Президент США Дональд Трамп збирає коаліцію для завдання ударів по об'єктах на території Сирії. Ці об'єкти контролюються військами президента Башара Асада, якого, своєю чергою, підтримує Росія. Перед Кремлем стоїть нелегка дилема: допомагати своєму союзнику чи ні. Від того, яким буде це рішення, залежить міжнародна репутація самої Росії.
У світі зростає напруженість навколо ситуації в Сирії. Приводом став інцидент у сирійському місті Дума 7 квітня, на яке була скинута бомба з отруйним газом – імовірно, хлором. У результаті атаки постраждали близько 150 мирних жителів. Використання хімічної зброї викликало різку реакцію з боку президента США Дональда Трампа, який поклав відповідальність за це на Росію. «Президент Путін, Росія та Іран несуть відповідальність за підтримку звіра Асада», – написав глава Білого дому в Twitter. Він пообіцяв, що відповідальні за цей злочин «дорого заплатять».
10 квітня події почали розвиватися стрімко. По-перше, почала утворюватися коаліція для завдання ударів по Сирії. Так, прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей у телефонних розмовах із президентом США Дональдом Трампом і президентом Франції Еммануелем Макроном погодилася, що міжнародне співтовариство має відповісти на застосування хімічної зброї в Сирії. Англійська військова база на Кіпрі переведена в стан повної бойової готовності. Бажання долучитися до коаліції висловили й арабські держави, наприклад, Катар.
Російський блогер Анатолій Несміян (el-murid), що спеціалізується на близькосхідній тематиці, з посиланням на «Аль-Джазіру» повідомив, що цілями для ударів будуть військові об'єкти, підконтрольні президенту Сирії Башару Асаду. Це військовий аеродром Хами, військовий аеродром ад-Дамір (Думейр), аеродром ас-Сін, аеродром ат-Тіфор (Т-4), аеродром Шайрат, який американці одного разу вже обстріляли минулого року. Також називається низка урядових об'єктів у Дамаску, включаючи резиденцію самого Асада.
Під санкції США потрапили понад 400 компаній з РФКількість російських юридичних осіб, які містяться в санкційних списках США, після публікації поновлення в п'ятницю перевалила за 400.
Для завдання ударів можуть бути задіяні щонайменше 800 крилатих ракет і близько 150 літаків. Однак для такої концентрації сил спочатку потрібно дочекатися прибуття американської авіаносної ударної групи (АУГ), яка 10 квітня вийшла з Норфолка (США). До її складу входять авіаносець Harry Truman, а також есмінці USS Normandy, USS Arleigh Burke, USS Bulkeley, USS Forrest Sherman і USS Farragut. Пізніше до групи додучаться кораблі USS Jason Dunham та USS Sullivans. Вся ця ескадра йде до Середземного моря.
Прибуття АУГ слід очікувати не раніше, ніж за 1-2 тижні. Тоді, очевидно, в регіоні й розгорнуться основні події. Можливо це станеться й раніше, але, схоже, що коаліція все ж таки не поспішатиме й підготує свій удар максимально ретельно.
Саме такого розвитку подій і варто було очікувати. Як уже повідомляло «Слово і Діло», ескалація подій у Сирії вписується в рамки всеосяжного тиску на Росію, який посилилося після спроби отруєння колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля в британському Солсбері. Спочатку між Росією й Заходом розгорнулася «дипломатична війна», яка супроводжувалася висиланням дипломатів, потім 6 квітня США запровадили найбільш жорсткі за останній час санкції проти 38 найбагатших російських бізнесменів, високопосадовців і компаній із так званого «кремлівського списку».
Ці санкції вже 9 квітня призвели до мільярдних збитків для російської економіки та стрімкого обвалу курсу рубля. Тут варто зазначити, що американці мають ще значний запас для посилення цих санкцій, але, судячи з усього, було ухвалене рішення провчити Росію «маленькою переможною війною».
Тут, утім, дуже важливо не лише завдати РФ удару, але й не довести справу до глобального конфлікту. І «полігон» у Сирії дуже добре відповідає таким цілям.
Як відомо, в Сирії, на офіційне запрошення Башара Асада, з 30 вересня 2015 року діє російське авіакрило, яке підтримує сирійського президента. Воно дислокується на авіабазі Хмеймім у середземноморській провінції Латакія. Відзначимо, що американська АУГ, яка випливає з Норфолка, запускатиме свої ракети саме з акваторії Середземного моря, а значить, вони пролітатимуть у зоні ураження російських ППО, які охороняють Хмеймім.
І тут російська сторона постане перед неприємним вибором. Перший варіант – не збивати американські ракети, дозволяючи коаліції безперешкодно обробити під горіх усі об'єкти Асада. Таким чином, США досягають найбільш бажаного результату: знищивши Асада, вони одночасно покажуть ненадійність Росії як союзника та неефективність широко розрекламованої російської зброї. При цьому Москва зазнає воєнної поразки без жодних втрат.
Другий варіант – спробувати чинити опір. Насправді, в РФ немає для цього жодних підстав, оскільки удари коаліції формально не будуть спрямовані проти російських військових об'єктів у Сирії. Однак якщо росіяни все ж вирішать захистити свого союзника, тоді ситуація може розвиватися за трьома сценаріями.
Перший. Російські ППО спробують збивати крилаті ракети, що летять до цілей. Цілком очевидно, що захистити всі сирійські об'єкти проти рою з 800 крилатих ракет російські зенітники не зможуть, тому коаліція все одно виконає своє завдання й вийде переможцем, досягнувши і військових, і медійних цілей. При цьому сам Хмеймім, скоріш за все, не постраждає.
У РФ через санкції обвалилися фондовий ринок і рубль: що пишуть у соцмережахУ Росії на тлі нових санкцій США обвалилися рубль і євро, а також фондовий ринок. Що про це думають у соціальних мережах – в огляді Слова і Діла.
Другий сценарій – російське командування вирішить атакувати американські кораблі, щоб не витрачати боєкомплект на марне полювання за крилатими ракетами, а відразу ж знищувати їхні носії. Однак без серйозного посилення російського авіакрила така атака буде самогубною. Один лише авіаносець Harry Truman може нести на своєму борту до 90 літальних апаратів, а це значно більше за ту кількість літаків, яку мають росіяни в Сирії. До того ж літаки із сирійського угруповання не озброєні протикорабельними ракетами, що робить таку атаку подвійно безглуздою.
Значить, потрібні літаки, оснащені протикорабельних озброєнням. Перш за все це надзвукові стратегічні бомбардувальники Ту-22 М3, ще радянської розробки, з дальністю дії понад 5 тис. км. Чи готова Росія зіграти на підвищення й задіяти стратегічну авіацію, ми дізнаємося найближчим часом.
Однак така готовність приводить нас до третього, найбільш небажаного сценарію, за якого коаліція буде змушена оголосити Росію агресором, знищити всі її літаки й зачистити авіабазу Хмеймім. У англійців, американців і французів у регіоні для цього цілком достатньо можливостей, навіть з урахуванням можливого використання стратегічної дальньої авіації РФ. Але саме цей сценарій і виводить ситуацію за межі локального конфлікту, змушуючи Росію поквитатися за розгром.
Утім, глобальний конфлікт невигідний для самої Росії. Тому для того, щоб уникнути сирійської Цусіми, російському керівництву доведеться йти на істотні поступки щодо низки важливих питань, включаючи ту саму Сирію або Донбас. Або ж усе одно сідати за стіл переговорів, але вже після поразки в Сирії й у набагато більш жорстких умовах.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»