Дуже непросто день у день перевіряти виконання обіцяного політиками, констатувати факти, наводити докази, але стикатися зі стіною нерозуміння, читати коментарі озлоблених людей, що створили собі кумирів і не вміють дивитися на речі критично. На прикладі президентських обіцянок найпростіше продемонструвати, який рівень дискусії на цю тему був би доречним.
Є два основних типи світогляду, якщо говорити про сприйняття влади загалом і президента зокрема.
«Він нічо не робе. Стіки обіцяв. А де АТО за три дні? Нічо не виконав».
«Та ви – ригонедобитки, що у вас, кромє «ліпєцька-фабрика-офшори» за щокой»? (пардон, цитата)
Насправді, все зовсім не так. І про ефективність/відповідальность можна судити за цілком конкретними показниками.
У будь-якого політика є обіцянки, які можна підрахувати й систематизувати. Є конкретні кроки: зроблені або не зроблені, які дозволяють давати зважені оцінки.
У цій ситуації, якщо вже ми заговорили про Порошенка (а до виборів залишився рік, і вже вибачте, прийшов час заговорити), його обіцянки можна поділити на три категорії:
• риторика, яка прозвучала з вуст кандидата в президенти в запалі передвиборчих перегонів, напередодні виборів;
• передвиборчі, які були чітко зважені й записані до програми;
• сотні обіцянок на посаді президента, дані з моменту інавгурації й до сьогодні.
Якщо зробити саме так, можна переконатися, що загалом президент виконав 42% власних обіцянок. Тобто склянка майже наполовину повна, але наполовину водночас і порожня.
Склянка наполовину повна/порожня. Скільки обіцянок президента залишаються невиконаними за рік до виборів?Скільки обіцянок ще має виконати президент за рік до виборів та чи вдалося Порошенку зробити так, щоб українці почали жити по-новому.
Так само зрозуміло, що обіцянки з першої категорії – найбезглуздіші, вірити яким, м'яко кажучи, не варто було б. Якщо взяти того ж нинішнього президента, він виконав лише кожну п'яту обіцянку з першої категорії. Це саме ті заяви, більшістю з яких йому зараз дорікають: долар по 10, продаж Roshen тощо.
А ось програма, подана до ЦВК, має бути реалізована беззаперечно. Тому цілком природно дискутувати про офшори, які там були згадані, незалежний суд, законопроект про опозицію та енергетичну незалежність. Причому не почуватися при цьому «зрадофілом», не бути ним, а вести нормальний конструктивний діалог, чому те, що було на папері, за рік до наступних виборів залишилося на папері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»