21 листопада 2017 року українці відзначають четверту річницю Революції Гідності. Чотири роки тому в столиці почалися події, які стали доленосними й змінили життя сотень людей, що втратили своїх рідних у боротьбі за свободу. Але наскільки вони змінили Україну?
«Слово і Діло» дізналося, чи збулося те, за що стояв Майдан, які уроки слід винести та чи готові українці знову виходити на вулиці?
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, підбиваючи підсумки четвертої річниці Революції, зазначив, що основні вимоги все ж вдалося виконати.
Чотири роки сподівань
«Інша річ, що очікування населення були ширшими й масштабнішими. Вони не завжди були формалізованими. Якщо називати речі своїми іменами, то більшість людей просто хотіли швидкого покращення життя – збільшення зарплат, кращого забезпечення, щоб не було корупції або була принаймні в менших проявах. Цього не сталося», – констатував політолог.
На його думку, негативи, які з’явилися після Майдану, зокрема економічні проблеми, пов’язані з війною з РФ.
«Однією з причин економічної кризи 2014-2015 років, яка призвела до суттєвого падіння рівня життя, девальвації гривні, інфляції, стала війна з РФ. Відбулося різке падіння товоарообігу з РФ – майже втричі, а це збігається з падінням рівням життя в номінальних цифрах», – уточнив Фесенко.
За його словами, розчарування полягає в тому, що замість очікуваного покращення люди отримали погіршення.
«Це головна причина розчарування, яка, безумовно, вплинула на настрої людей», – підкреслив він.
Вулиця як шлях до змін
«Виявилося, що реальні й серйозні зміни не відбуваються лише внаслідок Майданів та повалення режиму. Саме в цьому полягає головний урок», – наголосив політолог.
За його словами, саме тому зараз населення не підтримує, наприклад, Саакашвілі, який закликає до «третього Майдану».
«Більшість людей не вірять у те, що новий Майдан, зміна влади, формат вулиці призведуть до покращення ситуації. Навпаки, люди побоюються, що ситуація може лише погіршитися, може виникнути безлад, а в умовах конфлікту з РФ це може призвести взагалі до втрати країни», – додав Фесенко.
Він зазначив, що, безумовно, гарантій того, що Майдан ніколи не повториться, немає.
«Є звичка повертатися до таких практик. У кожного українського покоління свій Майдан, це вже стало теоретичною формулою. Коли та як він може виникнути? Відкрите питання. Звичка є, практика – також», – продовжив експерт.
Політолог нагадав, що закономірність ланцюжків революцій проявлялася в різних країнах.
Ключові події Революції Гідності. РетроспективаЗа 3 роки після початку Революції Гідності «Слово і Діло» вирішило нагадати хронологію основних подій у центрі Києва восени 2013-взимку 2014 років.
«У Франції цей етап тривав майже 100 років, була ціла низка революцій. Росія знає дві революції. Ніхто не знає, що буде», – додав Фесенко.
«Більшість людей просто побоюються негативних наслідків. Крім того, є велика недовіра до політиків. Люди не хочуть бути використаними, щоб вонии зіграли вирішальну роль, а плодами скористалися політики. Це стримує», – пояснив політолог.
Виклик на майбутнє
На його думку, важливий урок для себе винесли й політики. Зокрема, влада зараз боїться нових Майданів, і в цьому є позитив, адже політики зараз змушені зважати на це, коригувати хоч якось свої дії, робити різні поправки.
«Наслідки є, багато позитивних, є негативи, але головний урок для всіх у тому, що не варто сподіватися, що сама по собі зміна влади через Майдан призведе до позитивних наслідків. Головна проблема, виклик на майбутнє полягає в тому, як навчитися всім – суспільству, політикам – конвертувати енергію Майданів у конструктивну діяльність щодо розбудови нової держави. Цього не вистачає. Руйнувати навчилися, а от як будувати нове?», – резюмував Володимир Фесенко.
Хронологія доленосних подій осені 2013 року та зими 2014 року – в матеріалі «Ключові події Революції Гідності. Ретроспектива».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»