Сьогодні в Києві вже нікого не здивуєш численними акціями протесту й вуличними перформансами. Столичні водії вже знають, що в дні сесійних засідань Верховної ради краще оминати урядовий квартал, якщо не хочеш стати мимовільним учасником чергової масовки під стінами: а) парламенту, б) Кабінету міністрів, в) Адміністрації президента. А ще можна випадково потрапити «під роздачу» піч час погрому чергового офісу, наприклад. Словом, у центрі міста нудно не буває. З часів Майдану така форма тиску на владу, як масові акції, стала нормою й, на жаль, уже серйозно дискредитована.
На щастя, більшість пересічних українців усе ж можуть відрізнити штучні мітинги від стихійних, однак організатори перших не полишають спроб зробити собі рейтинги на образі лідерів нового Майдану. Поки що безуспішно, але якщо їм не шкода грошей на пенсіонерів і різних маргіналізованих особистостей – будемо вважати це формою благочинності.
Днями наша Аліна Сміла поспілкувалася в парламенті з Сергієм Капліним, якого запитала, як він ставиться до проплачених мітингів. Ми не дарма поспілкувалися саме з ним, адже Каплін, за рейтингами «Слова і Діла», абсолютний лідер за кількістю обіцянок підняти вулицю на протести. Протести проти чого – схоже, для політика особливого значення не має. Ось наш топ обіцянок «революціонера» Капліна.
Створення в усій Україні страйкових комітетів проти тарифів та корупції.
Безстрокова акція протесту (аж до відставки Кабміну та перевиборів Ради), якщо уряд не виконає вимоги ветеранів МВС.
Акція протесту від Федерації профспілок на період приїзду в Україну місії МВФ у листопаді 2016 року.
Збір тисяч підписів на підтримку законопроекту про заборону встановлення загальнобудинкових газових лічильників.
Зупинка руху в усій країні та пікет під Кабміном і «Укроборонпромом на підтримку виконання вимог працівників заводу ім. 61 комунара та Рівненського автозаводу.
Пікет Мінкульту з вимогою відставки міністра Євгена Нищука, поки він не поверне трьом полтавським пам'ятникам архітектури статусу національних.
Пікет 2 вересня під будівлею Мін’юсту з вимогою внести до реєстру реального (зі слів Капліна) голову Соцпартії Миколу Садового.
Думаємо, ми не відкриємо вам Америку, якщо скажемо, що жодна з перелічених обіцянок Капліна (принаймні поки що) не виконана? Як депутат «викручувався» із ситуації, коли наш парламентський кореспондент у нього про це запитала, дивіться в сюжеті «Сміла в Раді: проплачені мітинги і законопроект Геращенка».
Втім, не Капліним єдиним. На п’яти йому наступає інший любитель популістичних обіцянок і «месія» від народу (принаймні тієї його частини, яка нещодавно відсвяткувала Новий рік) Вадим Рабінович. Одна з його невиконаних обіцянок – проводити під стінами Нацбанку акцію протесту доти, доки його глава Валерія Гонтарева не піде у відставку. На сьогодні Гонтарева досі офіційно не звільнена й перебуває в неоплачуваній відпустці, але представники партії Рабіновича та Мураєва «За життя» під Нацбанком так і не поселилися.
«Здається, ми почали забувати про Тимошенко», – ось що думалось автору цього тексту під час підготовки до написання. А й справді, «леді Ю» власним прикладом виховала вже цілу плеяду політиків, які тепер склали їй гідну конкуренцію в боротьбі за підтримку мас. Обійти Тимошенко вони поки не можуть лише в її коронних темах. Наприклад, у питанні тарифів (обіцяла восени минулого року організувати мітинг проти підвищення комунальних тарифів та не зробила цього) і земельної реформи (казала, що організує мітинги, якщо ЦВК не оголосить референдум з приводу продажу землі сільгосппризначення – поки що «в процесі»). До того ж, така сама невиконана обіцянка щодо антитарифних мітингів є ів підлеглого Тимошенко у фракції, Ігоря Луценка.
Далі йде калейдоскоп обіцянок різних політиків, але від того не менш цікаво. Наприклад, Віктор Чумак обіцяв організовувати під парламентом мітинги кожного пленарного вівторка, а Євген Дейдей – блокувати автосалони, що продають зібрані в Росії автомобілі. Обидві обіцянки виконані не були, зате галасу наробили.
Ще були зобов’язання нардепа Михайла Головка виводити на акції протесту проти «Нафтогазу» ВО «Свобода», Ігоря Гузя – організувати в Києві страйк, якщо влада заморозить будівництво 10-ї нововолинської шахти, та Олега Мусія – організувати загальнонаціональний страйк, якщо не будуть виконані вимоги Національної лікарської ради. Поки що всі три обіцянки мають статус «у процесі виконання».
Покласти цьому всьому край вирішив Антон Геращенко: 15 липня він пообіцяв домогтися, щоб парламент розглянув законопроект про кримінальну відповідальність організаторів, замовників та спонсорів проплачених акцій протесту. Самі депутати щодо нього налаштовані скептично, але якщо Рада таки розгляне його, то це зобов’язання стане єдиним зі згаданих у цьому матеріалі, яке буде виконаним.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»