У четвер, 2 листопада, СБУ оприлюднила нові дані про російську приватну військову компанію (ПВК) «Вагнера», яка в 2014-2015 роках діяла на Донбасі, а тепер воює в Сирії. Судячи з даних СБУ, це і є ті самі «іхтамнєти», на яких покладено всю тяжкість сухопутної війни в Сирії та які причетні до найгучніших військових злочинів на території України.
Про приватну військову компанію (ПВК) «Вагнера» раніше докладно розповіли представники міжнародного волонтерського розвідувального співтовариства InformNapalm. Це найвідоміша приватна військова компанія, що діяла на території України, хоча, за даними волонтерів, у нас у країні «засвітилося» не менше 7 російських ПВК. Засновником цієї структури є підполковник псковської бригади спецназу ГРУ Міноборони Росії Дмитро Уткін. Після звільнення Уткін повоював у Сирії, у складі так званої «Слов'янської бригади». Ледь не потрапивши в 2013 році в оточення, він був змушений повернутися в Росію.
У 2014 році Уткін відправився в нашу країну на чолі власної групи найманців, що стала відомою як «група Вагнера». Це був позивний самого Уткіна, який він узяв собі нібито через прихильність до нацистської ідеології (вважається, що Ріхард Вагнер був улюбленим композитором Адольфа Гітлера).
Зараз ПВК «Вагнера» є закритою військовою організацією, що має свій полігон у Краснодарському краї. Як заявив 2 листопада начальник апарату керівника Служби безпеки України Ігор Гуськов, майбутніх «співробітників» компанія вербує, в тому числі, і в місцях позбавлення волі. При цьому кандидати обов'язково повинні мати бойовий досвід. «Підбираються люди, які мають військову підготовку, з кримінальним минулим, причому мова не йде про розкрадання дрібного майна і крадіжки. Йдеться про тяжкі злочини», – сказав Гуськов.
Як приклад він назвав імена деяких найманців ПВК «Вагнера» – Олександр Кузнєцов, Ришат Байкын, Валентин Калнинь. Усі вони раніше були засуджені за тяжкі злочини: викрадення, грабіж, зґвалтування, виготовлення і збут наркотиків на території військових частин.
До слова, серед російських найманців у Сирії, про діяльність яких мова піде трохи нижче, був помічений і російський неонацист Олексій Мільчаков. У Росії він відзначився тим, що катував цуценят, знімаючи ці сцени на відео, а в Україні Мільчаков глумився над українськими військовополоненими з добровольчого батальйону «Айдар». Жорстоке поводження з тими, хто вже не здатний чинити опір, взагалі характерно для деяких «вагнеровців». За даними СБУ, в Сирії найманці знущалися над місцевими жителями, добиваючи полонених.
На території України «вагнеровці» діяли з 29 травня 2014 року. У СБУ стверджують, що саме найманці Уткіна причетні до знищення військово-транспортного літака ІЛ-76 14 червня 2014 роки над Луганськом. В результаті цього загинули 49 українських військовослужбовців. Наказ збити Іл-76 віддав особисто Уткін, а безпосередніми виконавцями були стрілок-зенітник Андрій Гураль та старший стрілець-зенітник Андрій Лебедєв. Про цю «операції» свідчить витяг зі звітного документа ПВК «Вагнера» для російського Генштабу, про який згадують у СБУ: «13 червня 2014 року групою «В» знищений важкий військово-транспортний літак ІЛ-76 з ворожим десантом, що не дало українським військам можливості завести на територію ЛНР угруповання військ в необхідній кількості».
Надалі «вагнеровці» засвітилися під час штурму Луганського аеропорту в 2014 році і під Дебальцевим у 2015 році. За даними СБУ, під час штурму Луганського аеропорту загинули 15 найманців, а під Дебальцеве – 21. Також, за деякими даними, саме «вагнерівці», діючи в інтересах ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницького 1 січня 2015 року ліквідували його політичного конкурента – польового командира бойовиків Олександра Бєднова («Бетмен»). Ліквідація Бєднова, до слова, відкрила рахунок убивств помітних ватажків бойовиків – Олексія Мозгового, Павла Дремова, Арсена Павлова («Мотороли») і Михайла Толстих («Гіві»).
У серпні 2015 року ПВК «Вагнера» була перекинута в Сирію. За даними СБУ, загальна чисельність його підрозділів у Сирії на сьогодні складає близько 5 тисяч осіб, при цьому СБУ має в персональні списки на 1587 людей.
На відміну від України, в Сирії Росія воює офіційно, проте президент РФ Володимир Путін неодноразово заявляв, що в Сирію перекинута тільки російська авіагрупа – в наземних операціях російські військовослужбовці не беруть участь. Раніше «Слово і Діло» намагалося підрахувати, скільки саме російських військовослужбовців загинули в Сирії. Станом на середину вересня вийшло близько 50 осіб, але мова йшла тільки про офіційно визнані втрати.
А от втрати серед «вагнеровцев» в офіційних зведеннях Міноборони РФ не проходять, через законодавчу неврегульованість діяльності ПВК на території РФ. Будучи за фактом військовими, офіційно співробітники приватних військових компаній не належать до структур Міноборони. Це дає змогу російській стороні стверджувати, що військовослужбовці РФ не беруть участі в наземних бойових діях на території Сирії, хоча «вагнеровці» зазнають в боях з ІДІЛ серйозних втрат.
За даними СБУ, в Сирії загинули 67 найманців. Однак реальні цифри набагато більші. Минулого тижня агентство «Рейтер» опублікувало копію довідки про смерть декого Сергія Піддубного, видану консульським відділом посольства РФ у Сирії під номером 131. Як відзначають журналісти, за чинною в російських установах процедурою, нумерація таких документів починається з початку календарного року й ведеться послідовно таким чином, що номер кожної довідки відповідає числу померлих. А оскільки довідка про смерть Піддубного (російський громадянин помер від «обвуглювання тіла», що видає факт його участі в бойових діях) видана 4 жовтня, це говорить про те, що тільки за січень-вересень 2017 року в Сирії загинув щонайменше 131 росіянин.
Зовсім не обов'язково, що всі загиблі – найманці з ПВК «Вагнера». Але, швидше за все, реальна кількість загиблих росіян – ще більше, адже далеко не всі трупи забезпечуються супровідними документами, а деякі й зовсім можуть не залишати територію Сирії.
Таким чином, найманці з ПВК «Вагнера» та інших аналогічних структур і є ті самі російські «іхтамнєти», за допомогою яких РФ негласно вирішує свої проблеми за кордоном. Цих людей неможливо притягнути до відповідальності за військові злочини й неможливо довести, що вони є російськими військовими, хоча за фактом так воно і є. З іншого боку, використання ПВК як лінійних піхотних підрозділів – це російське «ноу-хау». У всьому світі працівники приватних військових компаній – це досвідчені фахівці вузького профілю, яких прийнято використовувати як інструкторів, військових радників або охоронців для важливих персон.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»