Акція «За велику політичну реформу», яка не досягла своїх цілей, проте триває у вигляді наметового табору біля стін Верховної Ради, 17 листопада відсвяткувала перший ювілей. Власне, можна підвести та її перші підсумки, які видаються невтішними для організаторів.
Перебіг протесту, який готувався протягом кількох місяців, дозволяє стверджувати, що гасла, підняті на прапори акції (скасування депутатської недоторканості, перехід до відкритих партійних списків, створення антикорупційного суду) не надто зачепили українців. Хоча організатори діяли в плані визначення часу проведення акції за класичною схемою «Картоплю вибрали – можна протестувати», масової підтримки акція не знайшла, на піку її активності біля парламенту було не більш ніж 5 тисяч осіб. Вигуки «Києве, вставай» та обіцянки організувати «марш мільйонів» виглядають намірами зберегти гарну міну за поганої гри.
Варто визнати, що влада зуміла переграти опонентів. Як заходами безпеки, які, можливо, виглядали надмірними, проте унеможливили проведення провокацій, так і готовністю президента оперативно внести власний законопроект про обмеження депутатської недоторканності (насправд, в обох випадках ідеться про обмеження, а не повне скасування депутатського імунітету). (Цікаво, що теза про конфлікт Порошенка та Авакова просувалася в медіа дуже активно, наче нарада глави держави з керівниками правоохоронних органів була відкритою для преси). І – що стало більш несподіваним – ухваленням у першому читанні Виборчого кодексу, оскільки процес підготовки до другого читання може бути достатньо тривалим, але його ухвалення в першому читанні позбавляє сенсу (принаймні тимчасово) інші спроби врегулювати це питання.
До питання про антикорупційний суд можемо повернутися трохи нижче, наразі зауважимо, що активна фаза акції завершилася ввечері 19 жовтня, після направлення до Конституційного суду законопроектів про обмеження депутатської недоторканності. Організатори акції й до того не відзначалися наявністю єдиного організаційного центру, що створило для них суттєву проблему, як і участь представників різних «вагових» категорій – партій, громадських рухів, НУО, окремих політиків. Їм бракувало єдиного центру ухвалення рішень та координації дій, і це було помітно.
Антигрузинська кампанія: як гратиме на нервах АП і чого доб'ється СаакашвіліСБУ видворила з України 8 громадян Грузії, а Саакашвілі пов'язав депортацію зі своєю персоною. Чи справді соратники Саакашвілі розплачуються за діяння політика, розбиралися експерти.
Показовою виглядає позиція Юлії Тимошенко, яка не стала підтримувати акцію більше, ніж символічно. Політична інтуїція лідерки «Батьківщини» їй цього разу не зрадила, й вона утрималася від активних дій, зосередившись на промотуванні перемоги своєї партії на виборах до ОТГ 29 жовтня та безжальній критиці чинної влади. Це для Юлії Володимирівни виглядає більш перспективним завданням, ніж участь у авантюрах без чітко визначених цілей та завдань, вона надто досвідчений політик, щоб припуститися такої помилки.
Міхеілу Саакашвілі досвіду не позичати, проте після повернення в Україну з порушенням норм закону простір для його маневрів суттєво скоротився. Лідер «Руху нових сил» виглядає дещо абсурдно: людина без громадянства (якщо вірити довідці від Державної міграційної служби, яку поширив Саакашвілі в своєму Facebook) бореться проти влади, в якої просить політичного притулку. Окремої пікантності додає той факт, що можливість перебування в Україні відомого політика згаданим документом обмежується 1 грудня поточного року, а його обіцянки «народного імпічменту» або «маршу мільйонів» не знаходять практичної підтримки. За час проведення акції від декларування власного статусу як «граючого тренера» Міхеіл Ніколозович дійшов до готовності очолити уряд. Він намагається «на класі» довести власну правоту, проте йому бракує не стільки коштів або харизми, скільки реального зв’язку з людьми. Показова депортація кількох прихильників Саакашвілі до Грузії, затримання на кордоні з фальшивими документами Мегіса Кардави, одного з наближених до Саакашвілі під час його президентства, свідчать, що влада вирішила не передавати куті меду з лібералізмом.
Не менш, а навіть більш показовою виглядає позиція Андрія Садового, який підтримав акцію «За велику політичну реформу», проте зробив це лише на день. Навіть представники першої п’ятірки партії «Самопоміч» Єгор Соболєв та Семен Семенченко позиціонують себе під час протестної активності як лідери руху «Визволення», про який раніше не було чутно. Представники «цивільного корпусу батальйону «Донбас» стали «гвардією наметового містечка», однак домогтися потрібної масовості вони та їхні ватажки не зуміли. Ініціатива щодо блокування виробничих та логістичних потужностей корпорації Roshen відгуку в серцях українців не знайшла, як і заклики не купувати «президентські» цукерки просто в магазинах. Влада відповідає затриманнями «донбасівців», яким інкримінують кримінальні правопорушення.
Держдеп висловився щодо видворення соратників Саакашвілі з УкраїниДержавний департамент США був поінформований про те, що з України видворили громадян Грузії.
Ініціатори акції не лише розшарувалися на старті за різним ступенем радикальності дій, але й порушили правило акцій у форматі «окупай»: «Якщо ставиш намети, подумай, як ти їх зніматимеш». У результаті наметове містечко біля стін Верховної Ради радше дратує столичних автомобілістів, аніж виглядає символом непримиренності протесту та точкою консолідації різних представників опозиції.
Втім, частина з них, що володіють депутатськими мандатами, підтримали НАБУ в його протистоянні з НАЗК, яке виглядає найсерйознішим замахом на боротьбу з корупцією протягом кількох останніх років. Відносини антикорупційних органів у форматі жаби та гадюки жодною мірою не наближають успіхів у боротьбі з корупцією, ба більше – підривають довіру до цього процесу серед пересічних громадян. До всього того парламентарі не можуть розчистити дорогу для президентського законопроекту про антикорупційний суд, через що ситуація починає набувати ознак дешевої оперетки.
Нагадаю, що протягом минулого з початку акції біля стін парламенту часу внаслідок замаху загинула Аміна Окуєва, а вибухом бомби був поранений парламентар Ігор Мосійчук. Протест у центрі Києва поступово відійшов на другий план, і це також наслідок непрофесійних дій його організаторів. Влада в підсумку отримала стратегічно важливу для неї передишку до весни, коли можуть бути відчутними наслідки підвищення пенсій. Опозиція – чимало приводів для роздумів стосовно ефективності власних дій та форматів можливої консолідації. Проте предметно та всерйоз власні напрацювання і ті, і інші зможуть продемонструвати навесні 2018 року. _ Євген Магда, спеціально для «Слова і Діла»_
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»