Саакашвілі заочно в Грузії отримав термін – три роки ув'язнення за зловживання службовими повноваженнями. Оскільки в статусі біженця в Україні йому відмовлено, все підштовхує колишнього грузинського президента до від'їзду на Захід, не чекаючи, коли буде запущений процес екстрадиції.
Незважаючи на численні заяви грузинської влади про скоєні Саакашвілі злочини в період його президентства, це перший судовий вирок. Він стосується скандальної справи 2006 року про вбивство Сандро Гиргвліані.
28 січня 2006 року в ресторані в центрі Тбілісі працівник банку Сандро Гиргвліані посварився з начальником Служби з громадських зв'язків МВС Гурамом Донадзе. Разом із Донадзе в ресторані були важливі міністерські чини: начальник Департаменту конституційної безпеки МВС і його заступник, начальник Генеральної інспекції МВС, а також дружина міністра внутрішніх справ. Того ж дня за містом було виявлене тіло Гиргвліані з ознаками насильницької смерті.
У березні були затримані четверо працівників Департаменту конституційної безпеки, які зізналися, що вивезли Сандро Гиргвліані за місто й побили. Вбивство вони заперечували: нібито Гиргвліані втік і сам зірвався з великої висоти в ущелину. Над ними відбувся суд, а громадськість зажадала відставки міністра внутрішніх справ Вано Мерабішвілі. Саакашвілі відмовився підтримати відставку, а в 2008 році помилував засуджених.
Рішення Тбіліського суду: чи буде екстрадиція СаакашвіліРішення грузинського суду про визнання винним Міхеіла Саакашвілі в перевищенні повноважень на посаді президента Грузії не дає Україні підстав для його екстрадиції або видворення.
І ось тепер міський суд Тбілісі вирішив, що те помилування неправомочне, оскільки воно було здійснено всупереч встановленому законом порядку, а дії президента зловмисні, за що й присудили йому трирічний термін.
Наскільки судове рішення юридично бездоганне, можуть сперечатися юристи. З упевненістю можна говорити лише про те, що нинішня грузинська влада глибоко зацікавлена в судовому переслідуванні Саакашвілі. Втім, і те, що за його президентства конфліктувати з працівниками МВС було собі дорожче, також факт. Рецепт грузинських реформ полягав у поєднанні економічної лібералізації з жорстким силовим пресингом під президентською політичною парасолькою. І силовики дозволяли собі багато, – і просто тому, що такі за своєю природою, і тому, що були впевнені: президент прикриє. Велике питання, чи належала справа про загибель Сандро Гиргвліані до тих, які потребували президентської підтримки. У кожному разі, Саакашвілі зараз за ту підтримку розплачується.
Головна ж проблема Міхеіла Саакашвілі полягає в тому, що в свої п'ятдесят років він перетворюється на відпрацьованого лідера. Українська спроба повернутися у велику політику, вже очевидно, не вдалася: Україна і Саакашвілі не співпали з більшості важливих один для одного параметрів. Ще сповнений енергії й бажання покерувати масами, а можливостей немає і більше не буде. Всі грандіозні події, центральною фігурою яких він був, позаду, життєві піки пройдені, лише час від часу приходитимуть неоплачені рахунки з минулого.
Хтось радіє такому результату долі цієї яскравої людини, хтось – засмучується, непересічності, однак, у нього не відняти навіть найбільшим ненависникам. Міша покине Україну заклятим ворогом її нинішніх керівників. А Україна залишиться в тузі серед своїх доморощених пересічностей. І в чому в чому, а в цьому провини Міхеіла Саакашвілі немає.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»