагу до будь-яких спроб запровадити бодай якісь нові правила.
Антикорупційна пігулка
Повернути довіру до судової гілки влади могло б створення нової структурної одиниці – антикорупційного суду. Втім, його поява також блокується на найвищому рівні.
У Харкові засудили до 6 років в'язниці ватажка сепаратистського руху «Юго-Восток»Апухтін був організатором масових заворушень у квітні 2014 року біля будівлі Харківської ОДА, публічно закликав до зміни конституційного ладу, створення «Харківської народної республіки».
Навіть попри зобов’язання перед міжнародними партнерами, українська влада демонструє власну логіку того, як має розвиватися питання антикорупційного суду. Мовляв, спочатку має бути створена така собі «антикорупційна палата» не як окремий орган, а в наявній системі інституційних органів судової влади. Логіка влади така: створені антикорупційні органи – НАБУ, САП, НАЗК – разом із ГПУ та МВС мають краще працювати й використовувати свої можливості для покарання тих самих корупційних суддів і високопосадовців. Все, чого їм начебто бракує – це професіоналізму.
Втім, без ухвалення окремого закону про антикорупційний суд діяльність НАБУ, САП та НАЗК приречена на провал. Важливим аспектом має стати й процедура відбору нових суддів антикорупційних судів, шоб суддівський корпус добирався дуже прискіпливо.
На жаль, навіть якщо закон про антикорупційний суд буде ухвалений цього року, розпочати свою діяльність він зможе не раніше другої половини 2018-го або й іще пізніше. Відсутність прогресу в цьому питанні загрожує не лише пересічним громадянам, але й самими нинішнім політикам, тому що створює несприятливе тло для недовіри й зневіри в суспільстві. А ще додаткові можливості для реваншу антиукраїнських політичних сил, які, безумовно, всіляко будуть підтримані Кремлем для дестабілізації ситуації в Україні.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»