Рівно три роки тому, 14 жовтня 2014 року Україна отримала нового міністра оборони – колишнього очільника Національної гвардії Степан Полторака. Заслужений працівник освіти України, професор, кандидат педагогічних наук, почесний громадянин Харкова й володар безлічі нагород, у тому числі ордена Богдана Хмельницького III ступеня й медалі «За бойові заслуги»... Загалом, як для глави оборонного відомства, у Полторака чудовий репутаційний набір.
«Слово і Діло» вивчає діяльність міністра трохи з іншого боку – з точки зору того, як він виконує свої обіцянки. В рейтингу відповідальності членів Кабінету міністрів України Полторак займає досить високу, 4-ту позицію, адже за весь час на посаді виконав більше половини обіцянок – 29 із 57. Ще 11 зобов’язань чиновнику реалізувати не вдалось. Детальніше про те, які найбільш важливі зобов’язання дав за три роки Полторак, і як із ними впорався, дивіться в інфографіці «Слова і Діла».
Почнемо з невиконаних зобов’язань. У березні 2016-го міністр пообіцяв, що до кінця 2016-го всі військкомати будуть реформовані й перетворені на єдині центри обслуговування військовослужбовців. Однак щоб міністр оборони міг виконати цю обіцянку, відповідну підставу повинна була підготувати Верховна Рада України. А саме – ухвалити законопроект «Про єдиний державний реєстр військовозобов'язаних». І парламентарі зробили це 18 жовтня того ж року – але тільки в першому читанні. 6 грудня депутати відправили його на повторне читання. Зрештою, рішення про створення Єдиного реєстру військовозобов'язаних, що передбачає в тому числі перетворення військкоматів на єдині центри обслуговування військовослужбовців, Рада ухвалила лише 16 березня 2017 року. Виходить що провалив Полторак обіцянку не зі своєї вини, але той факт, що він не врахував особливостей законотворчого процесу, не звільняє від відповідальності.
Друга важлива невиконана обіцянка – про розрив контракту з постачальником неякісної продукції ЗСУ в судовому порядку. Цю заяву він зробив після перевірки харчування військової частини 28 окремої механізованої бригади ЗСУ, в їдальні якої міністр під час незапланованого рейду виявив запаси неякісних, зіпсованих продуктів, які, до того ж, зберігалися в антисанітарних умовах. Постачальником несвіжої їжі виявилося таке собі ТОВ «АРТЕК-СОЮЗ». Перевірка відбулася 24 липня 2016 року. Коли ж «Слово і Діло» в жовтні того ж року поцікавилося, чи розірвало Міноборони контракт із постачальником, у прес-службі відомства нам відповіли, мовляв, є договір, і дане підприємство буде постачати харчування ЗСУ до кінця 2016 року. Виходить, що суду з постачальником або не було, або оборонне відомство не змогло довести вину підприємства. У будь-якому випадку обіцянка не виконана.
Чого поки що не дочекалися ЗСУ від Полторака? Наприклад, 1,5 тис. тепловізорів, які українським солдатам повинні були передати США. В усякому разі, впоратися з цією обіцянкою вчасно міністру не вдалося. Її він дав 4 жовтня минулого року, але станом на лютий поточного року тепловізори так і не надійшли. Знову ж таки, можливо, провини міністра в цьому й немає, але сам факт невиконання обіцянки характеризує його не з найкращого боку.
Найважливішою з обіцянок, які міністр оборони виконав, безумовно, є автоматичне присвоєння статусу учасника бойових дій українським воїнам, які отримали поранення під час служби в зоні АТО без зайвої бюрократичної тяганини, адже далеко не всі ветерани у змозі пройти через збір всіх необхідних довідок і документів самостійно.
Крім того, Полторак впорався зі своєю торішньою обіцянкою змінити підходи до організації харчування військових до кінця 2016 року – в кінці грудня уряд затвердив проект Міноборони, і з квітня 2017 року розпочався плановий перехід на нову систему харчування в армії. Згідно з реформою, список продуктів, з яких готується їжа для бійців, розширився до більш як 350 позицій, що в десятки разів більше, ніж до цього.
Меню для військовослужбовців формується начальниками продовольчих служб частин, продукти закуповуються централізовано департаментом держзакупівель Міноборони через ProZorro, а надходження і витрати продуктів постійно фіксуються. Реформа вже торкнулася Західної військово-морської бази ВМС, і до кінця 2017 року на нову систему харчування перейде 20% всіх військових частин України, а повністю завершити її Міноборони планує до кінця 2019 року.
Також Полторак ще в 2016 році виконав обіцянку створити в українській армії власну школу інструкторів для підготовки фахівців для подальшого навчання солдат: інститут інструкторів почав працювати в серпні 2016 року.
До найважливіших обіцянок міністра оборони, які ще перебувають у процесі виконання, наші аналітики віднесли створення нової системи мобілізації та мобілізаційної підготовки, переведення частин на нову систему харчування і зміну Бойового статуту Збройних сил з урахуванням стандартів НАТО.
Додамо також, що, згідно з щорічним деклараціями Полторака, в 2015 році він заробив 266,5 тис. грн заробітної плати, у 2016-му – 539,5 тис. грн. За 2017 рік міністр поки задекларував 93,1 тис. грн зарплати. При цьому сім'я чиновника володіє квартирою площею 66,7 кв. м, житловим будинком у 39,8 кв. м, земельною ділянкою в 941 кв. м та авто Smart Micro 2002 року, а сам він – автомобілем Mazda 3 2015 року випуску.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»