Президент РФ Володимир Путін оголосив про перемогу над ІДІЛ і про виведення військ із Сирії. Виведені 25 літальних апаратів, у тому числі 23 літаки різних модифікацій, два вертольоти Ка-52, а також військовий контингент у складі загону військової поліції РФ, загону спеціального призначення, військово-польового шпиталю, загону центру розмінування. Але це не означає, що РФ повністю пішла із Сирії.
Про це в ексклюзивному матеріалі «Після Сирії. В яку нову війну готова вплутатися Росія» для «Слова і Діла» розповів журналіст, військовий експерт Денис Попович.
За його словами, РФ лише трохи скоротила свій контингент, адже в Сирії залишається авіація РФ, комплекси ППО, а також підрозділи інженерних військ. При цьому російські військові бази в Хмеймімі й Тартусі продовжуватимуть функціонувати.
Фахівець нагадав, що російська участь у сирійській війні має як «офіційний», так і «неофіційний» характер.
Попович уточнив, що якщо авіакрило військово-космічних військ РФ було введене в Сирію в 2015 році офіційно, то неофіційно в цій країні діють фахівці російської приватної військової компанії (ПВК) «Вагнера».
Очевидно, що говорити про повне припинення участі РФ у сирійській війні немає сенсу, зазначив він. На його думку, так само немає сенсу говорити й про перемогу над ІДІЛ.
Посилаючись на російського блогера Анатолія Несміяна (el-murid), який відстежує ситуацію в Сирії, журналіст повідомив, що ІДІЛівці наразі, навпаки, перейшли в наступ, відвоювавши понад десяток селищ.
«Бойовики навіть погрожують знову відвоювати Дейр-ез-Зор, битва за який у вересні 2017 року коштувала великих втрат як сирійським військам, так і російським «офіціалам» та «іхтамнетам». У кожному разі, навіть втративши території, ІДІЛ просто перейде до партизанської війни», – додав Попович.
Крім того, цитуючи блогера, журналіст звернув увагу на те, що РФ так і не досягла своїх цілей, які полягали в тому, щоб «примусити Туреччину до базових умов будівництва «Північного потоку».
«Газпром» зможе збудувати одну, максимум – дві гілки газопроводу. Це вигідно лише Туреччині, але робить «Північний потік» абсолютно нерентабельним. І головне – не рятує РФ від необхідності домовлятися про український транзит», – пояснив Попович.
«Сирія врятована»: що залишилося за дужками заяви Путіна про завершення війни на Близькому СходіПонад три години Путін вів переговори з Асадом, а за підсумками обидва заявили про завершення спецоперації в Сирії. Чи припиниться війна на Близькому Сході, розбиралися разом з експертами.
«Російський політолог-міжнародник Валерій Соловей, чиї прогнози відрізняються досить великою точністю, нещодавно написав у своєму Facebook про те, що «російські «добровольці» прийдуть на допомогу «братнім народам» Лівії та Ємену», а також про те, що Лівії та Судану на «допомогу» вже прийшли», - констатував Попович.
Усе ж найбільш імовірною є поява російських військ у Судані, спрогнозував він.
«З 1983 до 2005 року тут ішла громадянська війна між арабами, що населяють північну частину Судану, й чорношкірим населенням півдня. Війна завершилася поділом країни на північну та південну частини в 2011 році, але відтоді між Північним і Південним Суданом не припиняються прикордонні воєнні конфлікти», – нагадав журналіст.
За його словами, наприкінці листопада президент Північного Судану Омар аль-Башир, якого звинувачують у геноциді чорношкірого населення під час подій у Дарфурі в 2003-2004 роках, прибув до Москви.
«Там він зустрівся з Путіним і міністром оборони РФ Сергієм Шойгу й запропонував росіянам розгорнути на території Судану військову базу, а також організувати закупівлі російських озброєнь, пояснивши це необхідністю боротися з агресивними діями США», – наголосив Попович.
Цитуючи російського блогера, він підкреслив, що справжні мотиви зустрічі інші.
«Судан – банкрут, йому вкрай потрібні гроші, а Омар аль-Башир є вигнанцем на Заході й перебуває під кримінальним переслідуванням Міжнародного суду за звинуваченням у дарфурському геноциді, тому отримати гроші на Заході він не може. Залишається просити в таких самих вигнанців, як і він сам», – акцентував журналіст.
Фахівець припустив, що російська військова база може бути розгорнута в місті Порт-Судан.
«Цією ідеєю всерйоз зацікавилися в Росії, спокусившись контролем над Червоним морем, Суецьким каналом, а значить, і зростанням російського впливу в Африці, який був втрачений після розпаду СРСР. А оскільки конфлікт у Судані все ще триває, абсолютно не виключено, що однією лише військовою базою справа не обмежиться й російський обиватель скоро почує про «перемоги» над чорношкірими «терористами» Південного Судану», – резюмував Денис Попович.
Докладніше читайте в матеріалі «Після Сирії. В яку нову війну готова вплутатися Росія».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»