Чергове перемир'я на Донбасі було погоджене 2 березня, а вже 6 березня бойовики обстріляли смт Луганське Бахмутського району Донецької області. При цьому в ОБСЄ незадоволені, що ЗСУ просунулися в так званій «сірій зоні».
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Більше насильства. Чи має право ОБСЄ критикувати українську армію» для «Слова і Діла» висловив журналіст, військовий експерт Денис Попович.
«Нове перемир'я було зірвано, ледь розпочавшись. Вже 5 березня, через три дні після узгодження перемир'я, почали стріляти. А 1 березня, напередодні переговорів ТКГ, заступник голови місії ОБСЄ в Україні висловив невдоволення тим фактом, що підрозділи ЗСУ звільняють населені пункти в так званій «сірій зоні» й звинуватив їх у порушенні «Мінська», – зазначив Попович.
Експерт нагадав, що «сірою зоною» вважається смуга «нічиєї землі», яка проходить між позиціями протиборчих сторін на Донбасі.
На його думку, ЗСУ дійсно поступово беруть під контроль «сіру зону» й займають у ній нові населені пункти.
Він уточнив, що, наприклад, у листопаді 2017 ЗСУ просунулися в районі Горлівки й зайняли Гладосове та Травневе. Згодом стало відомо, що ЗСУ повернули під свій контроль селище Верхньоторецьке.
ОБСЄ заявила про десятки танків у промзоні ДонецькаСпостерігачі СММ ОБСЄ зафіксували в промисловій зоні Донецька 28 танків і понад 30 од. броньованої техніки.
«У штабі АТО називають ці дії «передислокацією» або «поліпшенням позицій» і наполягають, що таким чином не порушують Мінські угоди, оскільки в рамках цього документа не забороняється «зміцнювати або переобладнувати свої позиції, а також передислокуватися в межах територій, визначених цими домовленостями», – наводить журналіст пояснення штабу.
Аргументація в ОБСЄ інша, уточнив експерт. У місії вважають, що просування ЗСУ в «сірій зоні», яка скорочує відстань між протиборчими сторонами, «призводить до ще більшого насильства».
«За останні кілька років ми маємо низку прикладів, коли результатом просування ближче до протиборчої сторони, стає підвищений рівень тривалого й непередбачуваного насильства. Згідно з Мінськими домовленостями, сторони не можуть просуватися вперед і мають залишатися на місці», – цитує журналіст Хуга.
Як пояснив експерт, представник ОБСЄ забув про той факт, що з моменту укладення «Мінська», проросійські бойовики захопили набагато більше української території.
Щоб переконатися в цьому, досить просто порівняти карти зони АТО різних періодів, констатував Попович.
«Наприклад, якщо подивитися найбільш актуальну карту району бойових дій на Донбасі від 6 березня 2018 року, то на ній добре помітно, що такі міста, як Дебальцеве і Докучаєвськ (на південь від Донецька), перебувають під контролем бойовиків», – наголосив він.
При цьому експерт наполіг, що згідно з тими ж пунктами «Мінська» від 12 лютого 2015 року, Дебальцеве мають контролювати українські сили.
«Це добре видно на карті, яку ЗМІ публікували після підписання цього документа», – уточнив фахівець.
Він додав, що потім стало відомо, що ЗСУ повернули під свій контроль селище Верхньоторецьке.
«Серед іншого, сторони мали припинити вогонь і почати відведення своїх сил від актуальної на той момент лінії розмежування. Замість цього саме 15 лютого 2015 року бойовики за підтримки російських військових розгорнули наступ на Дебальцевський плацдарм – ділянку фронту, який утворився за підсумками літніх боїв 2014 року й довгою «кишкою» врізався в позиції бойовиків. Після трьох днів запеклих боїв українські підрозділи були змушені залишити Дебальцеве», – нагадав експерт.
Він акцентував, що ще відтоді «Мінськ» повноцінно не виконували жодного разу, а ось якраз «віджим» Дебальцевого й став найпершим кричущим фактом порушення умов угод.
«У січні 2015 року журналісти видання «Дзеркало тижня» відтворили карту, яка показує, як саме мала проходити лінія розмежування у вересні 2014 року», – констатував Попович.
Він зазначив, що порівняно з 2018 роком чітко видно, що на південь від Донецька лінія розмежування, згідно з «Мінськом-1», проходила значно східніше – на лінії Новий Світ - Старобешеве - Роздольне - Василівка.
«Якби це дотримувалося, то Докучаєвськ, а тим більше Новотроїцьке, переходили б під контроль ЗСУ. Але зараз Докучаєвськ зайнятий бойовиками, а Новотроїцьке, хоч і контролюється ЗСУ, але є прифронтовим містом, де регулярно чутнв стрілянина», – акцентував фахівець.
Крім того, експерт нагадав, що за офіційними даними, починаючи з вересня 2014 року бойовики зайняли більш ніж 550 кв. км території.
«І навіть під час переговорів у Мінську бойовики зайняли 28 населених пунктів (на початку вересня 2014 року ще тривав контрнаступ бойовиків, розгорнутий за підтримки російських «відпускників»)», – акцентував журналіст.
При цьому він зазначив, що матеріал, в якому наводиться карта, вийшов ще до наступу на Дебальцевський плацдарм.
«Тобто Дебальцеве, а також навколишні його населені пункти все ще були під контролем ЗСУ. І малибути, якби «Мінськ-2» дотримувався від початку. Отже, в ОБСЄ точно запізнилися на три роки з критикою щодо порушення «Мінська» й, однозначно, адресували критику не тій стороні, яка на це заслуговує», – резюмував Денис Попович.
Детальніше в авторському матеріалі «Більше насильства. Чи має право ОБСЄ критикувати українську армію».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»