«Слово і Діло» починає цикл розслідувань про те, як парламентські партії витрачають гроші, виділені їм із державного бюджету. На сьогодні таких партій шість: «Блок Петра Порошенка», «Опозиційний блок», «Самопоміч», «Народний фронт», Радикальна партія Ляшка та «Батьківщина». Отже, й публікацій буде рівно шість. Перший текст журналістки Любові Величко присвячений видаткам «Опозиційного блоку». Співголова саме цієї фракції Олександр Вілкул ще в 2016 році скаржився на те, що гроші з держбюджету на партії розкрадають.
Крок назустріч прозорості
Закон про фінансування політичних партій із державного бюджету почав діяти в листопаді 2015 року. Він був потрібен, щоб: 1) фінансування партій було прозорим, 2) партії не залежали від олігархів, 3) партії мали рівні можливості для свого розвитку.
Фінансування з держбюджету має цільове призначення – для досягнення статутних завдань. Кошти ділять між партіями пропорційно: хто набрав більше голосів, той отримує більше грошей.
Суму, яку виділяють із бюджету, визначають так: 2% мінімальної зарплати множать на кількість виборців, які взяли участь в останніх парламентських виборах. Кошти потрібно витратити протягом одного року, а всі невикористані гроші – повертати державі.
Попри очевидні плюси від отримання такого подарунку від держави, жоден депутат від «Опозиційного блоку» не віддав свого голосу за ухвалення цього закону.
Але свою офіційну позицію керівництво партії озвучило аж через рік після голосування в сесійній залі. У вересні 2016 року співголова фракції Олександр Вілкул гордо заявив, що «Опозиційний блок» відмовляється від коштів із держбюджету, передбачених на фінансування партій.
«Опозиційний блок» у жодному разі не братиме цих грошей. Ми наполягаємо, щоб ці гроші були спрямовані на освіту», – сказав він.
Втім, уже через півроку «Опоблок» кардинально змінив свою позицію й без зайвих пояснень таки отримав на свої рахунки щедрі мільйони від держави. Так, у 2017 році партія отримала на свою діяльність 48 мільйонів 467 тисяч гривень, а в 2018-му отримає ще 56 мільйонів 262 тисячі гривень.
Ми вирішили розібратися, на які саме потреби партія вже встигла витратити кошти платників податків.
Формальна перевірка НАЗК
Згідно із законом, політичні партії мають щотри місяці звітувати перед Національним агентством із питань запобігання корупції про те, яке майно вони мають і куди витрачають кошти. Також витрачання державних фінансів партіями контролює Рахункова палата України.
До звіту політичної партії додаються копії документів, що підтверджують зазначені у звіті відомості: копії платіжних документів, довідки установ банків про рух коштів на рахунках тощо. На перший погляд, процедура оформлення звіту дуже сувора. До того ж (теоретично) за подання недостовірних відомостей у звіті можна сісти за ґрати на два роки.
Втім, НАЗК констатує: «Опоблок» звіти пише за всіма правилами й закон не порушує. І цьому висновку можна було б повірити, якби не одне велике «але»: працівники НАЗК працюють в умовах, які не дозволяють їм якісно контролювати процес витрачання партіями бюджетних коштів.
Торік перед НАЗК звітувала 271 партія. А звіт однієї партії – це тисячі, а часом і десятки тисяч сторінок. Над перевіркою звітів працюють від 10 до 15 осіб. В їхніх кабінетах – завали. Враховуючи величезне навантаження, уважно вивчити кожну сторінку звіту працівники не встигають, а тому перевіряють звіти вибірково.
– Як можна ретельно перевірити стос із двохсот документів? – ставить риторичне питання член Громадської ради при НАЗК Мирослав Сімка. – Дивляться звіти не всіх 24 обласних осередків, а обирають дві-три області. Та й те, дивляться не все підряд, а в основному зарплати та утримання приміщень.
Громадські активісти допомагають антикорупційному агентству чим можуть: так само вибірково перечитують звіти, телефонують працівникам офісів за вказаними у звітах номерами телефонів, щоб перевірити, чи це не «мертва душа». Втім, і вони визнають: перебуваючи в Києві, неможливо знати точно, чи дійсно «працівник офісу» працює в партійному офісі, а не варить борщ на кухні в себе вдома.
– Згідно зі звітами, в обласному осередку працюють 5-7 людей зазвичай, але скільки з них працюють на партію, ми не знаємо. Так само непросто виявити фіктивні приміщення офісів, які існують лише на папері, – говорить Мирослав Сімка.
Слова громадського активіста підтверджують звіти Рахункової палати України, яка проводить аудит ефективності використання коштів державного бюджету НАЗК: «Аналіз з боку НАЗК формальний, оскільки не виявив у звітності політичних партій суттєвих недоліків та порушень, а також наявність недостовірних даних. Аудит встановив численні факти неповноти та недостовірності даних зведених таблиць звітів про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру усіх політичних партій, що отримали державне фінансування: наведена в них інформація не підтверджується даними відповідних підрозділів звітів або їм суперечить».
– Ефективність перевірок фінансових звітів партій можна оцінювати виходячи з того, скільки коштів повернулося до бюджету в результаті роботи НАЗК. Так, НАЗК виявило порушень на 10 мільйонів гривень, але через суд до бюджету повернули менш ніж мільйон, – розповідає голова ГО «Центр політичних студій та аналітики «Ейдос» Віктор Таран.
Аналітики «Ейдоса» аналізують фінансові звіти політичних партій, які отримують кошти з держбюджету, й знаходять у них численні порушення. Хоч вся інформація про порушення весь час передається правоохоронним органам, але ті не поспішають реагувати.
– Ми просимо правоохоронні органи перевірити той чи інший звіт. Але за фактом ми бачимо саботаж з боку судів та Нацполіції. Був, наприклад, протокол про мільйонний внесок. Суддя пішла у відпустку замість того, щоб розглянути справу. А згідно із законом, якщо протягом 60 днів нема рішення суду, то притягнути до відповідальності партію вже не можна. І таких прикладів дуже багато, – констатує Віктор Таран.
Також у НАЗК є «гаряча лінія» та спеціальна електронна адреса, куди громадяни можуть повідомляти про порушення щодо витрачання бюджетних коштів політичними партіями. Але керівник Департаменту організаційного та кадрового забезпечення НАЗК Руслан Ковальов говорить, що станом на 18 січня 2018 року жодного повідомлення про порушення від громадян не надходило.
Виходить, що в очах НАЗК та українських громадян «Опозиційний блок» виступає як чесна партія, кришталево чиста перед законом.
А чи дійсно це так?
Ласкаво просимо – на вихід
Дізнатися про досягнення статутних завдань «Опозиційного блоку» ми хотіли безпосередньо від представників партії. Але спроба зав’язати діалог із ними перетворилася на квест тривалістю в місяць.
На офіційному сайті «Опозиційного блоку» немає ані адрес, ані телефонів партійних осередків. Вказаний лише телефон контактного центру – 0-800-212-212 та електронна скринька для журналістів [email protected].
Спочатку ми надіслали офіційний запит із проханням надати можливість побувати в центральному офісі партії та поспостерігати за його роботою, поспілкуватися із керівництвом офісу та рядовими співробітниками. Та за місяць жодної відповіді так і не отримали.
Телефонувати до контактного центру – також марна справа. Оператор у відповідь на прохання дати номер телефону центрального офісу та регіонального осередку в місті Вінниці відповіла: «Ми контактну інформацію не надаємо. Ми можемо лише записати ваше звернення».
Я продиктувала звернення з аналогічними запитаннями, але зворотнього зв’язку так і не відбулося.
Подібну закритість я бачила лише в організацій, які займаються шахрайськими схемами. Але «Опоблок» – не приватна компанія, а політична партія, й вона має відкрито та охоче спілкуватися з громадянами. Це лише в однопартійних системах, де є тільки правляча партія, потік політичної комунікації спрямований від правлячої верхівки донизу. Але ж в Україні партій сотні.
Може, в центральному офісі партії зламалися геть усі телефони, а електронну скриньку захопили хакери? Потрібно перевірити на власні очі.
Центральний офіс партії розташований у мальовничій частині столиці – в Подільському районі на вул. Волоській, 6/14. «Опозиційний блок» орендує триповерхову будівлю площею тисячу квадратних метрів, вхід і вихід якої – під пильним оком охоронця та камер. Зайти всередину без дозволу охорони неможливо – двері надійно заблоковані.
Мені пощастило – охоронець вийшов сам, тому що йому було потрібно закрити ворота після виїзду автівки з двору офісу.
– Доброго дня! Я надсилала офіційний запит про візит до офісу, але не отримала відповіді. Чи можу я поспілкуватися з кимось із керівництва?
– Зачекайте тут, – сухо відповів невисокий худорлявий чоловік середнього віку й закрив переді мною двері.
За 5 хвилин він повернувся й впустив мене у коридор. Помітивши мої сині від морозу руки, швиденько зробив каву й знову побіг вгору сходами.
Зліва від мене – невеличка зала для презентацій, на столах – агітаційні плакати та флаєри. Справа – стійка рецепції, напроти якої кімната, вщент забита коробками з якоюсь технікою. Біля коробок метушаться двоє юнаків. Що це за техніка, могли б розповісти працівники офісу. Але на це потрібен дозвіл керівництва…
Охоронець спринтерським бігом спустився з другого поверху й, зціпивши зуби, вказав правою рукою в напрямку виходу. Цей жест чомусь дуже нагадав форму привітання нацистів гітлерівської Німеччини.
– Що вам сказало керівництво? – мають же бути хоч якісь пояснення.
– Сказали «ні».
– А хто саме сказав? Із ким ви спілкувалися?
– Виходьте, будь ласка.
– Дайте хоч каву допити.
– Прошу. Виходьте.
– Така секретність говорить лише про те, що партіям є що приховувати. Активісти центру «Ейдос» та коаліції «Гроші партій під контролем», які моніторять фінансові звіти політичних партій із 2016 року, також намагалися зайти й подивитися на офіси згаданих партій («Опозиційний блок» та Радикальна партія Олега Ляшка – ред.), чи відповідають вони заявленим у звітах, але це не мало успіху, – говорить Віктор Таран.
За його словами, без перешкод можна пройти до офісу об’єднання «Самопоміч», також відкритим для громадськості свої офіси зробив БПП «Солідарність».
Примари в регіонах
Проаналізувавши фінансові звіти регіональних представництв партії, ми виявили цікаву закономірність: у всіх без винятку офісах витрати на утримання почали стрімко зростати відразу після того, як вони перейшли із самофінансування на держфінансування.
Наприклад, на самофінансуванні утримання чернігівського осередку партії обходилося в 43 тисячі гривень. А за рахунок держави в третьому кварталі 2017 року офіс витратив на свою статутну діяльність 242 тисячі гривень, у четвертому кварталі – вже 555 тисяч гривень.
Оскільки телефонів та електронних адрес на офіційному сайті партії немає, ми надіслали запитання про роботу регіональних осередків до їхніх відкритих фейсбук-груп. Та у відповідь на десять запитів відреагував лише один осередок – із Дніпропетровщини. І ґрунтовною цю відповідь назвати не можна: «Напишіть, будь ласка, запит на цю інформацію до центрального офісу».
Що ж так ретельно приховують партійці? Ми завітали до кількох регіональних офісів, щоб розібратися на місці. Але, як і у випадку з центральним офісом, на наш прихід ніхто не чекав.
Наприклад, офіс «Опозиційного блоку» в Чернігові розташований на десятому поверсі на проспекті Перемоги, 139. Зайти туди без запрошення неможливо – відвідувачів не пропускає охорона. Навіть тутешній ліфт не піднімається на десятий поверх, його маршрут закінчується на дев’ятому. Втім, охорона будівлі підтверджує, що партія справді займає цю площу вже більш ніж чотири роки й у ній працює штат із дев’яти працівників.
Інспектувати офіс «Опоблоку» у Львові на вул. Зеленій, 149-а пішов правозахисник Олег Леонтьєв. Будівля, в якій зареєстрований тутешній партійний осередок, – це колишній завод, який зараз в основному використовується для складів.
– Обійшов будівлю, пошукав офіс «Опоблоку», але нікого немає. Бачу – вахтер якийсь дивиться, як я все фотографую. Я до нього, а він почав тікати й комусь телефонувати. Потім підходить до мене й вимагає, щоб я йому свій фотоапарат віддав. Почав мене штовхати, ледь до бійки не дійшло, – розповів Олег Леонтьєв.
За словами В'ячеслава Михайльченка, який представився власником офісів, невеличку кімнату партія займає вже кілька років і платить близько півтори тисячі гривень на місяць.
– У мене кілька років тому зняв це приміщення чоловік. Я лише пізніше дізнався, що він з якоїсь партії. Але він тут лише раз на рік буває. Але платить вчасно, – пояснив він.
Згідно зі звітом для НАЗК, у третьому кварталі 2017 року оренда приміщення та зарплати для трьох працівників у Львові обійшлися державі в 54 тис. грн, а в четвертому – 105 тис. грн.
У Вінниці партія також поселилася в офісному центрі на вул. Академіка Янгеля, 4Д. Але ані сусіди, ані охорона будівлі ніколи не чули про те, що тут розташовується «Опоблок». Та це не заважає звітувати про 138 тис. грн на оренду та зарплату в третьому кварталі й 244 тис. – в четвертому.
При цьому працівники вінницького офісу двічі на місяць отримують зарплатню. Згідно з офіційним звітом партії, Олександр Побережець отримує 6500 грн; Ірина Бондар, Володимир Бубела, Євген Гавронський, Ірина Марценюк – 5151 грн, Ольга Стойко та Галина Горбенко – 3581 грн, Олексій Слободянюк – 4105 грн.
І лише голова Вінницької організації Сергій Чорноокий працює на волонтерських засадах.
Шикарний офіс у селі
Коли партія «Опозиційний блок» була на самофінансуванні, їй допомагали партійці. Наприклад, ще в липні 2017 року депутат Одеської облради від «Опоблоку» Сергій Червяков пожертвував партійному офісу 43398 грн. Цього ж місяця він здав партії в оренду приміщення площею 217 кв. м лише за 1 грн 20 коп.
Щедрість Сергія Червякова можна легко пояснити: в 2017 році фірми, в яких він є бенефіціаром, виграли сім тендерів на загальну суму 650 тис. 483 грн.
Який цікавий збіг.
Втім, після того, як партія перейшла на держфінансування й одеський офіс отримав 965 тис. грн на роботу в третьому кварталі 2017 року, партія переїхала з фактично безкоштовного офісу в центрі міста до крихітного села Визирка з населенням 1700 осіб. При цьому один місяць оренди приміщення в офісі, розташованому за 40 кілометрів від Одеси, коштував партії п'ятдесят тисяч гривень.
Власник приміщення у Визирці – ТОВ «Лідершип менеджмент» – компанія, що займається морськими вантажними перевезеннями. Коли ми зателефонували за номером телефону 0637369899, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб як контактний, жіночий голос відповів, що ми помилилися номером.
Сільські канікули продовжувалися недовго: «Опозиційний блок» орендував приміщення у Визирці в серпні та в першій половині вересня. Після цього партія уклала договір з іншою транспортною компанією – ТОВ «Трансфлот сервіс». Незважаючи на те, що фірма розташована в місті Одеса, вартість оренди була порахована до копійочки так, щоб сумарно за місяць партія заплатила за оренду офісів 50 тис. грн.
Так, за 1-14 вересня ТОВ «Трансфлот Сервіс» отримав 23333,33 грн, а за 15-30 вересня «Лідершип менеджмент» отримав 50 тис. грн. – 23333,33 грн = 26666,67 грн. Пояснення такої цікавої арифметики від керівництва компанії отримати не вдалося – в публічному просторі немає жодних контактних номерів телефонів та електронних скриньок.
Приємні послуги
Дуже часто регіональні офіси замовляють послуги та товари у ФОПів. Але інколи такі транзакції викликають низку запитань.
Візьмемо, до прикладу, вінницький офіс «Опоблоку», за адресою якого ми знайшли банк та магазин весільних суконь. Згідно зі звітами партії, троє працівників офісу безкоштовно позичили йому комп'ютерну техніку.
Але обслуговування цієї техніки коштує недешево: «За надання послуг із ремонту та обслуговування комп'ютерної та офiсної технiки» ФОП Сергія Анатолійовича Штельмаха щомісяця отримує близько шести тисяч гривень. Яким чином здійснюється це обслуговування, в той час як офіс не працює, невідомо.
Зате відомо, що під час останніх президенстьких виборів Сергій Штельмах був довіреною особою кандидата від Партії регіонів Михайла Добкіна. Тієї самої Партії регіонів, нащадком якої став «Опозиційний блок».
Із появою держпідтримки у Вінницькому осередку з’явився ще один вид витрат – на бухгалтерські послуги. Хоча до цього депутат Вінницької обласної ради Сергій Чорноокий у ролі керівника обласного осередку «Опозиційного блоку» прекрасно справлявся з бухгалтерською звітністю сам.
І тепер бухгалтер – ФОП Юлія Кузьменко – отримує щедру винагороду за свої послуги: в третьому кварталі – 18470 грн, у четвертому кварталі – 26100 грн.
Послугами бухгалтера партійні офіси користуються доволі рідко. А коли користуються, то вартість цих послуг не така висока, як у Вінниці. Наприклад, за квітень-червень 2017 року одеська парторганізація «Опоблоку» заплатила «за бухгалтерське обслуговування» лише три тисячі гривень, а в четвертому кварталі в ролі безкоштовного бухгалтера виступив керівник регіонального осередку партії.
Втім, і в Одесі трапляються підозрілі витрати. Демиденко Олександр Сергійович зареєстрував свій ФОП у березні 2017 року, а вже в квітні отримав замовлення від «Опоблоку» на купівлю наметів, прапорів, манішок на суму 90 400 грн. Це банальний збіг чи ФОП відкрили спеціально для проведення операції?
Ми зателефонували Олександру Демиденку під виглядом працівника штабу партії й запитали, чи можна написати в чеку суму, вищу за фактично сплачену. Аргумент для такого прохання – квитанція потрібна для звіту, адже фінансування партії здійснюється з державного бюджету. Чоловік спочатку боявся обговорювати цю тему телефоном, але всіляко натякав, що проблем з оформленням потрібних документів не буде.
– Про все можна домовитися. Давайте зустрінемося й усе обговоримо, – прокоментував Демиденко наше прохання.
– Ви підете нам на зустріч з оформленням документів?
– Так, так.
Утім, через кілька годин чоловік перетелефонував і вже зовсім іншим тоном почав відхрещуватися від готовності підписувати документи з цифрами під диктовку замовника:
– Я так зрозумів, ви хочете відкат. Але я таким не займаюся. Вибачте, – сказав він.
А в звіті Дніпропетровської області в третьому кварталі 2017 року ми знайшли незрозуміле формулювання в стовпчику «Цільове призначення платежу». «За надання послуг згідно з актом наданих послуг №99» ФОП Михайло Олександрович Макаров отримав 133 тис. 375 грн. Більше деталей ми хотіли отримати, поспілкувавшись із власником ФОПу, але він виявився неговірким і категорично відмовився розповідати про співпрацю з партією:
– Які саме послуги ви надавали партії «Опозиційний блок»?
– Я не буду відповідати на це запитання.
– Ви співпрацювали з партією «Опозиційний блок» чи ні?
– Не можу вам сказати. У них питайте.
Який же загадковий цей «Опозиційний блок».
Кадровий бум
Коли партія була на самофінансуванні, в регіональних партійних осередках офіційно працював лише керівник. При цьому (якщо вірити офіційним звітам, поданим до НАЗК) його робота здійснювалася на волонтерських засадах – без грошової винагороди.
Але щойно держава виділила перший транш на статутну діяльність «Опоблоку», в усіх без винятку партійних офісах з’явилися нові працівники. Якщо наприкінці 2016 року в усіх обласних офісах працювала 21 особа, то у вересні 2017-го – 253 штатні одиниці на зарплаті.
Зарплати партія платить дуже різні – від 1200 грн до 28000 грн. При цьому в звітах не вказується посада працівника. У третьому кварталі 2017 року партія прозвітувала про 2 млн 884 тис. грн, які вона витратила на зарплати працівникам в обласних центрах. А в наступному кварталі ці витрати чомусь зросли в два з половиною рази й склали 6 млн 779 тис. грн.
Для порівняння: до початку держфінансування щоквартально виплата зарплат обходилася партії в 652 тис. грн.
Що ж відбувається?
Проаналізуємо на прикладі Одеси. Після того, як партія перейшла на державне фінансування, кількість працівників зросла з одного до чотирнадцяти. У третьому кварталі 2017 року партія витратила на зарплати цим працівникам 371 тис. грн, а в четвертому кварталі – аж 734 тис. грн.
Причини збільшення бюджету дві: 1) партія працевлаштувала ще сімох працівників; 2) перед Новим роком працівники отримали премію в розмірі 100% від зарплати.
При цьому серед отримувачів зарплат нерідко зустрічаємо депутатів місцевих рад та помічників народних депутатів.
Наприклад, депутат Одеської обласної ради Вадим Шкарівський в офісі «Опозиційного блоку» отримує 14183 грн на місяць, його помічники-консультанти Ольга Ківалова – 5010 грн та Оксана Дімова – 5366 грн. Депутати Одеської облради Ірина Коваліш та Тетяна Чистякова – заодне помічники народного депутата Миколи Скорика – отримують 7758 грн та 5010 грн відповідно.
У дніпропетровському осередку також працюють люди, які працювали помічниками народних депутатів від Партії регіонів: Наталя Гончаренко в 2007-2010 роках була помічницею народного депутата Олександра Вілкула; Дідух Артем у 2012-2014 роках був помічником Костянтина Гузенка; Сергій Мілютін – помічником Сергія Глазунова. Зарплату від партії отримує й голова депутатської фракції «Опозиційного блоку» в Дніпропетровській міській раді Наталія Начар'ян.
І цей список можна продовжувати.
Гроші губляться в інтернеті
Один із найкомфортніших способів безслідно витратити партійні гроші – це виділити їх на «рекламні послуги в інтернеті» та «просування матеріалів». Ось чому чимало регіональних осередків не цураються спускати значну частку бюджету саме на цей вид пропагандистської діяльності.
Так, наприклад, Анастасія Міщенко через свій ФОП у листопаді та грудні отримала 588 тис. грн за «послуги реклами в мережі інтернет». Попри те, що дівчина була дуже привітною та ввічливою, пояснити деталі виконаної роботи в розмові з нами вона не змогла.
– Поясніть, що входило у вартість 588 тисяч гривень?
– Ми робили рекламну кампанію для «Опозиційного блоку» у Фейсбуці.
– Які саме роботи з розкрутки ви робили? Якою була їхня тематика?
– Не розумію запитання. Зайдіть на їхню сторінку й подивіться.
За словами креативного директора CFC Consulting Юрія Сака, теоретично 588 тис. грн абсолютно реально «спустити» на рекламу в Фейсбуці за два місяці. Але процес і результат такої кампанії можна було б легко відстежити.
– Основний елемент такої кампанії – це плата за покази посту (допису) клієнта. Скільки платиш. стільки користувачів Фейсбуку побачать твій пост. Окрім цього, частину бюджету теоретично можна витратити на створення самого контенту: відеоролики, інфографіка, фотосесії тощо. Створення відеоролику, наприклад, може коштувати від 500 до 30 тисяч доларів. Тому важливо дізнатись, який саме контент рекламувала ця партія за цей бюджет.
Також є CERM – система, яка опрацьовує відгуки в соцмережах. Наприклад, є кандидат Вася. Про нього написали кілька поганих відгуків, компанія їх відстежує й опрацьовує офіційно від партії або від імені ботів, – продовжує думку маркетолог Данило Хмельницький, але додає: більшість таких компаній працюють приховано, бо йдеться про політичну репутацію.
– Кампанії у ФБ можуть бути спрямовані на збільшення охоплення, «raise awareness», переходи на сайт, збір контактів користувачів, спілкування з користувачами у месенджері. Зазвичай політикам не дуже потрібні контакти, але потрібні коментарі, активне обговорення, й воно найдешевше з усіх рекламних кампаній у ФБ, – пояснює партнерка розумних комунікацій Fixer Agency Олександра Азархіна.
За її словами, за бюджету в 580 тис. за кілька місяців сторінка партії може назбирати більш ніж 50 тисяч підписників. Тому дивно, що незважаючи на розкрутку, зараз на головній сторінці партії лише 42 тисячі підписників.
– Орієнтовно ставка в Фейсбуці для реклами в Україні може бути від 2 до 100 доларів за 1000 охоплених людей (для порівняння: така сама реклама в США коштуватиме від 20 до 2000 доларів за 1000 охоплення). При потенційному охопленні Фейсбуці в Україні близько 10 мільйонів користувачів, виходячи з елементарної арифметики 25 000$/10$ = 2 500 000 осіб охоплення. Тобто кожен четвертий українець у ФБ мав побачити цю рекламу, – підрахував фахівець Startup.Network Вадим Бурлаков.
Аналітик партійних фінансів «Чесно» Ігор Фещенко протягом останніх півтора року щодня відслідковує медійну та рекламну активність політичних партій у соціальних мережах. Він добре знає, як і коли рекламували свою діяльність політики та партії.
– Я цілеспрямовано проводжу моніторинг медіаактивністі, в тому числі «Опоблоку», й підписаний на їхні сторінки в соцмережах. За останній рік стиль викладення й частота виходу матеріалів на сторінках партії «Опоблок» у Фейсбуці залишилися незмінними. Фотографія політика плюс його цитата – це їхній формат написання постів. Зважаючи на масштаб кампанії, яка мала би бути за ці гроші, дуже дивно, що я за весь останній рік не зустрічав жодного рекламного допису партії «Опозиційний блок».
Але «Опоблоку» неймовірно пощастило – НАЗК не займається моніторингом ЗМІ та соціальних мереж. Тому статтю витрат на рекламу в інтернеті та промо-кампанію у Фейсбуці перевірятимуть, лише заглядаючи в договір із підрядником.
Схоже, партія знайшла ще один геніальний спосіб освоєння державних коштів: рекламні бюджети в інтернеті, наче гуму, можна розтягувати до нескінченності.
За словами провідного юриста «Константа ЮрГруп» Олега Долинного, небагато партій мають спеціалістів із SMM, які власноруч налаштовують рекламні кампанії. Натомість піар-спеціалісти користуються послугами рекламних мереж.
– Наприклад, послуги преміум-реклами в соціальній мережі Facebook в Україні надає авторизований реселлер Admixer. Рекламні формати, які пропонує компанія, як правило, використовуються для проведення масштабних кампаній, що гарантують більше охоплення та взаємодію користувачів, – розповідає Долинний. – Наприклад, послугами цієї компанії активно користується партія «Самопоміч». Вони з третього кварталу 2016-го до другого кварталу 2017 року сплатили рекламній мережі Admixer 1,2 мільйона гривень. Тобто за перші шість місяців 2017 року вартість реклами партії в інтернеті склала 332,4 тисячі гривень.
Борги потрібно віддавати
Близько третини грошей, які надає держава на виконання статутних завдань, «Опозиційний блок» витрачає на рекламу на телебаченні, радіо, в пресі та інтернеті. Причому левову частку рекламного бюджету отримує телеканал «Інтер», співвласниками якого є знаний український олігарх-втікач Дмитро Фірташ та не менш одіозний очільник СБУ часів Януковича Валерій Хорошковський.
Реклама на телебаченні – задоволення не з дешевих. За даними маркетингової агенції Leosvit, у вересні 2017 року на телеканалі «Інтер» трансляція п'ятисекундного відеоролика політичної реклами чотири рази на день протягом місяця коштувала 539 тис. 998 грн.
За дивним збігом обставин, у серпні 2015 року (через кілька місяців після того, як у парламенті був зареєстрований законопроект про фінансування партій із держбюджету) «Опозиційний блок» почав накопичувати борги перед ТОВ «Інтер Реклама Центр». Саме ця компанія займається розміщенням політичної реклами на телеканалі «Інтер»; і її єдиним власником є Дмитро Фірташ.
Таким чином, протягом другої половини 2015-го, а також у 2016-му та першій половині 2017-го «Опозиційний блок» рекламувався на телебаченні в борг.
За два роки «Опоблок» заборгував рекламній агенції Фірташа 10 млн 825 тис. грн. А повертати борги почав, лише коли партія отримала державне фінансування. Так, у липні 2017 року на рахунок «Інтер Реклама Центр» повернулося одразу 4 млн 614 тис. грн. Решту – 6 млн 210 тис. – партія віддала взимку 2017 року.
І байдуже, що борги виникли й до того, як партія почала фінансуватися з держбюджету. Втім, це лише початок. Адже партія має борги й перед іншими підприємствами. Наприклад, із 31 грудня 2016 року до 30 вересня 2017 року в партії накопичувалася кредиторська заборгованість перед ПАТ «Запоріжсталь» – одним із найбільших підприємств України з чорної металургії.
І знову збіг: гендиректор підприємства Ростислав Шурма одночасно є головою Запорізької регіональної організації «Опозиційного блоку».
Ми надіслали інформаційний запит на ім’я Ростислава Шурми й запитали, які саме послуги або товари «Запоріжсталь» надавала партії «Опозиційний блок».
– Між політичною партією «Опозиційний блок» у Запорізькій області та ПАТ «Запоріжсталь» у вказаний період був укладений договір про оренду приміщення, – відповів прес-центр заводу.
Згідно зі звітами, Шурма сам у себе набрав боргів на 148 тис. грн. Немає сумніву, що з часом ці гроші партія підприємству таки поверне – за рахунок платників податків.
Любов Величко, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»