Пожежа на складах боєприпасів під Вінницею вкотре показала: попри загальне підняття рівня Збройних сил, у них все ще є величезні невирішені проблеми. Дві масштабні пожежі на двох найбільших складах боєприпасів за півроку – вже не випадковість, а свідчення серйозної системної проблеми, яка вже завдала державі космічних збитків (а ще забрала життя щонайменше трьох людей). І якщо хтось зловтішався з російської ракети, що влучила в журналістів під час навчань «Захід-2017», то ми мусимо вас засмутити: трагедії, подібні тим, яка відбувається зараз у Калинівці, показують, що українська армія має ті ж самі проблеми, що й армія наших східних сусідів. Незалежно від того, що виявиться причиною вчорашньої пожежі: диверсія, корупція, халатність чи все разом. З такими «дірками» в тилу оборони про НАТО нам поки що можна лише мріяти.
«Слово і Діло» вирішило зробити свій внесок у розвиток теми й, користуючись нагодою, освіжити пам’ять українським політикам, нагадавши їм обіцянки, які вони давали після кожної масштабної пожежі на складах боєприпасів. У середу народний депутат Андрій Левус заявив, що виступатиме за застосування смертної кари до тих, хто «наживається на війні». Так от, лише за останні десять з гаком років таких випадків назбиралося вже не на один розстріл.
Новобогданівка. Більшість українців вперше дізналися про це невелике село в Запорізькій області в травні 2004 року «завдяки» вибухам на розташованих там військових складах. Під час пожежі, що тривала два тижні, загинули 5 людей, 22 родини залишилися без домівок. Відтоді жити в Новобогданівці стало небезпечно, адже надзвичайні ситуації на арсеналі там траплялися щороку протягом 4 років! Пожежу, що сталася в липні 2005 року, вдалося загасити за кілька годин, на щастя, обійшлося без жертв, поранення отримали 5 людей. Третя пожежа на складах у Новобогданівці сталася в серпні 2006-го. Цього разу також ніхто не загинув, однак ушкоджень зазнали 4 людини, при цьому владі довелося евакуювати з місця події 1,5 тис. жителів. У 2007 році на тих самих складах здетонували пошкоджені попередніми пожежами боєприпаси. Загинули два сапери, що працювали над їх знешкодженням, ще один вибухотехнік отримав поранення.
Єдина обіцянка, зафіксована тоді «Словом і Ділом» із цього приводу, належить екс-міністру з питань надзвичайних ситуацій Володимиру Шандрі. У грудні 2008 року він відзвітував про повне очищення території в районі Новобогданівки від боєприпасів та їхніх залишків, тим самим виконавши своє зобов’язання, яке він узяв на себе в листопаді того ж року.
Лозова. У серпні 2008 року пожежа та вибухи на складах боєприпасів на території військової частини сколихнули місто Лозова на Харківщині. Обійшлося без жертв, ушкодження отримала одна людина. Проте вогонь був настільки потужним, що загасити його не могли три дні поспіль. Офіційною причиною пожежі тоді визнали аномальну спеку, а винуватцями – двох керівників військової частини, які не прибрали звалище, що нібито й стало джерелом загоряння. До речі, тоді не повірив у цю версію перший віце-прем’єр уряду. Сьогодні він обіймає посаду секретаря РНБО, однак не схоже, щоб відтоді Олександр Турчинов зробив із трагедії якісь висновки…
Утилізувати залишки боєприпасів у Лозовій обіцяли віце-прем'єр Олександр Вілкул і голова ДСНС Михайло Болотських, повністю очистити арсенал від боєприпасів – тодішній перший віце-прем’єр Андрій Клюєв. А тепер найцікавіше: не встиг 7 серпня 2010 року, після ліквідації чергової пожежі в Лозовій, екс-міністр оборони Михайло Єжель пообіцяти, що вибухів на 61-му арсеналі більше не буде, як історія відразу ж повторилася. 27 серпня на складах через пожежу знову детонували боєприпаси. Обіцянка не виконана. Людські життя знову довелося рятувати шляхом евакуації, адже на складах тоді зберігалося понад 90 тис. тонн боєприпасів.
Кривий Ріг. Там у 2014 році зайнялися склади, де стояли танки, заправлені паливом та з повними боєкомплектами. Тоді згоріли дві броньовані машини. На щастя, ніхто не постраждав.
Сватове, Луганська область. Внаслідок вибухів 29 жовтня 2015 року на військових складах 4 людини загинули, 16 отримали поранення. Міни, снаряди, в тому числі до РСЗВ «Град», вибухали протягом доби, залишивши без даху над головою мешканців тисячі квартир і 2,5 тис. приватних будинків. Хоча офіційною причиною НП назвали халатність посадових осіб, тодішній голова Луганської військово-цивільної адміністрації Георгій Тука заявив, що пожежа могла виникнути внаслідок обстрілу з ракетниці.
Балаклія, Харківська область. Внаслідок пожежі, що виникла там 23 березня 2017 року, загинули двоє людей: одна на місці, а ще одна – в лікарні через місяць. Але, враховуючи масштаб небезпеки, жертв могло бути набагато більше. Про те, що подія завдала величезних збитків Збройним силам, годі й говорити: близько мільярда доларів, але експерти також говорять про непоправні втрати в контексті нестачі боєприпасів на передовій. На жаль, тут маємо дві невиконані обіцянки: Сергій Пашинський так і не скликав комітет із питань нацбезпеки на позачергове засідання, а Юрій Береза не спромігся навіть винести це питання на розгляд комітету у звичайному порядку.
Тоді ж Пашинський пообіцяв, що парламентський комітет із нацбезпеки пропонуватиме передбачити в держбюджеті-2018 програму зі створення та модернізації сховищ боєприпасів. Дуже «своєчасне» рішення, мусимо сказати. Поки що обіцянка «в процесі».
Як бачимо, поки що висновки з усіх перелічених трагедій не зроблені. Тож усе, що залишається високопосадовцям, це ліквідувати наслідки й роздавати нові обіцянки. Так, 27 вересня міський голова Вінниці Сергій Моргунов пообіцяв надати мешканцям Стрижавки і Калинівки, які виїжджають до обласного центру, всю необхідну допомогу. Працювати ж на випередження в таких ситуаціях українські політики ще не навчилися.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»