Поїздка президента України Петра Порошенка до Німеччини за всіх спроб обставити її по-особливому (перший приїзд до Берліна іноземного лідера після створення коаліції та переобрання Ангели Меркель на останній канцлерський термін) був лише візитом ввічливості. Однак українському лідеру цим дорікнути не можна – він чітко (улюблене слово Порошенка) озвучив найголовніші для Києва питання: миротворцям на Донбасі – так, газопроводу в обхід України – ні.
Щодо першого питання, яке Берлін сам вирішити не може, старий-новий канцлер ФРН Ангела Меркель нас гаряче підтримує. Щодо другого питання, ключі від рішення якого зараз у руках у німців, фрау Меркель лише розгублено усміхалася – ну точно як замдиректора НДІ в рязанівському фільмі «Гараж» товариш Анікеєва, коли прийшов час повідомити чотирьом автолюбителям про виключення їх із кооперативів і позбавлення права на гараж.
Неінертний газ
«Північний потік-2» – це політичний хабар за лояльність до Росії. Ось так різко висловився про газопровід в обхід України Петро Порошенко напередодні візиту до Німеччини. Сказав усе правильно, але роки на три пізніше, ніж потрібно було – коли на вирішення питання ще можна було вплинути за свіжими слідами анексії Росією АР Крим і під час гострої фази війни РФ проти України на Донбасі. А сьогодні з великими труднощами створена в німецькому парламенті коаліція, яка знову посадила Меркель у канцлерське крісло, тримається на соціал-демократах, а один з їхніх лідерів і колишній канцлер Герхард Шредер успішно працює в Москві головою «Роснефти».
За кілька тижнів до візиту Порошенка до Берліна німецький уряд дав дозвіл на будівництво газопроводу, який перетворить нашу газотранспортну систему з годувальниці (щонайменше 2 мільярди доларів на рік за транзит російського газу) на просто довгу й порожню трубу. Із ввічливості, звісно, Ангела Меркель сказала, що просила президента Росії не позбавляти Україну транзитного значення, але це звучало так само переконливо, як обіцянка в тому ж фільмі «Гараж» включити виключених членів кооперативу в наступну чергу на гараж.
В Єврокомісії відповіли на будівництво «Північного потоку-2»Європейська комісія розглядає можливість проведення переговорів з Росією щодо «Північного потоку-2», а також планує змінити вимоги газової директиви ЄС.
А незадовго до Берліна перед цим проектом капітулювали й Гельсінкі, в яких, здавалося б, не має бути сентиментів щодо сусіда, який то тримав фінів у складі імперії, то намагався окупувати Фінляндію в 39-40 роках минулого століття. Єдиний, хто поки не дав згоди на будівництво гілки цього газопроводу на своїй території, – це Королівство Данія. Але чи витримає Копенгаген політичний і економічний натиск Москви та європейських сусідів? Так, данцям дуже не до вподоби хамська поведінка Москви в Балтійському регіоні й узагалі в світі, але російський газ із «Північного потоку-2» буде для них дешевшим, ніж зараз (а його поставки – надійнішими, як запевняють в «Газпромі»). З-за океану проти проекту голосно висловлюються США, але всі розуміють: Вашингтон активно шукає ринок збуту для своїх енергоносіїв.
Щодо миротворців питання майже вирішене?
А ось ідею миротворців на Донбасі Ангела Меркель підтримує повністю. Українська дипломатія намагається виставити цю позицію німецького канцлера своїм великим досягненням, але скромно замовчує про два важливі моменти. По-перше, без згоди Росії це питання в Раді Безпеки ООН вирішити неможливо, а Москва поки розглядає миротворців лише як «ескорт» для інспекторів ОБСЄ (яких в Україні давно називають «кротами» за виборчу «сліпоту»). А по-друге, Берлін тепер може виторгувати голос Москви в Раді Безпеки ООН на підтримку повноцінної миротворчої місії в обмін на «Північний потік-2», але це означатиме для нас «боснійський сценарій»: заморожування конфлікту без війни й без миру – непідконтрольний Києву острівець «русского мира» на сході України. При цьому Москва сподівається, що за таку свою «поступку» щодо Донбасу світ розглядатиме відібраний в України Крим як російський варіант Косово (адже західні країни «відпиляли» цей шматок Сербії проти волі Белграда).
Для Ангели Меркель у разі введення миротворців на Донбас приємним бонусом стане те, що в її останню канцлерську каденцію вона таки доб'ється миру в Україні й зможе увійти в історію ще й із цією заслугою. Але ж статус-кво зразка початку 2014 року не відновиться – Крим анексований, Донбас фактично окупований (хоч там і перестануть стріляти під контролем «блакитних касок»)! Але більшого для України ніхто на Заході зробити не готовий. Для Вашингтона Україна – це один із плацдармів протистояння з Росією. Для самої Москви її дії в Україні – це спосіб «примусу Заходу до любові». А як могло бути інакше, якщо для наших власних правителів Україна – це бізнес-проект?
Зустріч Меркель і Порошенка: чи може Німеччина вплинути на РФ та як?Петро Порошенко прибув до Німеччини для проведення переговорів з Ангелою Меркель. Оцінили перспективи зустрічі для України експерти.
На брифінгу Порошенка з Меркель слово «корупція» не прозвучало жодного разу, але зовсім не тому, що в Берліні перестали помічати цю глобальну українську проблему, яка здатна погубити країну швидше й надійніше, ніж це зробили б російські танки. Радше це питання зняли з публічного обговорення через невиліковність хвороби. А ще, можливо, щоб не підігравати опонентам Порошенка на президентських виборах в Україні, до яких залишився лише рік.
Санкції мимоволі
Лояльні до адміністрації Петра Порошенка видання всіляко намагалися представити його берлінський вояж як дуже успішний. Ну, тезу про підтримку Німеччиною виключно повноцінної миротворчій місії на Донбасі ми вже розглянули – це послідовна політика Берліна й, власне, останні переговори Порошенка з Меркель на неї ніяк не вплинули. Зате, кажуть нам порошенкооптимісти, в світі склалося відмінне тло: всі ополчилися на Кремль за отруєння в Британії російського шпигуна Скрипаля з дочкою, а потім – і за хімічну атаку в Сирії. А найголовніше, кажуть нам, що Порошенко став першим іноземним лідером, який відвідав Берлін після формування коаліції в Бундестазі (процес тривав півроку) і перепризначення Меркель канцлером в четвертий раз. Невже ці люди не знають (або думають, що ми не знаємо), що такі візити плануються дуже заздалегідь, а термін закінчення коаліційних переговорів спрогнозувати не міг ніхто? І вже точно Ангелу Меркель переобрали канцлером зовсім не в зв'язку з майбутнім приїздом Петра Порошенка.
Без Путіна. Порошенко та Меркель анонсували тристоронню зустрічЛідери Німеччини та України анонсували зустріч у тристоронньому форматі, яка відбудеться за участю президента Франції, але без присутності президента Росії.
А з приводу перших переговорів нового-старого канцлера саме з Порошенком з усіх зарубіжних лідерів: так, він опинився в Берліні раніше за інших, але саме напередодні зустрічі з ним фрау канцлер мала тривалі телефонні переговори з Володимиром Путіним, на які вона кілька разів посилалася під час спільного брифінгу з Порошенком. В одному з посилань вона сказала, що заявила Путіну: Україна має залишитися транзитером російського газу й після будівництва «Північного потоку-2». «Ми також обговорили цю ситуацію з президентом Росії й передали схвильованість України з цього питання», – сказала Ангела Меркель. Але не сказала, що їй на це відповів Путін. Це й називається вихованням. І великою геополітикою.
Ще одним «позитивним моментом» візиту Порошенка до Берліна, як ми вже сказали, лояльні до АП експерти назвали антиросійське тло в світі. Зокрема, жорсткі санкції Вашингтона проти бізнесменів із «кремлівського списку». І при тому це був не останній пакет – незабаром з'явиться новий. І ось Порошенко в Берліні урочисто заявив, що вже тепер ми також запровадимо санкції проти російських олігархів (на 5-му році війни!!!). Але лише проти тих, хто згаданий в американському пакеті. Невже в Олега Дерипаски заберуть Миколаївський глиноземний завод?! Ну а як же з іншими олігархами бути, які нібито й українські, але повністю орієнтовані на Росію: Фірташ, Ахметов, Новинський, Пінчук, Григоришин? Список можна продовжувати ще довго. До речі, олігарх Порошенко вибув із цього списку не тоді, коли вирішив нарешті закрити свою ліпецьку фабрику після декількох років російської військової агресії проти України, а лише кілька місяців тому й не за власним бажанням – коли уряд Росії на початку лютого присвоїв собі морський завод ім. Орджонікідзе, що належав Петру Порошенку, в анексованому Севастополі. Не можемо спростувати лише одну тезу порошенкооптімістов: лідери України та Німеччини говорили за зачиненими дверима про таке, про що публічно заявляти поки не можна... Ну прямо інтрига виходить! Що ж, поживемо – побачимо.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»